Справа № 677/716/20
Головуючий у 1-й інстанції: Вознюк Р.В.
Суддя-доповідач: Драчук Т. О.
19 листопада 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Ватаманюка Р.В. Полотнянка Ю.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 22 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), головного інспектора з паркування відділу інспекції з паркування Солом'янського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Гончарука Ярослава Павловича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
в травні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Красилівського районного суду Хмельницької області з позовом до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), головного інспектора з паркування відділу інспекції з паркування Солом'янського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Гончарука Ярослава Павловича про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії АС №0000003660 від 06.05.2020 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу на суму 510 грн. 00 коп. у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Також, позивач просив закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 22.09.2020 у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.
Позивач в судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Відповідач (Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради) в судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Відповідач (головний інспектор з паркування відділу інспекції з паркування Солом'янського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Гончарук Ярослав Павлович) в судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Відповідно до частини 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити в частині, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити.
Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, 06.05.2020 головним інспектором з паркування відділу інспекції з паркування Солом'янського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Гончаруком Я.П. винесено постанову серія АС № 0000003660, відповідно до якої на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за вчинення правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП (а.с.7).
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 06.05.2020 о 14 год. 48 хв. на вул. Володимирській, 15 в м. Києві позивач зупинив транспортний засіб ближче 10 метрів від пішохідного переходу, чим допустив порушення вимог п.15.9 ПДР України, затверджених Постановою КМ України від 10.10.2001 №1306.
Не погоджуючись з вказаною постановою позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що встановивши відповідальну особу, а саме: громадянина ОСОБА_1 , за яким зареєстрований транспортний засіб OPEL VECTRA д.н.з. НОМЕР_1 , інспектором з паркування було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення від 06.05.2020 року серії АС № 0000003660, до якої було додано матеріали фотофіксації.
Інспектором з паркування відділу інспекції з паркування Солом'янського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Гончаруком Я.П. здійснено фотофіксацію (із зазначенням дати, місця розташування транспортного засобу та географічних координат) вказаних обставин в кількості трьох зображень з різних ракурсів (а.с.38, 39, 40).
Щодо доводів позивача, що інспектором з паркування не надано жодних доказів проведення обмірів, на підставі яких була зафіксована відстань «менше 10 метрів» і що виміри здійснювалися «на око», тобто приблизно та без застосування спеціальних вимірювальних засобів суд першої інстанції зазначив, що до уваги їх не бере, оскільки з матеріалів фотофіксації чітко видно, що транспортний засіб позивача стоїть перед лінією дорожньої розмітки 1.14.2 п.34.1 ПДР України. При цьому відстань від лінії дорожньої розмітки до шин задньої вісі автомобіля OPEL VECTRA д.н.з. НОМЕР_1 становить менше 1/6 довжини корпусу самого автомобіля і очевидно ніяк не може становити відстань понад 10 м від пішохідного переходу.
Враховуючи вказане вище, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Колегія суддів частково не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст.245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з ст.280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно з п.1.3. Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Як передбачено пп."г" п.15.9 ПДР зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі.
Відповідно до ч.3 ст.122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч.1 ст.219 КУпАП виконавчі комітети (а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчі органи, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 92, 99 (якщо правопорушення вчинено громадянином), статтею 104, частинами першою, третьою та шостою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів у межах відповідного населеного пункту, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису), статтями 127-2, 141, 142, 152, частинами першою - п'ятою та восьмою статті 152-1, статтею 159, статтею 175-1 (за порушення, вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтею 179, статтею 180 (крім справ щодо батьків неповнолітніх або осіб, які їх замінюють), частиною четвертою статті 181, частиною першою статті 182, статтями 183, 197, 198 цього Кодексу.
Як вірно вказав суд першої інстанції, у складі Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради діють інспектори з паркування. Інспектори з паркування уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1, ч. 3 ст. 122, ч. 1, ч. 2 ст. 152-1 КУпАП, від імені виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
З матеріалів фотофіксації наданої відповідачем вбачається, що транспортний засіб OPEL VECTRA д.н.з. НОМЕР_1 стоїть перед лінією дорожньої розмітки 1.14.2 п.34.1 ПДР України. Проте, з матеріалів справи не встановлено, а в оскаржуваній постанові не зазначено відстань від лінії дорожньої розмітки до шин задньої вісі автомобіля OPEL VECTRA д.н.з. НОМЕР_1 , а саме відповідачем не встановлено чи становить вона менше 10 метрів.
Тобто, відповідачем не зафіксовано відстань від дорожньої розмітки до шин задньої вісі автомобіль належним (сертифікованим) на те приладом, а отже фактично не надано достатніх доказів щодо вчинення позивачем даного правопорушення.
Схожого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 17 березня 2020 року справа №482/83/17, від 08 лютого 2018 року справа №760/3696/16-а, від 18 липня 2019 року справа №216/5226/16-а.
Щодо доводів апелянта стосовно того, що постанова винесена відносно нього, а не іншої особи, яка здійснювала керування автомобілем, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 № 1024 "Про затвердження Положення про єдину інформаційну систему Міністерства внутрішніх справ та переліку її пріоритетних інформаційних ресурсів", яким адміністратором Реєстру визначено Головний сервісний центр МВС що забезпечує функціонування Реєстру.
Інформація щодо належного користувача відповідного транспортного засобу знаходиться в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів.
Згідно з ст.14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що мають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно з законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та господарських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Факт реєстрації транспортного засобу OPEL VECTRA д.н.з. НОМЕР_1 саме на ОСОБА_1 сторонами не заперечується.
З урахування вказаного, колегія суддів зазначає, що доводи апелянта в цій частині не знаходять свого підтвердження.
Проте, з урахуванням вказаних вище обставин, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позовних вимог.
Крім того, у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Разом з тим, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки, згідно п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Отже, належним способом захисту порушеного права особи, є скасування оскаржуваної постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення.
Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, тому рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
Щодо судових витрат колегія суддів зазначає наступне.
Враховуючи, що суд апеляційної інстанції задовольнив адміністративний позов та згідно з ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні позивача до суду першої інстанції з позовною заявою, ним сплачено судовий збір згідно з квитанцією № 0.0.1727467268.1 від 05.06.2020 в сумі 420 грн. 40 коп. (а.с.19) та за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції згідно з квитанцією № 0.0.1896637605.1 від 07.11.2020 на суму 420 грн. 40 коп. (а.с.73).
Тобто, вказані вище судові витрати позивача є документально підтвердженими.
У зв'язку з цим слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 22 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), головного інспектора з паркування відділу інспекції з паркування Солом'янського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Гончарука Ярослава Павловича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АС №0000003660 від 06 травня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу на суму 510 грн. 00 коп., а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (ЄДРПОУ: 37405284, м.Київ, вул.Леонтовича, 6) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 840 грн. (вісімсот сорок гривень) 80 коп.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачений ст.ст.272 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Ватаманюк Р.В. Полотнянко Ю.П.