Справа № 824/1571/19-а Головуючий у 1-й інстанції: Кушнір Віталіна Олександрівна
Суддя-доповідач: Мацький Є.М.
19 листопада 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мацького Є.М.
суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О.
за участю:
секретаря судового засідання: Шпикуляк Ю.В.,
представника відповідача (позивач за зустрічним позовом): Приймак Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року (рішення ухвалене суддею Кушнір В.О. 19 серпня 2020 року в м. Чернівці, повний текст судового рішення складено 14 вересня 2020 року) у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. В грудні 2019 року до Чернівецького окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДПС у Чернівецькій області з позовом, у якому, враховуючи заяву про зменшення позовних вимог, просило суд стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 податковий борг до місцевого бюджету за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 28781,82грн.
2. 12.02.2020 року на адресу суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_1 , в якому остання, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просила суд скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Чернівецькій області форми "Ф" від 29.12.2018 року №0000939-5506-2403, підписане начальником Сторожинецького управління ГУ ДФС у Чернівецькій області Петрів А., згідно якого позивачці було нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік у сумі 28781,82 грн.
3. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року в задоволенні позову Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - відмовлено повністю.
4. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено повністю.
5. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області форми «Ф» №0000939-5506-2403 від 29.12.2018р., згідно якого ОСОБА_1 нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік у сумі 28781,82грн.
6. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати - судовий збір в сумі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одну) грн. 80коп.
7. Головне управління Державної податкової служби України /надалі- апелянт/ не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги ГУ ДПС у Чернівецькій області та відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 .
8. Апелянт вказує, що факт оприлюднення рішення органу місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та зборів не впливає на законність прийнятого рішення, а лише є точкою відліку набрання ним чинності. Вказує, що положення п.п.12.3.4, та п.п.12.3.5 ПК України, відповідно до яких рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період), не застосовуються в 2017 році відповідно до вимог Закону України №1791-VІІІ. Щодо правомірності направлення ППР за місцезнаходженням (податковою адресою) позивача податковий орган у запереченнях стверджує, що надсилання поштової кореспонденції ОСОБА_1 за адресою, що міститься в ДРФО-платників податків - є правомірним.
9. Також апелянт зауважив, що оскаржуване рішення є правомірними, прийнятим на підставі та у межах наданих відповідачу повноважень, а доводи позивача щодо протиправності такого рішення є необґрунтованими.
ІІ. ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
10. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) є власником 1/2 житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується копією договору про поділ спільного сумісного майна подружжя та визначення часток від 09.12.2017р. (а.с.24, 50-51).
11. Частка ОСОБА_1 від загальної площі будинку згідно названого вище договору становить 338,6кв.м.
12. За результатами нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення (далі - ППР) від 29.12.2018р. №0000939-5506-2403, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання за платежем "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2017 рік в розмірі 28781,82грн. (а.с.7).
13. Указане ППР направлене ОСОБА_1 на адресу АДРЕСА_3 (а.с.7).
14. Контролюючим органом було виставлено податкову вимогу форми "Ф" від 30.01.2018р. №436-54 та направлено її на адресу АДРЕСА_3 (а.с.5-6).
15. Податковий орган вважає, що податкове зобов'язання, яке виникло на підставі ППР від 29.12.2018р. №0000939-5506-2403 є узгодженим, набуло статусу податкового боргу, та є несплаченим, у зв'язку з цим, звернувся з позовом про його стягнення в судовому порядку.
16. В свою чергу ОСОБА_1 вважає, що зазначене податкове зобов'язання не може вважатись узгодженим, а ППР від 29.12.2018р. №0000939-5506-2403, оскільки таке рішення не направлено їй належним чином. На її думку ППР від 29.12.2018р. №0000939-5506-2403 є протиправним ще й тому, що податковий орган при визначенні податку не міг використовувати ставку податку на нерухомість, встановлену рішенням Чагорської сілької ради Глибоцького району Чернівецької області. З указаних підстав, ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом.
ІІІ. ДОВОДИ СТОРІН
17. Позивач за зустрічним позовом зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення на даний час не вручене ОСОБА_1 належним чином контролюючим органом, оскільки, місцем її реєстрації є АДРЕСА_1 . При цьому, на дану адресу жодних листів контролюючим органом не надсилалося. Відтак позивач за зустрічним позовом вказує, що податкове зобов'язання за таким податковим повідомленням-рішенням є неузгодженим.
18. Крім того, позивач за зустрічним позовом зазначає, що вона є власником 1/2 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 (1/2 від загальної площі будинку становить 338,6 кв. м.) (право власності з 09.12.2017 року) (копія договору про поділ спільного сумісного майна подружжя та визначення часток від 09.12.2017року додається). Отже, у 2018 році частка об'єкта житлової нерухомості позивача становить менше 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" підпункту 266.1.2 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України, не збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).
19. Також позивач зазначає, що рішення Чагорської сілької ради Глибоцького району Чернівецької області "Про встановлення місцевих податків та зборів на 2017 рік" та "Про внесення змін до рішення про встановлення місцевих податків та зборів на 2017 рік" всупереч положенням чинного законодавства не оприлюднені у офіційних друкованих засобах масової інформації", а відтак вони є нечинними. Отже, на думку ОСОБА_2 , податковий орган при визначенні податку не міг використовувати ставку податку на нерухомість, встановлену рішенням Чагорської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, тому оскаржуване позивачем за зустрічним позовом рішення підлягає скасуванню.
20. Апелянт вказує, що у зв'язку з тим, що сума податкового зобов'язання не була сплачена ОСОБА_1 своєчасно та у визначеному розмірі та набула статусу податкового боргу, останнім було виставлено податкову вимогу форми "Ф" від 30.01.2018р. №436-54, яка була направлена засобами поштового зв'язку. Зважаючи на те, що вжиті податковим органом заходи не призвели до погашення зазначеного боргу, позивач звернувся до суду з позовом.
21. Апелянт вказує, що факт оприлюднення не впливає на законність прийнятого рішення, а лише є точкою відліку набрання ним чинності. Вказує, що положення п.п.12.3.4, та п.п.12.3.5 ПК України, відповідно до яких рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період), не застосовуються в 2017 році відповідно до вимог Закону України №1791-VІІІ. Щодо правомірності направлення ППР за місцезнаходженням (податковою адресою) позивача податковий орган у запереченнях стверджує, що надсилання поштової кореспонденції ОСОБА_1 за адресою, що міститься в ДРФО - платників податків - є правомірним.
ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
22. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
23. Згідно із п. 8.1 ст. 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
24. В контексті положень п. 8.3 ст. 8 ПК України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
25. Згідно з пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
26. Підпунктами 266.3.1, 266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України встановлено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
27. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
28. Підпунктом 266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України визначено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
29. Згідно з абзацом 2 підпункту ґ) пп.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
30. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з п.п.266.7.1 п.266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України).
31. Приписами пп.266.6.1 п.266.6 ст.266 ПК України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
32. Відповідно до п.8.1 ст.8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
33. Податку на нерухоме майно, відмінене від земельної ділянки, немає у переліку загальнодержавних податків та зборів (стаття 9 ПК України). Між тим, відповідно до п.9.4 ст.9 ПК України установлення загальнодержавних податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.
34. У статті 10 ПК України, якою встановлено перелік місцевих податків, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не зазначений. При цьому, є податок на майно (пп.10.1.1), який складається із 3 (трьох) різних податків, кожен із різними елементами податку, як їх визначено пунктом 7.1 ст.7 ПК України.
35. Так, згідно зі ст.265 ПК України (у редакції Закону України від 28.12.2014 року №71-VIII, що діє з 01.01.2015 року), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
36. Таким чином, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно з Податковим кодексом України є місцевим податком.
V. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
37. Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Чернівецькій області форми "Ф" від 29.12.2018 року №0000939-5506-2403 є протиправним, оскільки податковий орган при визначенні суми податку не міг використовувати ставку податку на нерухомість, встановлену рішенням Чагорської сільської ради Глибоцького району від 21.06.2016р. №92-6/2016 в розмірі 0,3% мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1кв. метр. Рішення Чагорської сільської ради Глибоцького району "Про встановлення місцевих податків та зборів на 2017 рік" всупереч вимогам ст.57 Конституції України, ч.5 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування" не було оприлюднене у офіційних друкованих засобах масової інформації, відтак не може вважатися таким, що підлягає застосуванню контролюючим органом з метою оподаткування у 2017 році.
38. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
39. Як встановлено судом першої інстанції ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) є власником 1/2 житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується копією договору про поділ спільного сумісного майна подружжя та визначення часток від 09.12.2017р. (а.с.24, 50-51). Частка ОСОБА_1 від загальної площі будинку згідно названого вище договору становить 338,6кв.м.
40. Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.
41. Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункт 266.1 статті 261 Податкового кодексу України ).
42. Відповідно до положень підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту266.3статті266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
43. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
44. Відтак, позивач як власник об'єкту нерухомості - є платником податку.
45. Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
46. Отже, встановлення податку на майно, зокрема в частині податку на майно, відмінне від земельної ділянки, є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.
47. Підпункт 12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України імперативно врегульовує порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків.
48. Так, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
49. У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.
50. Офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп. 12.3.4 цієї статті (п. 12.5 ст. 15 ПК України).
51. Рішенням Чагорської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області від 21.06.2016р. №92-6/2016 ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об'єктів житлової нерухомості встановлено в розмірі 0,3% мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1кв. метр бази оподаткування (а.с.126-127).
52. При цьому, статтею 57 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно - правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно - правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
53. Відповідно до ч.5 ст.59 ЗУ «Про місцеве самоврядування» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.
54. Вимога щодо обов'язкового офіційного оприлюднення встановлена підпунктами 12.3.4 , 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України.
55. Виходячи із викладеного, обов'язковою умовою набрання чинності нормативно-правового акту органу місцевого самоврядування є його оприлюднення в офіційних виданнях та друкованих засобах масової інформації.
56. З матеріалів справи, зокрема з листа з листа ПП "Редакція газети Новий День" від 03.06.2020 р. слідує, що в газеті "Новий день" не друкувалось рішення Чагорської сільської ради Глибоцького району "Про встановлення місцевих податків та зборів на 2017 рік" та "Про внесення змін до рішення про встановлення місцевих податків та зборів на 2017 рік" (а.с.99).
57. Разом з тим судом першої інстанції не враховано, що пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 20.12.2016 року №1791-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році", встановлено що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення податків і зборів, які прийняті на виконання вимог цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 ПК України та Закону "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності.
58. Розглядаючи справи про скасування податкових повідомлень-рішень, якими платникам податку визначено податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2018 року (справа №803/1307/17, провадження №К/9901/927/17) та від 8 травня 2018 року (справа №825/1403/17, провадження №К/9901/4267/18) схилився до позиції податкового органу й визнав за можливе застосування до спірних правовідносин положень Закону України від 24 грудня 2015 року №909-VIII, яким було зупинено у 2016 році вимоги деяких статей Податкового кодексу України та Закону №1160-IV до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів.
59. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і в постанові від 9 липня 2019 року (справа № 766/10437/17, провадження №К/9901/63116/18), від 18 червня 2019 року (справа № 460/2565/18, провадження №К/9901/11552/19) та інших.
60. Судом з матеріалів справи встановлено, що у податковий (звітний) період - 2017 рік, позивач була власником об'єкту нерухомості, а відтак, є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за рішенням Чагорської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області від 21.06.2016 року № 92-6/2016 .
61. Відтак, суд приходить до висновку, що податковим органом правомірно нарахований позивачу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік, що підтверджується наявними у справі доказами.
62. Колегія суддів зазначає, що встановлення місцевих податків і зборів входить до компетенції органів місцевого самоврядування, податковий же орган, яким є відповідач у справі, наділений повноваженнями по застосуванню в межах своєї компетенції вже прийнятих нормативно-правових актів, в тому числі рішень органів місцевого самоврядування, норми яких є чинними на час їх застосування та обов'язковими.
63. Крім того, перевіряючи правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зазначає, що предметом оскарження у цій справі є виключно податкове повідомлення-рішення суб'єкта владних повноважень, а не рішення органів місцевого самоврядування, якими встановлено відповідні ставки податку.
VІ. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНИХ СКАРГ.
64. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
65. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
66. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
67. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
68. Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.
69. Згідно ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
70. Суд повинен перевірити, чи було втручання виправданим та необхідним у демократичному суспільстві, та, зокрема, чи було воно пропорційним, і чи були причини, надані національними органами влади на його виправдання, важливими та достатніми. Таким чином, важливим є визначити, чи належним чином національні органи влади використали свою свободу повноважень, звинувативши заявника у наклепі чи зловживанні посадовим становищем. Рішення у справі “Ляшко проти України” (Lyashko v. Ukraine) від 10 серпня 2006 р., Заява № 21040/02, п. 47.
71. Суд відзначає, що одним із складників справедливого судового розгляду в розумінні п. 1 статті 6 є право на змагальне провадження; кожна сторона, в принципі, має отримати нагоду не лише бути поінформованою про будь-які докази, які потрібні для того, щоб виграти справу, але також має знати про всі докази чи подання, які представлені або зроблені в цілях впливу на думку суду, і коментувати їх (див., mutatis mutandis, рішення у справах “Лобо Мачадо проти Португалії” (Lobo Machado v. Portugal) і “Фермьойлєн проти Бєльгії” (Vermeulen v. Belgium) від 20 лютого 1996 р., Reports of Judgments and Decisions 1996-I, сс. 206-07, п. 31 і п. 23, п. 33, відповідно, та рішення у справі “Нідерост-Губер проти Швейцарії” (Nidero?stHuber v. Switzerland) від 18 лютого 1997 р., Reports 1997-I, с. 108, п. 24).
72. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
73. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
74. З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позову Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області задовольнити повністю.
Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Головного управління ДПС у Чернівецькій області задовольнити.
Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 податковий борг до місцевого бюджету за платежем :податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 28781,82 грн.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 19 листопада 2020 року.
Головуючий Мацький Є.М.
Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.