Справа № 826/4129/17 Суддя (судді) першої інстанції: Літвінова А.В.
18 листопада 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Губської Л.В.,
суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,
за участю секретаря Кондраток А.В.,
представника відповідача Ступака О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 липня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-
ОСОБА_1 до суду з даним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 16 червня 2016 року № 6251306.
В обґрунтування позову перш за все посилається на наявність процедурних порушень, з огляду на відсутність підстав у контролюючого органу для проведення перевірки згідно п. 78.1 ст. 78 ПК України, а також, вказує, що всупереч положень п. 79.2 ст. 79 ПК України він не отримував ні копії наказу про її проведення, ні повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Крім цього, на думку позивача, контролюючий орган неправильно розтлумачив положення законодавства щодо інвестиційного прибутку. Позивач доводить, що зміст положень підпункту 170.2.9 пункту 170.2 статті 170 ПК України регламентує, що професійний торговець цінними паперами при здійсненні операцій з інвестиційними активами є податковим агентом, на якого покладається обов'язок з утримання та сплати податку до бюджету під час нарахування платнику доходу. Таким чином, оскільки правочини щодо передачі часток у статутних капіталах ТОВ «Київбуд-сервіс» та ТОВ «Киїбуд-сервіс ІБК» були посвідчені нотаріально, нотаріус у цих правовідносинах виступав у якості податкового агента, що свідчить про відсутність ознак податкового правопорушення у діях позивача.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 липня 2020 року адміністративний позов задоволено, при цьому суд першої інстанції виходив з недотримання контролюючим органом порядку проведення перевірки, що має наслідком визнання перевірки незаконною та відсутності юридичних наслідків такої, зокрема у вигляді прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.
Також, суд вказав на наявність розбіжностей у визначеній контролюючим органом сумі податкових зобов'язань, що міститься в акті перевірки та в прийнятому на його підставі податковому повідомленні-рішенні.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Свої доводи обґрунтовує тим, що повідомлення позивача про призначення перевірки відбулось з дотриманням положень ПК України, а саму перевірку призначено на підставі пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України.
По суті виявленого податкового правопорушення, апелянт зазначає, що перевіркою виявлено інвестиційний прибуток у позивача від операцій з інвестиційними активами у 2014 році в сумі 61 000, 00 грн, який ним не було задекларовано в порядку п. 179.1 ст. 179 ПК України. Відтак, відповідач доводить, що за невиконання податкового обов'язку позивача було правомірно притягнуто до відповідальності.
В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав, просив скаргу задовольнити.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного перегляду інші учасники до суду не прибули, що не є перешкодою для судового розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, щона підставі пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, пп. 79.1 статті 79 Податкового кодексу України, відповідно до наказу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 13.05.2015 №312 контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача за період з 01.01.2014 по 31.12.2014.
За результатами перевірки складено акт від 27.05.2016 № 878/13-06/ НОМЕР_1 .
Проведеною перевіркою встановлено недекларування позивачем інвестиційного прибутку за 2014 рік в сумі 61 000, 00 грн, чим порушено ст. 36, 179, пп. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 170.2.2, 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 ПК України, у зв'язку з чим донараховано до сплати податок на доходи фізичних осіб в сумі 9 150, 40 грн.
На підставі висновків акту перевірки, ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві 16.06.2016 прийнято податкове повідомлення-рішення № 6251306, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 12 828, 00 грн, з яких 10 126, 40 основний платіж, 2 701, 60 грн штрафні санкції.
Незгода позивача із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, обумовила його звернення до суду із цим позовом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів перед судом правомірність своїх дій та рішень, в той же час, надані позивачем пояснення спростовують висновки контролюючого органу, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
За змістом п. 73.3 ст. 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
За встановленими обставинами справи, ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві направлено на адресу позивача запит від 29.04.2015 № 4849/26-59-17-05-31 щодо надання пояснень та їх документальних підтверджень щодо правильності нарахування та своєчасності отримання та декларування доходів, отриманих в 2014 році.
Вказаний запит було скеровано позивачеві поштою 06 травня 2015 року, однак лист повернувся відправнику з підстав закінченням терміну зберігання.
У зв'язку із чим, як зазначає відповідач, 13.05.2015 прийнято наказ № 312 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача за період з 01.01.2014 по 31.12.2014.
За змістом пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється коли виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Таким чином, з аналізу наведених правових норм вбачається, що документальна позапланова виїзна перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення; у свою чергу можливість для прийняття наказу про проведення документальної позапланової перевірки на підставі пп. 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України виникає за наявності двох умов: 1) виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 2) ненадання платником пояснень та їх документальних підтверджень на запит контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Згідно із приписами п.п.78.1.2 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у випадку, якщо платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.
Під час судового розгляду справи у суді першої інстанції контролюючим органом не наведено суду доказів наявності правових підстав для проведення позапланової перевірки позивача.Інформація щодо підстав проведення перевірки, зазначена відповідачем в письмових запереченнях, не відповідає змісту доказів (копії наказу), долучених до заперечення.Відтак, Окружний адміністративний суд міста Києва прийшов до висновку щодо недоведеннявідповідачем правомірності своїх дій щодо проведення позапланової перевірки фізичної особи - ОСОБА_1 .
Крім того, в акті перевірки зазначено, що перевірка призначена відповідно до Наказу №312 від 13.05.2016, проте, в матеріалах справи наявний Наказ №352 від 27.05.2016 про проведення перевірки позивача та повідомлення від 13.05.2016 (а.с.77,78).
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2020 року витребувано у Головного управління ДПС у м. Києві належним чином засвідчені копії документів, що передували проведенню перевірки, наслідки якої оформлені актом № 878/13-06/ НОМЕР_1 від 27.05.2016, а саме наказ Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві № 312 від 13.05.2016 та повідомлення про проведення перевірки від 13.05.2016 № 365/Ю/26-59-12-01-23 разом із доказами їх направлення ОСОБА_1 .
На виконання вимог вказаної ухвали відповідачем до суду апеляційної інстанції було надано наступні документи: наказ Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві № 352 від 27.05.2016та повідомлення про проведення перевірки від 13.05.2016 № 365/Ю/26-59-12-01-23.
В зазначеному наказі про проведення перевірки позивача та в акті "Про результати документальної невиїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства з питань повноти та своєчасності сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб від доходів отриманих у вигляді інвестиційного прибутку фізичної особи платника податків ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 за період з 01.01.2014 по 31.12.2014" містяться розбіжності щодо підстав проведення такої перевірки, а також дати та номеру наказу.
Зі змісту Акту перевірки вбачається, що проведення позапланової перевірки здійснено відповідно до Наказу №312 від 13.05.2016, проте на виконання вимог ухвали про витребування документів до суду надано копію наказу від 27.05.2016 №352, а також до підстав проведення перевірки вказано пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, пп. 79.1 статті 79 Податкового кодексу України, хоча вказаним наказом № 352 визначено, що проведення позапланової перевірки здійснюється на підставі пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 статті 79 цього Кодексу.
Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що у межах спірних правовідносин відповідачем не наведено суду доказів наявності правових підстав для проведення позапланової перевірки позивача.
Щодо підстав здійснення нарахування позивачеві грошового зобов'язання оскаржуваним податковим повідомленням-рішення, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до висновків акту перевірки від 27.05.2016 №878/13-06-/ НОМЕР_1 , встановлено недекларування платником податків інвестиційного прибутку за 2014 рік, у зв'язку з чим донараховано до сплати податок на доходи фізичних осіб в сумі 9 150,40 грн.
Проте, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 16.06.2016 №6251306, прийнятим на підставі названого вище акту перевірки, позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів з фізичних осіб на загальну суму 12 828,00 грн., з яких 10126,40 грн. - основний платіж, 2 701,60 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Відтак, згідно висновків акту перевірки нарахуванню позивачеві підлягає сума податку на доходи фізичних осіб в сумі 9 150,40 грн., а згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 16.06.2016 №6251306, позивачеві визначено суму податкового зобов'язання - 10126,40 грн. (сума наведена без врахування штрафних санкцій).
Отже, наявні розбіжності між сумою податкового зобов'язання, визначеною контролюючим органом в акті перевірки та в податковому повідомленні рішенні, що свідчить про необґрунтованість спірного рішення.
Крім того, за правилами пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Отже, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.
Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме компетенції у податкового органу на прийняття акту індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги або будь-якого іншого рішення за наслідком проведення перевірки).
Наведене відповідає правовому висновку, викладеному упостанові Верховного Суду від 21.02.2018у справі № 821/371/17.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, наявні підстави для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 липня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено і підписано 19.11.2020.
Головуючий-суддя: Л.В. Губська
Судді: О.В. Карпушова
А.Г. Степанюк