Справа № 620/3257/20 Суддя (судді) першої інстанції: Лобан Д.В.
18 листопада 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до Відділу примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про визнання дій неправомірними та скасування постанови,
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУ ПФУ в Чернігівській області, позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (далі - відповідач) ОСОБА_1 про накладення штрафу від 22.07.2020 у виконавчому провадженні № 58559070 - неправомірною та скасувати.
В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно винесено оскаржувану постанову, оскільки на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.06.2018 та Київського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2018 у справі № 825/1778/18 ОСОБА_2 головним управлінням було з 17.11.2018 поновлено виплату пенсії в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до норм чинного законодавства пенсія ОСОБА_2 була призначена в розмірі 1452,00 грн, отже, рішення суду в частині поновлення виплати пенсії ОСОБА_2 в розмірі прожиткового мінімуму виконано ГУ ПФУ в Чернігівській області в повному обсязі. Стосовно виконання рішення суду в частині виплати пенсії на вказаний пенсіонером рахунок, то слід зазначити, що пенсія останньому виплачується на його поточний банківський рахунок, вказаний ним у заяві про виплату пенсії або грошової допомоги.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 р. у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання неправомірною та скасування постанови відмовлено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду в частині поновлення пенсії ОСОБА_2 в розмірі прожиткового мінімуму виконано Головним управлінням в повному обсязі. Заборгованість за період із 17.11.2017 р. по 31.10.2018 р. в сумі 16 649,60 грн була відсутня, оскільки повністю виплачена.
Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу в установлений судом строк подано не було.
В судове засідання 18.11.2020 р. сторони не з'явилися, про час, дату та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомили.
Зважаючи на неявку в судове засідання представників сторін належним чином повідомлених про час, дату та місце судового розгляду справи, колегія суддів ухвалила подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а мотивувальну частину рішення суду першої інстанції слід змінити, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) перебуває виконавчий лист ВП № 825/1778/18, виданий 06.12.2018 Чернігівським окружним адміністративним судом про зобов'язання Головного управління пенсійного фонду України провести ОСОБА_2 перерахунок та виплату поновленої пенсії за віком відповідно до положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в розмірах, не менше мінімального прожиткового мінімуму, на визначений пенсіонером банківський рахунок.
Вказаний виконавчий лист видано на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.06.2018, яке набрало законної сили 01.11.2018, про що зазначено у виконавчому документі.
07.03.2019 державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 58559070, в якій зазначено про необхідність виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. Копії постанови про відкриття направлено сторонам виконавчого провадження до відома та виконання.
Листом від 04.04.2019 № 4015/03 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повідомило про те, що доплата пенсії за період з 01.11.2018 (з дати набрання рішенням суду законної сили) по 31.12.2018 в розмірі 2904 грн 00 коп. виплачена в січні поточного року. Пенсія в розмірі 1452 грн 00 коп. виплачується в подальшому. Сума доплати за період з 17.11.2017 по 31.10.2018 складає 16 649 грн. 60 коп. Різниця пенсії нарахована за період з 17.11.2017 по 31.10.2018, буде виплачена відповідно до порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат затверджений Постановою Кабінету Міністрів від 22 серпня 2018 р. № 649 за рішеннями суду.
21.03.2019 державним виконавцем було встановлено, що боржником рішення суду виконано частково, а саме: здійснено перерахунок ОСОБА_2 . Доплата пенсії нарахована за період з 17.11.2017 по 31.10.2018 складає 16649 грн 60 коп. та боржником не виплачена, про що державним виконавцем було складено відповідний акт від 22.07.2020.
22.07.2020 у ВП № 58559070 державним виконавцем винесено постанову про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області штрафу за невиконання рішення суду у розмірі 5 100,00 грн.
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять відомостей та належних доказів вчинення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області дій, передбачених пунктом 5 Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, та суду такі документи також надано не було. Такі докази не були надані позивачем і в межах виконавчого провадження ВП № 58559070.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі ст. 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 63 Закону № 1404-VIII, зокрема, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.
Частиною 1 ст. 75 Закону № 1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 75 Закону № 1404-VIII).
Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Судом першої інстанції встановлено, що у листі від 04.04.2019 № 4015/03 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повідомило про те, що доплата пенсії за період з 01.11.2018 (з дати набрання рішенням суду законної сили) по 31.12.2018 в розмірі 2904 грн 00 коп. виплачена в січні поточного року. Пенсія в розмірі 1452 грн 00 коп. виплачується в подальшому. Сума доплати за період з 17.11.2017 по 31.10.2018 складає 16 649 грн 60 коп. Різниця пенсії нарахована за період з 17.11.2017 по 31.10.2018, нарахована за рішеннями суду, буде виплачена відповідно до порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат затверджений Постановою Кабінету Міністрів від 22 серпня 2018 року № 649 (далі - Порядок № 649, в редакції чинній на час надання відповіді).
При цьому, що матеріали справи не містять відомостей та належних доказів вчинення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області дій, передбачених пунктом 5 Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, та суду такі документи також надано не було. Такі докази не були надані позивачем і в межах виконавчого провадження ВП № 58559070.
Крім того, судом першої інстанції не прийнято до уваги посилання позивача на відсутність відповідного фінансового забезпечення та фактичну відсутність коштів, як поважну причину невиконання рішення суду, не знайшли свого підтвердження.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції.
Однак, колегія суддів вважає помилковим застосування судом першої інстанції положень Порядку № 649, в якості нормативного обґрунтування судового рішення, оскільки рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 640/5248/19 від 12.11.2019 р. (із змінами внесеними постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 р.), пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2018 р. № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду» визнані протиправними та нечинними, а, отже, втратив чинність Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 р. N 649.
З матеріалів справи вбачається, що до позовної заяви в суді першої інстанції позивачем додано Електронну виписку із пенсійної справи, відповідно до якої за період із 29.12.2018 р. по 31.08.2020 р. ОСОБА_2 нараховувалась та виплачувалась пенсія в розмірі 1 452,00 грн, в тому числі інші виплати за результатами перерахунків та інших доручень. Заборгованість в сумі 16 649,60 грн була нарахована на картковий рахунок ОСОБА_2 (а.с. 58), однак відомості про дату зарахування вказаних коштів в графі «дата зарахування коштів» відсутні.
В той же час, до апеляційної скарги позивачем долучено Електронну виписку по пенсійній справі ОСОБА_2 , відповідно до якої пенсія в розмірі 16 649,60 грн зарахована на картковий рахунок ОСОБА_2 08.09.2020 р.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що позивачем погашено заборгованість із виплати пенсії в розмірі 16 649,60 грн за період з 17.11.2017 по 31.10.2018.
Разом з тим, вказана обставина не спростовує правомірність дій державного виконавця на час винесення оскаржуваної постанови, оскільки заборгованість була погашена позивачем вже після її винесення - 08.09.2020 р. Вказана обставина не могла бути встановлена судом першої інстанції, оскільки Електронну виписку було надано позивачем лише суду апеляційної інстанції (а.с. 76).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що при винесенні постанови державний виконавець діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а тому правові підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову. Проте, суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин норми права, які не підлягають застосуванню.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Відповідно до ч. 4 ст. 246 КАС України у мотивувальній частині рішення зазначаються: 1) обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; 2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; 3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову; 4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку; 5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; 6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування; 7) мотиви, з яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд, відмовляючи у позові, дійшов висновку, що оскаржуване рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень визнано судом таким, що вчинено відповідно до вимог частини другої статті 2 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Керуючись ст. ст. 243, 244, 250, 287, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення.
Змінити мотивувальну частину рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року, з урахуванням висновків суду.
В решті рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина
Судді: О.В. Карпушова
М.І. Кобаль