Справа № 822/280/16
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лабань Г.В.
Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.
11 листопада 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Стаднік Л. В.,
позивача: ОСОБА_1 ,
представника позивача: Сергійчука Ю. В.,
представника відповідача: Літвіна С. М.,
представника третьої особи: Кривецького В. Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року (складене 31 липня 2020 року у м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Міністерства оборони України (далі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - 307 дисциплінарний батальйон Центрального управління Військової служби правопорядку, Центральне управління Військової служби правопорядку (далі - третя особа 1, 2) про визнання протиправними, скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення коштів за час вимушеного прогулу,
позивач 02.03.2016 звернувся із позовом до Хмельницького окружного адміністративного суду в якому просив:
- визнати протиправним і скасувати наказ Міністра оборони України №2КП від 05.01.2016 про притягнення до дисциплінарної відповідальності;
- визнати протиправним і скасувати наказ Міністра оборони України №6 від 05.01.2016;
- поновити ОСОБА_1 на посаді командира 307 дисциплінарного батальйону Центрального управління Військової служби правопорядку (по м. Києву та Київській області);
- стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у період з 05.01.2016 по дату фактичного поновлення на посаді.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.07.2020 в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано обов'язковість проведення службового розслідування до прийняття рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення, не враховано неповідомлення відповідачем прокурора, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням про звільнення позивача з військової служби, а також не враховано порушення відповідачем положень щодо проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу вказавши, що оскаржувані накази видані у зв'язку із грубим порушенням позивачем військової дисципліни, зокрема, його дії пов'язані з незаконним вимаганням, отриманням коштів (неправомірної вигоди) у іншого військовослужбовця, здійснення відповідного тиску на того тощо, що дискредитує звання офіцера Збройних Сил України. Дискредитація звання офіцера Збройних Сил України є дисциплінарним проступком, який за своїм складом та правовою природою відрізняється від адміністративного правопорушення та є самостійною підставою для накладення дисциплінарного стягнення.
Аналогічні висновки викладені і третьою особою 1 у відзиві на апеляційну скаргу позивача.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та просили суд задовольнити її повністю.
Представник відповідача та третьої особи заперечили проти апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлені та неоспорені сторонами такі обставини.
ОСОБА_1 відповідно до наказу від 27.02.2015 №50, приступив до виконання обов'язків за посадою командира 307 дисциплінарного батальйону Центрального управління Військової служби правопорядку (по м. Києву і Київській обл.).
Згідно з наказом начальника Військової служби правопорядку у Збройних Силах України - начальника Головного управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України №3 від 04.01.2016 призначено службове розслідування з метою встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення підполковником ОСОБА_1 , а також ступеня вини посадових осіб Центрального управління Військової служби правопорядку (по м. Києву і Київській обл.).
За результатами службового розслідування складено акт, відповідно до пропозицій якого, рішення про притягнення підполковника ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності не ініціювалось, у зв'язку з наказом Міністра оборони №2 КП від 05.01.2016 про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Результати службового розслідування вказані в наказі начальника Військової служби правопорядку у Збройних Силах України - начальника Головного управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України від 14.01.2016 №10 "Про результати службового розслідування". За його змістом, в ході службового розслідування підтверджено факт отримання підполковником ОСОБА_1 неправомірної вигоди від військовослужбовця військової служби за контрактом, а також встановлено, що причинами та умовами вчинення правопорушення стали його особиста недисциплінованість, низький рівень морально-ділових якостей, а також неналежне виконання службових обов'язків окремими посадовими особами Центрального управління Військової служби правопорядку (по м. Києву та Київській обл.). Вказано на те, що позивач протиправними діями порушив вимоги статей 11, 16, 49, 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Наказом Міністра оборони України №2 КП від 05.01.2016 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" за неналежне виконання службових обов'язків, визначених вимогами статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, порушення військової дисципліни на командира 307 дисциплінарного батальйону Центрального управління Військової служби правопорядку (по м. Києву та Київській обл.) Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України підполковника ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення - позбавлення військового звання.
Згідно з витягом з наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 05.01.2019 №6 колишнього підполковника ОСОБА_1 , командира 307 дисциплінарного батальйону Центрального управління Військової служби правопорядку (по м. Києву та Київській обл.) Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України, звільнено з військової служби у запас за пунктом "ж" (у зв'язку з позбавленням військового звання) частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Вироком по справі №760/1788/16-к Солом'янського районного суду міста Києва від 12.01.2018, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 18.03.2020, засуджено ОСОБА_1 за частиною 1 статті 368 Кримінального кодексу України до покарання у виді 2 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 2 роки.
Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що підставою для притягнення позивача до відповідальності слугувало порушення ним норм службової та професійної етики, нехтування інтересами служби, що призвело до дискредитації звання офіцера Збройних Сил України та порушення щодо нього кримінальної справи. Водночас, дискредитація звання офіцера Збройних Сил України є дисциплінарним проступком, який за своїм складом та правовою природою відрізняється від адміністративного правопорушення та є самостійною підставою для накладення дисциплінарного стягнення.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" №551-XIV від 24.03.1999 затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який, зокрема, визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил визначено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Згідно ст. 7 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту.
За змістом статті 12 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України Міністр оборони України користується дисциплінарною владою у повному обсязі цього Статуту.
Тобто, позбавлення військового звання "підполковник" не виходить за межі компетенції Міністра оборони України.
Відповідно до ст. 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення корупційних діянь чи інших правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст. 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; е) пониження військового звання на один ступінь; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж) позбавлення військового звання.
Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений статтями 83-95 Дисциплінарного статуту.
Згідно з статтею 83 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Відповідно до статті 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
У кожному випадку вчинення корупційного правопорушення або невиконання військовими посадовими особами вимог Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" з метою виявлення причин та умов, що сприяли його вчиненню, службове розслідування призначається командиром самостійно або проводиться за його рішенням за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення рядовим (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині) (стаття 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України).
Тобто, зазначені вище норми не встановлюють обов'язку проведення службового розслідування до прийняття рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 22.11.2019 у справі №815/1051/16, які враховані судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення.
Стосовно доводів позивача про не призначення та не проведення службового розслідування за фактом, який зумовив звільнення його з займаної посади та позбавлення військового звання, а також про не відібрання у нього пояснень апеляційний суд зазначає наступне.
Статтею 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що метою проведення службового розслідування є встановлення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини, а не факту наявності правопорушення.
Під час розгляду справи суд встановив, що службове розслідування відносно позивача проводилося, що підтверджується відповідними наказом та актом.
Та обставина, що висновок службового розслідування затверджено після прийняття Міністром оборони України оскаржуваних наказів про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не може бути підставою для визнання їх протиправними, оскільки, як встановлено вище, Міністр оборони України у відповідності до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України має право приймати відповідні накази без проведення службових розслідувань.
Крім того, колегія суддів враховує висновки Верховного Суду викладені у постанові від 07.10.2020 у справі №826/3710/16, де вказано, що відповідно до статті 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування.
Тобто з наведеної норми вбачається, що проведення службового розслідування не є обов'язковою підставою для накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення та є правом, а не обов'язком командира.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 13.06.2018 у справі №822/2446/17, від 06.12.2019 у справі №1640/2578/18.
Відповідно до статті 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення.
Отже, законодавством визначено лише граничний строк накладення дисциплінарного стягнення, що свідчить про безпідставність доводів позивача про незначний період часу (доба), який пройшов з моменту вчинення позивачем проступку до його звільнення.
Стосовно твердження позивача про неможливість його звільнення з військової служби у зв'язку з утримуванням під вартою на гауптвахті Центрального управління Військової служби правопорядку по м. Києву і Київській області та в силу положень пункту 229 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 229 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої, частинами шостою, сьомою і восьмою статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", військовослужбовець може бути звільнений з військової служби під час досудового розслідування або судового провадження, якщо до нього не застосовано заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді затримання особи або запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту чи тримання під вартою, з одночасним повідомленням про звільнення відповідних органів досудового розслідування чи суду.
Зазначене положення міститься в розділі XII "Звільнення з військової служби" вказаного положення та передбачає повідомлення органу досудового розслідування чи суду про звільнення. Водночас, це Положення не регулює питання, пов'язані з притягненням до дисциплінарної відповідальності.
Суд вважає необґрунтованим твердження позивача про те, що притягнення особи до кримінальної відповідальності є самостійною підставою для звільнення особи із займаної посади, оскільки у цій справі підставою винесення оскаржених наказів було не притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, а порушення ним військової дисципліни.
Крім того, підставою для притягнення позивача до відповідальності слугувало порушення ним норм службової та професійної етики, нехтування інтересами служби, що призвело до дискредитації звання офіцера Збройних Сил України та порушення щодо нього кримінальної справи.
При цьому, судом першої інстанції вірно враховано висновки Верховного Суду викладені у постанові від 22.11.2019 у справі №815/1051/16 де зазначалось, що поняття "дискредитація" перебуває у тісному зв'язку із поняттям "дотримання морально-етичних норм" та передбачає дії, спрямовані на порушення правил професійної етики та моралі, закріплених у нормативно-правових актах спеціального законодавства, які пред'являються до осіб під час здійснення ними службових функцій та у повсякденному житті. Такі проступки самі по собі або у сукупності підривають довіру та авторитет Збройних Сил України та їх працівників в очах громадськості і є несумісним із подальшим проходженням служби.
Водночас, дискредитація звання офіцера Збройних Сил України є дисциплінарним проступком, який за своїм складом та правовою природою відрізняється від адміністративного правопорушення та є самостійною підставою для накладення дисциплінарного стягнення.
Разом з тим, колегія суддів враховує, що вироком Солом'янського районного суду міста Києва від 12.01.2018 по справі №760/1788/16-к, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 18.03.2020, засуджено ОСОБА_1 за частиною 1 статті 368 Кримінального кодексу України до покарання у виді 2 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 2 роки. Тобто, вказаним вироком спростовується твердження позивача про те, що він не був суб'єктом злочину, вчинення якого могло б спричинити висновки про порушення ним військової дисципліни.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність наказу Міністра оборони України №2КП від 05.01.2016 та №6 від 05.01.2016 є правомірними.
За таких обставин, враховуючи правомірність спірних наказів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про поновлення ОСОБА_1 на посаді командира 307 дисциплінарного батальйону Центрального управління Військової служби правопорядку (по м. Києву та Київській області) та про стягнення з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у період з 05.01.2016 по дату фактичного поновлення на посаді.
На підставі викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови в задоволенні заявлених позовних вимог.
Оскільки доводи апеляційної скарги позивача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 18 листопада 2020 року.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.