Рішення від 26.10.2020 по справі 640/7178/19

Справа № 640/7178/19

н/п 2/953/377/20

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2020 року Київський районний суд м.Харкова в складі:

головуючого судді Зуб Г.А.,

за участю секретаря Черниш О.М.,

за участю представника Колобова Л.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до відділення публічного акціонерного товариства «Кредобанк» у м. Харків, третя особа - ОСОБА_3 про визнання кредитного договору недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою, в якій з подальшим уточненням просить суд визнати недійсним кредитний договір №6762.20.00.2329 від 16.11.2015 року укладений між відповідачем та позивачем в частині п. 3.2 розділу 3 «Розрахунки між сторонами», а саме «За користування кредитом встановлюється Змінювана Процентна Ставка на умовах визначених цим розділом» з дати укладання договору. В обгрунтування уточнених позовних вимог посилається на наступні обставини. 16.11.2015 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір №6762.20.00.2329. Позивач вважає вказаний кредитний договір частково недійсним за наступних підстав. Згідно п. 1.1. цього договору відповідач зобов'язується надати у власність в кредит позивачу грошові кошти у розмірі та на умовах, обумовлених цим договором, а останній зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти за користування ними і комісії. Згідно умов п. 2.1 договору банк видає позивачу кредит в сумі 182153,53 грн. на строк до 15.11.2022 року. Згідно п. 3.2 договору за користування кредитом встановлюється змінювана процентна ставка на умовах визначених цим розділом. Зазначену умову кредитування позивач вважає несправедливою, та такою, що порушує права та інтереси позичальника та суперечить вимогам законодавства України з посиланням на положення норм ЗУ «Про захист прав споживачів». Протягом дії кредитного договору жодних повідомлень від банку про зміну процентної ставки не надходило, а відповідно до умов кредитного договору банк змінював процентну ставку, а позичальник сплачував. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, та боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитування, а й довів факт його вручення адресатові під розписку. За вказаних підстав, позивач вважає, що відповідачем з порушення вимог законодавства включено до умов Кредитного договору №6762.20.00.2329 від 16.11.2015 року пункт 3.2, яким встановлюється змінювана процентна ставка та в порушення умов п. 3.7 цього договору відповідачем жодного разу не надіслано повідомлення про зміну процентної ставки.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

Представник позивача - адвокат Колобов Л.В. в судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги в повному обсязі, та просив їх задовольнити, посилаючись на доводи, що викладені в уточненій позовній заяві.

Представник відповідача АТ «Кредобанк» в судове засідання не з'явився, повідомлявся у встановленому законом порядку, спрямував до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника банку, та в задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, повідомлялась у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомила.

05.04.2019 року до Київського районного суду м. Харкова надійшла вказана позовна заява, яка розподілена судді Зуб Г.А.

Ухвалою судді від 09.04.2019 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву, та відкрито провадження в ній за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 26.06.2019 року витребувано у відділення ПАТ «Кредобанк» у м. Харків докази відповідно до клопотання позивача.

09.12.2019 року в судовому засіданні залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_3 .

Судом встановлено, що 16 листопада 2015 року між ПАТ «Кредобанк», правонаступником якого є АТ «Кредобанк» та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №6762.20.00.2329, відповідно до умов якого банк зобов'язується надати у власність позичальника грошові кошти - кредит у розмірі та на умовах обумовлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти за користування ним та комісію.

Відповідно до пункту 2.1, 2.2 кредитного договору банк видає позичальнику кредит в сумі 182153,58 грн. до 15 листопада 2022 року. Кредит видано на наступні цілі: для здійснення повної/часткової оплати за договором купівлі-продажу транспортного засобу марки GEELY, модель МК CROSS, дата випуску 2014, № кузова НОМЕР_1 , укладеного між позичальником та ПАТ «Завод Фрунзе».

Відповідно до п.п.2.4, 2.6 кредит видається на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання. Кредит видається позичальнику в безготівковій формі після укладання договорів зазначених у п.6.1 цього договору.

В забезпечення зобов'язань за вказаним кредитним договором, 16.11.2015 року між ПАТ «Кредобанк» та позивачем укладено договір застави, відповідно до якого предметом застави є рухоме майно - автотранспорт марки GEELY, модель МК CROSS, дата випуску 2014, № кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 . Та в цей же день між ПАТ «Кредобанк» до ОСОБА_3 укладено договір поруки №6762.20.00.2329/S-1, відповідно до якого поручитель зобов'язалась відповідати перед кредитором за виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором №6762.20.00.2329 від 16.11.2015 року.

Згідно п.п.3.2-3.3, 3.5 кредитного договору за користування кредитом встановлюється змінювана процента ставка на умовах визначених цим розділом. На момент укладання договору сторонами обумовлено значення процентної ставки в розмірі 19,99% річних, яка діє протягом першого періоду дії ставки з моменту видачі кредиту до 01.12.2018 року. Починаючи з другого та всіх наступних періодів дії ставки проценти за користування кредитом сплачуються згідно встановленого для цих періодів значення змінюваної процентної ставки. Змінна процентна ставка визначається = базова ставка +3,9% (Маржа).

Пунктом 3.12, 3.13 кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості за кредитом за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів), за ставкою визначено у відповідності до Розділу 3 (Розрахунки між сторонами) цього договору з моменту видачі кредиту до терміну вказаного у п.2.1 договору або до дати звернення банку із заявою до суду із вимогою про дострокове повернення суми кредиту та сплати процентів, комісії та інших належних до сплати за цим договором платежів, у передбачених цим пунктом випадках, разом із припиненням нарахування процентів за кредитом банк припиняє нараховувати комісію. У випадку, якщо рішення суду прийнято не на користь банку/позовну заяву залишено без розгляду або нотаріус відмовив у зверненні стягнення на заставне майно нарахування процентів/комісії відновлюється з дати припинення нарахування. Позичальник сплачує проценти щомісяця, але не пізніше останнього робочого дня місяця за яким нараховані проценти.

Позивач вважає умову кредитного в частині п. 3.2 Розділу 3 «Розрахунки між сторонами», а саме «За користування кредитом встановлюється Змінювана Процентна Ставка на умовах визначених цим Розділом» не справедливою, та такою, що порушує його права, що і стало підставою для звернення до суду з вказаною позовною заявою.

Так, судом встановлено, що позивач належним чином не виконував свої зобов'язання за вказаним кредитним договором №6762.20.00.2329 від 16.11.2015 року, внаслідок чого виникла заборгованість станом на 15.07.2019 року за тілом кредиту - 135224,88 грн., за відсотками - 52254,09 грн., та пенею - 25655,14 грн.

Відповідачем за користування кредитним коштами нараховувалась процентна ставка з 30.11.2015 року по 31.12.2016 року в розмірі - 19,99% річних як і встановлено кредитним договором, починаючи з 31.01.2017 року по 30.11.2018 року процентна ставка змінена на 24,99%, а з 31.12.2018 року по 01.07.2019 року процентна ставка змінена банком на 22,64%. Вказане свідчить, що процентна ставка за період з 31.01.2017 року по 30.11.2018 року змінена самостійно банком з 19,99% до 24,99%, хоча умовами кредитного договору між сторонами була погоджена процентна

ставка в розмірі 19,99% річних до 01.12.2018 року.

06.11.2018 року АТ «Кредобанк» спрямовано позивачу повідомлення про зміну процентної ставки з 01.12.2018 року на 22,64% річних. Доказів, що вказане повідомлення отримано позивачем матеріали справи не містять. Повідомлення про зміну процентної ставки з 31.01.2017 року банком до суду надано не було.

Відповідно до наданого суду розрахунку заборгованості за кредитним договором, позивач сплачував банку відсотки за підвищеною ставкою 24,99% річних з 31.01.2017 року по 31.12.2017 року, та починаючи з 31.01.2018 року сплачувати кошти банку перестав.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 202 ЦК України).

За змістом частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Пунктами 3, 10, 11, 13, 15 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що несправедливими є, зокрема умови договору про: встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору;

обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов'язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов'язань додержанням зайвих формальностей.

Згідно з частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом; споживач зобов'язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача; передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки; встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.

За змістом наведених статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

У постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1341цс15 Верховний Суд України наголосив, що Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2315цс16, підстав відступати від якого не встановлено та який визнається обов'язковим у цій справі, визначено за яких умов зміна відсоткової ставки вважається чинною. Зокрема, у разі підвищення банком відсоткової ставки з'ясуванню підлягають дотримання визначеної договором процедури підвищення відсоткової ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Представник відповідача в своєму клопотанні зазначив (а.с. 53, зворотній бік), що відсоткова ставка була збільшена банком у зв'язку з порушенням позичальником умов договору щодо страхування майна.

Так, п. 3.11 кредитного договору визначено, що у випадку незастрахування на користь банку позичальником та/або третіми особами: в одній із страхових компаній, фінансовий стан яких відповідає вимогам Банку та перелік яких розміщено на офіційній Інтернет сторінці банку транспортного засобу придбаного за отримані по цьому Договору кредитні кошти чи несвоєчасного його страхування протягом терміну дії кредитного договору, в тому числі і по закінченню дії попереднього договору страхування (згідно п. 9.1.3 Договору) та/або позичальника від нещасних випадків чи несвоєчасного його страхування протягом дії кредитного договору, в тому числі і по закінченню дії попереднього договору страхування (п. 9.1.4 Договору) та/або цивільної відповідальності позичальника чи несвоєчасного його страхування протягом дії кредитного договору, в тому числі і по закінченню дії попереднього договору страхування (п. 9.1.5 Договору). Розмір маржі в складі процентної ставки за користування кредитними коштами збільшується на 5% вище діючої,

починаючи з 1-го числа місяця, наступного за тим, в якому закінчився строк дії договорів страхування. В подальшому при виконанні позичальником/поручителем вищезазначеної умови, розмір маржі в складі процентної ставки за користування кредитними коштами встановлюється на попередньому рівні, починаючи з наступного дня, в якому дана умова була виконана. Така зміна розміру маржі не потребує додаткового погодження сторонами та повідомлення про це Позичальника.

Таким чином, у зв'язку з невиконання вказаного пункту договору банк мав право підвищити відсоткову ставку на 5%, що складає 24,99% річних (19,99+5).

Позивачем не спростовано, що підвищення відсоткової ставки відбулось в даному випадку не у зв'язку з порушенням умов кредитного договору позичальником. Доказів того, що позивач звертався до банку щодо неправомірного підвищення процентної ставки матеріали справи не містять, а навпаки наданий до суду розрахунок заборгованість свідчить про прийняття боржником пропозиції кредитора шляхом сплати ставки відсотків за підвищеною ставкою.

Таким чином, судом встановлено, що перед укладенням оспорюваного кредитного договору позивач був ознайомлений у письмовій формі про мету кредитування, тип процентної ставки, сукупну вартість кредиту, строк, на який одержано кредит, варіанти його повернення тощо (п. 9.5 Договору). Волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі. Позивач свідомо уклав договір на зазначених у ньому умовах, на час його укладення не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому тривалий час виконував його (до 31.12.2017 року включно). Таким чином, при підписанні кредитного договору позивач погодився з усіма умовами цього правочину і зобов'язався його виконувати. У день підписання оспорюваного правочину позичальник отримав примірник кредитного договору, що не позбавляло його можливості детально перевірити його умови та завчасно звернутись до банку для уточнення порядку здійснення нарахування процентів, погашення кредиту та особливостей взаєморозрахунків коштів за кредитом, однак цього зроблено не було.

Обгрунтовуючи недійсність частини Договору, крім іншого, з підстав, передбачених статтею 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач зобов'язаний довести правову та фактичну підстави своїх позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі за наведених вище підстав.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати компенсуються за рахунок держави, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 3,4, 12, 76, 306, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до відділення публічного акціонерного товариства «Кредобанк» у м. Харків, третя особа - ОСОБА_3 про визнання кредитного договору недійсним - відмовити в повному обсязі.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач - ОСОБА_2 , місцеперебування: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 .

Відповідач - відділення публічного акціонерного товариства «Кредобанк» у м. Харків, місцезнаходження: м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, буд. 29-А, код ЄДРПОУ 09807862.

Третя особа - ОСОБА_3 , місцеперебування: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4 .

Повний текст рішення виготовлено 19 листопада 2020 року.

СУДДЯ Г.А. ЗУБ

Попередній документ
92965773
Наступний документ
92965775
Інформація про рішення:
№ рішення: 92965774
№ справи: 640/7178/19
Дата рішення: 26.10.2020
Дата публікації: 24.11.2020
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Київський районний суд м. Харкова
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів»
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено склад суду (11.01.2022)
Дата надходження: 10.01.2022
Предмет позову: про зобов'язати вчинити дії щодо реєстрації податкової накладної,
Розклад засідань:
03.02.2020 16:30 Київський районний суд м.Харкова
10.03.2020 16:00 Київський районний суд м.Харкова
21.04.2020 11:00 Київський районний суд м.Харкова
10.06.2020 09:30 Київський районний суд м.Харкова
21.07.2020 11:00 Київський районний суд м.Харкова
03.09.2020 10:30 Київський районний суд м.Харкова
26.10.2020 14:00 Київський районний суд м.Харкова
Учасники справи:
головуючий суддя:
ЗУБ Г А
КАРПУШОВА ОЛЕНА ВІТАЛІЇВНА
ОКСЕНЕНКО ОЛЕГ МИКОЛАЙОВИЧ
ТИЧКОВА ОЛЕНА ЮРІЇВНА
ЯКОВЕНКО М М
суддя-доповідач:
ЗУБ Г А
КАРПУШОВА ОЛЕНА ВІТАЛІЇВНА
ОКСЕНЕНКО ОЛЕГ МИКОЛАЙОВИЧ
ТИЧКОВА ОЛЕНА ЮРІЇВНА
ЯКОВЕНКО М М
відповідач:
Відкрите Акціонерне Товариство "КРЕДОБАНК"
позивач:
Барановський Вячеслав Йосипович
відповідач (боржник):
Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві
Головне управління ДФС у м. Києві
Державна фіскальна служба України
заявник апеляційної інстанції:
Головне управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремлений підрозділ ДПС
заявник касаційної інстанції:
Головне управління Державної податкової служби у м. Києві
позивач (заявник):
Товариство з обмеженою відповідальністю "ФРІБАСС"
представник позивача:
Колобов Леонід Вікторович
суддя-учасник колегії:
ГУБСЬКА ЛЮДМИЛА ВІКТОРІВНА
ДАШУТІН І В
ЕПЕЛЬ ОКСАНА ВОЛОДИМИРІВНА
ЛІЧЕВЕЦЬКИЙ ІГОР ОЛЕКСАНДРОВИЧ
МАМІНА ОКСАНА ВІКТОРІВНА
МЕЛЬНИЧУК ВОЛОДИМИР ПЕТРОВИЧ
ПИЛИПЧУК НАТАЛІЯ ПЕТРІВНА
ШИШОВ О О
третя особа:
Барановська Галина Григорівна