Справа № 755/17186/20
"18" листопада 2020 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Виниченко Л.М., перевіривши виконання вимог ст. ст. 27, 30 ЦПК України за позовною заявою Приватного підприємства «ШЕРИФ-ПУЛЬТОВА БЕЗПЕКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг охорони,-
До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява Приватного підприємства «ШЕРИФ-ПУЛЬТОВА БЕЗПЕКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг охорони.
Вивчивши позовну заяву та додані до неї документи встановлено, що заява не підсудна Дніпровському районному суду м. Києва з наступних підстав.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
За вимогами ч. 1 ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Змістом заявлених позовних вимог є стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони у розмірі 2 980,00 грн.
Відповідно до п. 1.1. Договору № 78412 від 16.01.2018 року про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони, який укладений між сторонами, виконавець надає послуги замовнику в обсягах та кількості які ним обрані, в порядку та на умовах визначених цим договором.
Пунктом 1.2. договору обумовлено, що послуги за цим Договором надаються за адресою (адресами), яка (і) вказана (і) в Додатку 1.
Згідно змісту позовної заяви, доданих до неї документів та Додатку № 1 до договору «Перелік обумовлених послуг» убачається, що об'єктом надання охоронних послуг являється нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 (магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), що територіально знаходиться в Шевченківському районі м. Києва.
У постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року винесеній за результатами розгляду справи № 368/352/18 зроблено висновок, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Аналізуючи зміст та правила застосування норми ст. 30 ЦПК України, Верховний Суд у постанові від 27.03.2019 року по справі № 646/8916/17 зазначив, що приводом у українській літературі вважається підстава (справжня або вигадана), причина яких-небудь дій, вчинків. З приводу чого, якого - у зв'язку з чим-небудь (Академічний тлумачний словник української мови, том 7 стор. 573).
Так, позови що виникають з приводу нерухомого майна - це позови пов'язані з нерухомим майном, нерухомістю, нерухомою річчю, а тому усі позови у спорах, які є наслідком правовідносин пов'язаних з нерухомим майном повинні бути пред'явлені до суду за місцем знаходження цього майна.
Виходячи з аналізу вищезазначеного, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно (земельні ділянки, будинки, квартири тощо), зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно тощо.
Згідно з нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини» інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Оскільки предметом спору є стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони, які надаються по охороні нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 (магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), що знаходиться на території Шевченківського району м. Києва, справа Дніпровському районному суду м. Києва не підсудна та підлягає передачі за належною підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва за місцем знаходження нерухомого майна, яке є об'єктом укладеного між сторонами договору.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 Цивільного процесуального кодексу України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
За викладених обставин, керуючись ст. ст. 19, 30, 31, 260, 353 ЦПК України, -
Цивільну справу № 755/17186/20 (Провадження № 2/755/6669/20) за позовом Приватного підприємства «ШЕРИФ-ПУЛЬТОВА БЕЗПЕКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг охорони передати на розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва за підсудністю.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Л.М.Виниченко