Справа № 725/2702/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Іщенко І.В.
Суддя-доповідач - Граб Л.С.
19 листопада 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Іваненко Т.В. Сторчака В. Ю. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Першотравневого районного суду міста Чернівці від 29 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради про визнання протиправними та скасування постанов про адміністративне правопорушення,
15.06.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради про визнання протиправними та скасування постанов про адміністративне правопорушення.
Поряд з позовною заявою, позивач подав заяву про поновлення строку на оскарження вищезазначеної постанови.
Ухвалою Першотравневого районного суду міста Чернівці від 16 червня 2020 року:
-визнано зазначені позивачем в заяві від 15.06.2020 причини пропуску процесуального строку звернення до суду з адміністративним позовом до Інспекції держаного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради про визнання протиправними та скасування постанов про адміністративне правопорушення - неповажними;
-відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку для подання адміністративного позову до суду;
-повернуто позивачеві адміністративний позов до Інспекції держаного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради про визнання протиправними та скасування постанов про адміністративне правопорушення.
Вказана ухвала скасована постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року, а справу направлено до Першотравневого районного суду міста Чернівці для продовження розгляду.
Ухвалою Першотравневого районного суду міста Чернівці від 16.09.2020 адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без руху, у зв'язку із визнанням неповажною причини пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, наведеною у клопотанні про його поновлення; запропоновано позивачу усунути зазначені в ухвалі недоліки протягом трьох днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
28.09.2020 до суду надійшла заява позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Ухвалою Першотравневого районного суду міста Чернівці від 29.09.2020 адміністративний позов повернуто позивачу, в зв'язку з неусуненням недоліків, вказаних в ухвалі від 16.09.2020.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати її та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги позивач посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення із наступних підстав.
Так, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не наведено нових обставин, що свідчили б про поважність пропуску строку звернення до суду з даним позовом.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі, колегія суддів виходить із наступного.
Частиною 1 ст.5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Статтею 129 Конституції України регламентовано, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом унормовано також пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу.
Відповідно до ст.8 КАС України усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Приписи вищенаведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у частині першій статті 44 КАС України, якою регламентовано, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Також статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом, упродовж визначених для цього строків.
Такими процесуальними обов'язками учасників справи визначено, окрім іншого, дотримання встановлено судом строку, встановленого для подання позову.
Ч.1 ст.122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно вимог частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже законом, крім загальних встановлено і спеціальні строки звернення до суду.
Так, предметом спору у даній справі є постанови № 11/58/18-1/15.5-18 від 15.03.2018 та №19/122/18-01/12 від 11.06.2018 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.96 КУпАП та ч.1 ст.188-42 КУпАП.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені статтею 286 КАС України, норми якої є спеціальними по відношенню до норм частини другої статті 122 КАС України.
Так, у ч.2 ст.286 КАС України закріплено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі,-протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
При дослідженні матеріалів справи, колегією суддів з'ясовано, що останні не містять відомостей про дату отримання позивачем постанов № 11/58/18-1/15.5-18 від 15.03.2018 та №19/122/18-01/12 від 11.06.2018.
В той же час, зі змісту постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2020 у справі № 824/888/18-а, предметом апеляційного перегляду якої було рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року про визнання протиправними та скасування приписів від 05.03.2018 року та від 30.05.2018 року, винесених щодо ОСОБА_1 , за невиконання яких останнього притягнуто до адміністративної відповідальності згідно вищезазначених постанов слідує, що позивачем 02.04.2018 сплачено штраф у розмірі 8500 грн. на підставі постанови про адміністративне правопорушення № 11/58/18-1/15.5-18 від 15.03.2018, а 15.06.2018-у розмірі 5100 грн., на №19/122/18-01/12 від 11.06.2018.
Вказане свідчить, що про існування постанови № 11/58/18-1/15.5-18 ОСОБА_1 було достовірно відомо 02.04.2018, а про постанову №19/122/18-01/12-15.06.2018, тоді як дану позовну заяву подано лише в червні 2020 року, тобто поза межами строку встановленого ст.286 КАС України.
За правилами ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, для поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин, які об'єктивно перешкоджали особі вчасно звернутись до суду.
Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
У ч.2 ст.6 КАС України визначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з частиною 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у пункті 39 рішення у справі "Устименко проти України", принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представити свою справу за таких умов, які не ставлять його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.
При цьому, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та пункті 54 рішення «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Також, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, а після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду, відносини стають стабільними.
Оскільки, дане поняття за своєю суттю є оціночним, суд у кожному конкретному випадку має надати правову оцінку відповідним обставинам та, як наслідок, визначити, чи можуть такі обставини бути визнані поважними.
Водночас, невмотивоване задоволення клопотання про поновлення процесуального строку звернення до суду утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб'єктів судового захисту, в тому числі фізичних осіб.
Європейський Суд з прав людини у Справі «Пономарьов проти України» зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Так, в якості обставин, які перешкоджали подати позов у встановлені законом строки, ОСОБА_1 зазначено, що на момент винесення оскаржуваних постанов, у останнього не виникало сумнівів щодо правомірності дій представників контролюючого органу під час проведення перевірки, а тому він помилково вважав постанови № 11/58/18-1/15.5-18 від 15.03.2018 та №19/122/18-01/12 від 11.06.2018 законними. Стверджує, що про порушення своїх прав дізнався лише після набрання законної сили судовим рішенням по справі № 824/888/18-а (28.05.2020), яким скасовано приписи, за невиконання яких винесено вищезазначені постанови, які в свою чергу є предметом спору у даній справі.
В той же час, колегія суддів звертає увагу, що у вересні 2018 року позивач вже звертався до суду з позовом до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради, де однією з позовних вимог було визнання протиправною та скасування постанови №19/122/18-01/12 від 11.06.2018. Проте, ухвалою від 06.09.2018 позовна заява повернута позивачу (справа № 824/853/18-а). Вказане спростовує твердження ОСОБА_1 про те, що останній вважав вказану постанову правомірною аж до прийняття рішення по справі №824/888/18-а, як і те, що позивач у вересні 2019 року оскаржив приписи, на підставі яких винесено спірні постанови.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що наведені в клопотанні про поновлення процесуального строку мотиви не свідчать про наявність виняткових, особливих і непереборних обставин об'єктивного характеру, які унеможливили або істотно ускладнили позивачу подання у визначений законом строк позовної заяви про оскарження постанов про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З огляду на вищезазначене, враховуючи те, що скаржником без поважних причин пропущено встановлений судом процесуальний строк, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для його поновлення.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши у межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог процесуального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 44, 122, 243, 250, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Першотравневого районного суду міста Чернівці від 29 вересня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Іваненко Т.В. Сторчак В. Ю.