Справа №:755/5418/19
"13" листопада 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді Яровенко Н.О.
при секретарі Локотковій І.С.,
за участі
представника позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні питання щодо направлення судового доручення в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Агентства США з міжнародного розвитку (United States Agency for International Development - USAID) в особі Регіональної місії USAID в Україні та Білорусі про скасування рішення, поновлення на роботі та зобов'язання здійснення оплати за час вимушеного прогулу,
В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Агентства США з міжнародного розвитку (United States Agency for International Development - USAID) в особі Регіональної місії USAID в Україні та Білорусі про скасування рішення, поновлення на роботі та зобов'язання здійснення оплати за час вимушеного прогулу.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 09.04.2019 року у відкритті провадження у вказаній цивільній справі відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 25.07.2019 року ухвалу від 09.04.2019 року скасовано та передано до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2019 року дану справу було передано в провадження судді Яровенко Н.О.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 28.08.2019 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження.
В жовтні 2019 року до суду надійшов з Міністерства закордонних справ України лист з нотою Посольства США № 331 на англійській мові.
З метою з'ясування статусу відповідача Агентства США з міжнародного розвитку (United States Agency for International Development - USAID) в особі Регіональної місії USAID в Україні та Білорусі судом було направлено запит до Міністерства закордонних справ України.
З відповіді Міністерства закордонних справ України вбачається, що у ноті повідомляється, що Агенція США з міжнародного розвитку (United States Agency for International Development - USAID) в особі Регіональної місії USAID в Україні та Білорусі не має правосуб'єктності в Україні, що відокремлена від Уряду США та не може бути відповідачем у цій справі.
До суду від позивача по справі надійшло клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем з Агенції США з міжнародного розвитку (United States Agency for International Development - USAID) в особі Регіональної місії USAID в Україні та Білорусі на Сполучені Штати Америки в особі Уряду Сполучених Штатів Америки.
В процесі обговорення питання про заміну неналежного відповідача належним судом поставлено на обговорення питання про направлення судового доручення подальшого його направлення Міністерством юстиції України дипломатичному представництву Сполучених Штатів Америки як компетентному органу держави з метою отримання згоди на розгляд даного спору в судах України.
В судовому засіданні представник позивача не заперечує щодо направлення судового доручення з метою вручення документів.
Суд, вислухавши думку представника позивача, дослідивши матеріали справи приходить до наступного висновку.
Порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, встановлює Закон України «Про міжнародне приватне право», який застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом.
Відповідно до ч.1 ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Таким чином, Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів цієї держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави, зокрема в якості відповідача.
Найважливішою ознакою для держави є суверенітет, оскільки саме суверенітет становить основну відправну засаду для її правосуб'єктності. Суверенітет держави має вияв у двох сферах внутрішній та зовнішній. У зовнішній сфері суверенітет означає незалежність, самостійність і непідпорядкованість держави іншим державам.
У міжнародному приватному праві під імунітетом розуміють непідлеглість однієї держави законодавству та юрисдикції іншої. Імунітет ґрунтується на суверенітеті держав, їх рівності та означає, що жодна з них не може здійснювати свою владу над іншою державою, її органами, майном. Це принцип вилучення держави та її органів з-під юрисдикції іншої держави. Судовий імунітет полягає в непідсудності держави без її згоди судам іншої держави.
Зі змісту клопотання про заміну неналежного відповідача належним чітко вбачається, що позивач просить суд замінити неналежного відповідача на Сполучені Штати Америки в особі Уряду Сполучених Штатів Америки.
Разом з цим статтею 4 ЦПК України закріплено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (а отже, і рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості).
Згідно частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановлений законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідно, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Відповідно до пункту 3.1 Рішення Конституційного Суду України № 1-12/2012 від 25.04.2012 р. засада рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в частині першій статті 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного частиною першою статті 24 Основного Закону України, і стосується, зокрема, сфери судочинства. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав. Суди здійснюють правосуддя з метою забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Винесення судом законного, обґрунтованого і справедливого рішення неможливе без проведення ним всебічного, повного, об'єктивного дослідження усіх обставин справи. При цьому судове рішення повинно базуватись на принципах верховенства права, неупередженості, незалежності, змагальності сторін та рівності усіх учасників судового процесу.
Принцип рівності сторін вимагає «справедливого балансу між сторонами», і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом (рішення Європейського суду з прав людини від 26.05.2009 р. у справі «Бацаніна проти Росії» (Batsanina v. Russia), заява № 3932/02, пункт 22).
Відповідно до ч.2 ст. 496 ЦПК України, іноземні особи мають процесуальні права та обов'язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, крім випадків, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч.1 ст.498 ЦПК України, у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Статтею 80 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що у разі якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України.
Відповідно до ч.3 ст. 499 ЦПК України, судове доручення про надання правової допомоги оформлюється українською мовою. До судового доручення додається засвідчений переклад офіційною мовою відповідної держави, якщо інше не встановлено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно п.2.3 розділу ІІ Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та ДСА України від 27 червня 2008 року № 1092/5/54, доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України. Якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України. Документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову. У відповідних випадках документи, що підлягають врученню, можуть бути складені або перекладені на ту мову, яку, як є підстави вважати, розуміє особа, якій необхідно вручити документи.
На підставі вищевикладеного, оскільки без отримання згоди Сполучених Штатів Америки, висловленої через уповноважених осіб або компетентних органів, на розгляд даного спору в судах України Сполучені Штати Америки не можуть одержати правового статусу відповідача в цивільному процесі, вважаю за необхідне направити судове доручення через Міністерство юстиції України для вручення компетентному органу - Уряду Сполучених Штатів Америки копії позовної заяви та доданих до неї матеріалів, копії клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем та копію заяви про зменшення позовних вимог відповідно до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, укладеної 15 листопада 1965 року в м. Гаага, до якої приєдналась України згідно з Законом України Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 19 жовтня 2000 року N 2052-III (далі Конвенція про вручення).
Відповідно до Закону України «Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах» Центральним органом України, обов'язком якого є отримання прохань про вручення документів, що виходять від інших Договірних Держав, і здійснення процесуальних дій відповідно до положень статей 3-6 Конвенції в Україні, є Міністерство юстиції України.
Відповідно до частини 1 статті 5 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах Центральний Орган запитуваної Держави власноручно вручає документ або забезпечує його вручення відповідним органом у спосіб, визначений його внутрішнім правом для вручення документів, складених в цій державі, особам, що перебувають на її території, або в особливий спосіб, обумовлений запитуючим органом, якщо такий спосіб не є несумісним з законами запитуваної Держави.
Згідно частини 3 статті 5 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах якщо документ має бути вручений відповідно до частини першої цієї статті, то Центральний Орган може вимагати, щоб документ був складений або здійснено переклад офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуваної Держави.
Особливості виконання Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах визначено розділом VI Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України і Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 року № 1092/5/54 (далі - Інструкція).
Так, відповідне доручення про вручення документів за кордоном складається судом у формі прохання згідно з додатком до Інструкції. Заповненню з урахуванням приписів пунктів 6.2.1 і 6.2.2 Інструкції підлягають дві частини формуляра: «Прохання» і «Короткий виклад документа».
При цьому, відповідно до статті 7 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах формуляр обов'язково складається французькою чи англійською мовою чи мовою запитуваної держави, а в разі заповнення українською мовою - обов'язково супроводжується перекладом на одну із зазначених мов (пункт 6.3 Інструкції).
Згідно пунктів 6.5 і 6.6 Інструкції заповнений формуляр доручення і документи, що підлягають врученню, надсилаються у двох примірниках. У разі, якщо документ підлягає врученню в іноземній державі відповідно до частини першої статті 5 Конвенції про вручення, він має бути складений або перекладений на офіційну мову або одну з офіційних мов запитуваної держави.
Витрати по перекладу документів, а також оплаті за їх вручення, на стадії судового розгляду відповідно до статті 139 ЦПК України повинна нести заінтересована сторона, а після розгляду справи, згадані витрати повинні розподілятись відповідно до статті 141 ЦПК України.
За таких обставин, для належного повідомлення держави Сполучені Штати Америки про звернення позивача ОСОБА_1 із вказаним позовом та отримання згоди на розгляд спору в судах України, суд вважає за необхідне зобов'язати позивача - здійснити переклад даної ухвали, ухвали про відкриття провадження у справі, позовної заяви з додатками, клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем, заяви про зменшення позовних вимог та додатків, передбачених Інструкцією, англійською мовою з урахуванням вимог Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 року № 1092/5/54, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.07.2008 року за № 573/15264, для подальшого його направлення Міністерством юстиції України дипломатичному представництву Сполучених Штатів Америки як компетентному органу держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 8, 12, 139, 141, 498 ЦПК України, статті 3 Закону України «Про міжнародне приватне право», Законом України «Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах», Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 р., суд, -
Зобов'язати ОСОБА_1 протягом 30 днів з моменту отримання даної ухвали, здійснити переклад даної ухвали, ухвали про відкриття провадження у справі, позовної заяви з додатками, клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем, заяви про зменшення позовних вимог англійською мовою та додатків, передбачених Інструкцією про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, та надати Дніпровському районному суду м. Києва два примірники завіреного перекладу вказаних документів англійською мовою для надіслання її компетентному органу Уряду Сполучених Штатів Америки.
Направити судове доручення до Міністерства юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами копії позовної заяви ОСОБА_1 до Агентства США з міжнародного розвитку (United States Agency for International Development - USAID) в особі Регіональної місії USAID в Україні та Білорусі про скасування рішення, поновлення на роботі та зобов'язання здійснення оплати за час вимушеного прогулу із додатками, копію даної ухвали, копію ухвали про відкриття провадження у справі, копію позовної заяви з додатками, копію клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем, копію заяви про зменшення позовних вимог дипломатичному представництву Уряду Сполучених Штатів Америки як компетентному органу держави Сполучених Штатів Америки для з'ясування наявності згоди до участі у справі як відповідача держави Російська Федерація.
Всі складені документи за результатами виконання міжнародного судового доручення направити до Дніпровського районного суду м. Києва (м. Київ, вул. І. Сергієнка,3).
Провадження у справі на час виконання судового доручення про надання правової допомоги зупинити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання.
Ухвала в частині зупинення провадження у справі може бути оскаржена в апеляційному порядку, в іншій частині ухвала окремому оскарженню не підлягає, заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Дніпровський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали виготовлено 13.11.2020 року.
Суддя Н.О.Яровенко