Справа № 689/857/20
Головуючий у 1-й інстанції: Шевчик О.М.
Суддя-доповідач: Залімський І. Г.
19 листопада 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу начальника сектору реагування патрульної поліції Ярмолинецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області Садовця Руслана Юрійовича на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 24 вересня 2020 року (ухвалене у смт. Ярмолинці Хмельницької області 24.09.2020) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника сектору реагування патрульної поліції Ярмолинецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області Садовця Руслана Юрійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до начальника сектору реагування патрульної поліції Ярмолинецького відділу поліції Головного управління національної поліції в Хмельницькій області Садовця Руслана Юрійовича, у якому просив суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №382100 від 27.04.2020, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.8 ст.121 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 грн, а справу закрити.
Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 24.09.2020 позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 24.09.2020 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач не заперечував факту вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.8 ст.121 КУпАП, який також підтверджується відеозаписом. При цьому, відмінність дати і часу у постанові та відеозаписі пояснюється технічною помилкою портативного реєстратора, який через низький рівень заряду не оновив реальну дату та час.
Зауважив, що у справах про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.8 ст.121 КУпАП, протокол не складається. Тому, відповідачем дотримано вимоги КУпАП під час притягнення позивача до адміністративної відповідальності згідно спірної постанови.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зауважив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач на виконання ч.5 ст.258 КУпАП зобов'язаний скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.256 КУпАП. Об'єктивні докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення у сфері дорожнього руху. Наданий відповідачем відеозапис не є належним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.8 ст.121 КУпАП, адже звукозапис не дає можливості з'ясувати зміст пояснень позивача, а на диску зазначені дата та час, які не збігаються із датою та часом, зазначеними у спірній постанові.
Сторони у справі повноважних представників у судове засідання не направили, хоча повідомлялись про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Встановлено, що згідно постанови серії ДП18 №382100 від 27.04.2020 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.8 ст.121 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 грн.
Підставою для прийняття вказаної постанови слугувало те, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Volkswagen Golf, номерний знак НОМЕР_1 , 11.03.2020 о 15:12 на автодорозі Ярмолинці-Коритне 2 км, не виконав вимогу ст.16 Закону України «Про дорожній рух», допустив керування транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження встановлені МК України, а саме керував транспортним засобом який ввезено на митну територію України 16.03.2017 ОСОБА_2 з метою особистого користування в митному режимі «транзит», де порушено строки переміщення в митному режимі «транзит» та передано у користування водію ОСОБА_1 який не ввозив його транспортний засіб на митну територію України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 8 статті 121 КУпАП.
Позивач не погодився із постановою серії ДП18 №382100 від 27.04.2020 та звернувся до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не дотримано порядку притягнення позивача до адміністративної відповідальності, адже у даному випадку відповідач був зобов'язаний скласти протокол про адміністративне правопорушення. Крім того, відсутні докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.8 ст.121 КУпАП, адже наданий відповідачем відеозапис не є належним доказом.
Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.
Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України "Про дорожній рух".
Відповідно до ст.1 Закону України "Про дорожній рух" цей закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.
Стаття 14 Закону України "Про дорожній рух" зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно ст.16 Закону України "Про дорожній рух" водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту.
Частина 8 статті 121 КУпАП передбачає, що керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту, - тягне за собою накладення штрафу на водія в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Апеляційний суд зазначає, що аналіз наведених норм у сукупності та в контексті запровадження заборони керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, та цілей Закону України "Про дорожній рух", свідчить, що порушення вказаної заборони, посягає на безпеку дорожнього руху, отже адміністративне правопорушення передбачене ч.8 ст.121 КУпАП є правопорушенням у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ст.23 Закону України “Про Національну поліцію” поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245).
Відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно ч.2 ст.255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 - 244-21 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів.
Разом з цим, за приписами частин 2 та 3 статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
Відповідно до ч.5 ст.258 КУпАП якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Оскільки адміністративне правопорушення передбачене ч.8 ст.121 КУпАП є правопорушенням у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, апеляційний суд вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про обов'язкове складання протоколу про таке адміністративне правопорушення.
Крім того, обов'язковою умовою для застосування ч.5 ст.258 КУпАП щодо констатації наявності в уповноваженої посадової особи обов'язку скласти протокол про адміністративне правопорушення є те, що особа оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення.
Однак, згідно наявного у матеріалах даної справи відеозапису з портативного реєстратора відповідача чітко простежується наступне: позивачеві роз'яснено зміст вчиненого ним порушення та його права; позивачу повідомлено про дату, час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, на що позивач уточнив чи розгляд справи можливий без його участі; позивач не заперечує факт допущення порушення, передбаченого ч.8 ст.121 КУпАП, під час його виявлення фіксації відповідачем.
Отже, станом на 11.03.2020 позивач не заперечував факт допущення порушення, передбаченого ч.8 ст.121 КУпАП, а відтак у відповідача не виникло обов'язку скласти протокол про адміністративне правопорушення навіть за умови тлумачення положень статей 222 та 258 КУпАП на якому наполягає позивач та суд першої інстанції.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи позивача та висновок суду першої інстанції про те, що не складання відповідачем протоколу про адміністративне правопорушення є порушенням відповідачем порядку притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.8 ст.121 КУпАП.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Апеляційний суд дослідив наявний у матеріалах справи відеозапис з портативного реєстратора відповідача та частково погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що якість звукозапису не дає можливості з'ясувати зміст пояснень позивача.
Дійсно, якість звукозапису не дає можливості чітко та у повній мірі з'ясувати зміст пояснень позивача.
Разом з цим, звукозапис об'єктивно підтверджує обізнаність позивача із змістом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.8 ст.121 КУпАП, а також відсутність у позивача заперечень щодо факту вчинення такого порушення.
Посилання суду першої інстанції на те, що на відео носії дата та час вчинення правопорушення не співпадають з датою і часом, вказаними у оскаржуваній постанові, апеляційний суд не розцінює як такі, що нівелюють доказове значення вказаного відеозапису, адже вказані неточності зумовлені технічною помилкою портативного реєстратора, а встановлені у ході розгляду даної справи обставини достеменно підтверджують, що вказаний відеозапис відображає події, які відбувались 11.03.2020 о 15:12 на автодорозі Ярмолинці-Коритне 2 км під час фіксації відповідачем факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.8 ст.121 КУпАП.
У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
За приписами ч. 1, 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Таким чином, законодавець передбачив можливість відшкодування та оплати судових витрат лише у випадку задоволення позову саме на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.
Натомість, апелянт є суб'єктом владних повноважень, яким не понесено витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, у зв'язку із чим судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу начальника сектору реагування патрульної поліції Ярмолинецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області Садовця Руслана Юрійовича задовольнити.
Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 24 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника сектору реагування патрульної поліції Ярмолинецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області Садовця Руслана Юрійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Відмовити у задоволенні позову.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Сушко О.О. Мацький Є.М.