Справа № 620/3763/20 Суддя (судді) першої інстанції: Заяць О.В.
19 листопада 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І., Парінова А. Б.
за участю секретаря: Скидан С. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні без фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області
на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року
у справі № 620/3763/20 (розглянуто у відкритому судовому засіданні)
за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області
до відповідача Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми)
про визнання протиправною та скасування постанови,-
У вересні 2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (надалі - позивач) звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (надалі - відповідач), в якому просило суд: визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Бабенка В.М. Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про накладення штрафу в розмірі 5100 грн. по виконавчому провадженню № 57980680.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що рішення суду було виконано ним в межах покладених судом зобов'язань, з урахуванням повноважень, наданих чинним законодавством, а тому постанова про накладення штрафу є неправомірною та підлягає скасуванню.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020року в задоволенні позовних вимог Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області - відмовлено повністю.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду 23 вересня 2020 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року визнано протиправним та скасовано Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Проте, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22 серпня 2018 року установлено, що виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою. Отже, органи Пенсійного фонду України зобов'язані керуватися цією нормою, а тому підстави для накладення штрафу за невиконання рішення суду відсутні.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі статтями 315, 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, що на виконанні у відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) перебуває виконавчий лист № 2540/3051/18 виданий 26.11.2018 Чернігівським окружним адміністративним судом про: "Зобов'язати Ніжинське об'єднане управління Пенсійного фонду України (вул. Шевченка, 21-ж, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600, код ЄДРПОУ - 37716087) зарахувати до педагогічного стажу ОСОБА_1 36 років 8 днів, нарахувати і виплатити грошову допомогу у розмірі 10 пенсій за віком на день призначення пенсії, відповідно до пункту 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"".
Вказаний виконавчий лист видано на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.10.2018 року, яке набрало законної сили 15.11.2018 року.
У зв'язку з відсутністю підстав для повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання 27.12.2018 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження.
Копії постанов про відкриття виконавчого провадження направлені сторонам виконавчого провадження, як це передбачено ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.08.2019 року по справі № 2540/3051/18 замінено сторону ВП № 57980680, а саме, боржника Ніжинське об'єднане управління Пенсійного фонду України на Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області 16.08.2019 року винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження.
Листом від 19.09.2019 року відповідачем (надалі - боржник) повідомлено що нарахована одноразова грошова допомога, що складає 45976,60 грн. буде проведена відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду.
Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області 17.08.2020 року направлено вимогу до боржника, щодо виконання рішення суду.
Листом від 20.08.2020 року боржником повідомлено що виплата у розмірі 45976,60 грн. не проведена.
Державним виконавцем складено акт про невиконання боржником рішення суду в повному обсязі.
Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) 26.08.2020 року винесено постанову про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області штрафу за невиконання рішення суду у розмірі 5100,00 грн.
Не погоджуючись з діями відповідачів та прийнятою постановою, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять відомостей та належних доказів на вчинення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області дій, передбачених пунктом 5 Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 та суду такі документи також надано не було, тому відповідачем було правомірно винесено постанову про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області штрафу від 26.08.2020 року у виконавчому провадженні № 57980680.
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Спеціальним Законом, що здійснює регулювання правовідносин, які склалися в процесі судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів є Закон України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02 червня 2016 року.
Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
У відповідності до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
За правилами частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно частин першої та другої статті 63 Закону за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Статтею 75 Закону встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Системний аналіз норм Закону України "Про виконавче провадження" надає підстави стверджувати, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
При цьому, умовами для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є: невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) та відсутність поважних причин невиконання виконавчого документа (судового рішення).
Тобто, державному виконавцю для реалізації виконання належних повноважень при примусовому виконанні відповідного рішення суду, надано право за невиконання його ж постанов про примусове виконання рішень суду накладати відповідні штрафи на боржника, у порядку та розмірі визначеному Законом №1404-VІІІ.
Як свідчать матеріали справи, постановою від 27.12.2018 відкрито виконавче провадження ВП № 57980680 з виконання виконавчого листа у справі №2540/3051/18, виданого 26.11.2018 року Чернігівським окружним адміністративним судом про зобов'язання Ніжинське об'єднане управління Пенсійного фонду України (вул. Шевченка, 21-ж, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600, код ЄДРПОУ - 37716087) зарахувати до педагогічного стажу ОСОБА_1 36 років 8 днів, нарахувати і виплатити грошову допомогу у розмірі 10 пенсій за віком на день призначення пенсії, відповідно до пункту 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Листом Головне управління Пенсійного фонду України від 08.01.2019 року №145/10-12 повідомило, що на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.20.2018 року по справі №2540/3051/18 відповідачем було здійснено нарахування грошової допомоги у розмірі 10 пенсій за віком, станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Вказана компенсація буде проведена відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22 серпня 2018 року затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - Порядок № 649), який передбачає вчинення пенсійним органом (боржником) певних дій, які спрямовані на погашення заборгованості. Крім того, відповідно до пункту 1 цього ж Порядку визначено механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.
Пунктом 2 Преамбули вказаної постанови Кабінету Міністрів України, установлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов'язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою.
Згідно з пунктом 3 Порядку №649 боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України.
Пунктом 6 Порядку №649 передбачено, що перевірку обґрунтованості розрахованої суми, що підлягає виплаті органом Пенсійного фонду України при виконанні судового рішення, проводить у Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - "комісія").
У силу вимог пункту 8 Порядку №649 комісія приймає одне з таких рішень: про наявність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку; про відсутність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку. У разі потреби комісія може прийняти рішення про повернення матеріалів боржнику на доопрацювання.
При цьому, пунктом 10 Порядку №649 передбачено, що виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.
Таким чином, Порядком №649 визначено спеціальну процедуру проведення погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, зокрема відповідні дії, які повинен вчинити боржник щодо виконання рішень судів певної категорії.
Разом з тим, на виконання умов Порядку №649 позивач мав провести розрахунок суми виплати відповідно до рішення суду, направити відповідний пакет документів до Пенсійного фонду України, де уповноважена комісія, після перевірки обґрунтованості розрахованої суми, прийняла б одне з рішень.
Втім, Головним управлінням Пенсійного фонду у Чернігівській області не надано доказів, якими можливо встановити факт подання до комісії з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду Пенсійного фонду України відповідних документів, а також доказів прийняття комісією рішення про наявність підстав для виплати пенсіонеру коштів.
Вказане свідчить про безпідставність посилань пенсійного органу про добровільне виконання рішення суду у справі № 2540/3051/18.
Також колегією суддів не приймаються доводи пенсійного органу про відсутність бюджетних асигнувань для виплати нарахованої за судовим рішенням суми компенсації втрати частини грошових доходів як на обставину, що звільняє його від відповідальності за невиконання судового рішення, так як такі твердження не підтверджені жодним належним доказом, яким можливо встановити обсяги відповідних фінансувань, плани їх надходження та графік погашення вказаних виплат.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 20 січня 2020 року по справі № 420/3705/19 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Колегія суддів звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до бюджету Пенсійного фонду України на 2019 рік" від 26,06.2019 № 544 передбачено виділення додаткових 50 млн. грн. на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, що свідчить про послідовність дій держави, спрямованих на вирішення даного проблемного питання.
У той же час, у справах "Шмалько проти України", "Іммобільяре Саффі проти Італії" Європейський суд з прав людини констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов'язань (Рішення у справа "Сук проти України" та інші).
Відповідно до рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів № 13 (2010) "Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень" КРЄС вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов'язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх. Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем було правомірно винесено постанову про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області штрафу від 26.08.2020 року у виконавчому провадженні № 57980680, тому підстави для задоволення позовних вимог - відсутні.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним позовній заяві, а отже, доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.
При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст. ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Г. В. Земляна
Судді: Є. І. Мєзєнцев
А. Б. Парінов