19 листопада 2020 року справа №415/2069/20
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Суддя Першого апеляційного адміністративного суду Сіваченко І.В., розглянувши апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 24 квітня 2020 року в справі № 415/2069/20 (головуючий І інстанції Калмикова Ю.О.) за позовом ОСОБА_1 до Інспектора батальйону 4 роти 4 Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області лейтенанта поліції Стратулата Олександра Володимировича про визнання дій протиправними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
До Першого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 24 квітня 2020 року в справі № 415/2069/20.
Ознайомившись з даною апеляційною скаргою, вважаю, що вона не відповідає вимогам ст. 296 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим така скарга підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Апеляційну скаргу на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 24 квітня 2020 року подано до відділення поштового зв'язку для відправлення 09 листопада 2020 року. В апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтовано наступним.
Копія оскаржуваного рішення отримана апелянтом 18.05.2020, після чого впродовж встановленого ст. 286 КАС України строку подано апеляційну скаргу, яку було повернуто.
Враховуючи, що право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції було реалізовано у встановлений законом строк шляхом подання первісної апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання скаржником повного рішення суду, а також, що повторна апеляційна скарга подана ДПП у найкоротший строк з моменту отримання апелянтом ухвали суду про повернення апеляційної скарги, останній наголошує на наявності підстав для поновлення пропущеного процесуального строку.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява № 23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання апеляційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 16 березня 2018 року в справі № 808/418/17.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).
У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.
Тобто, обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне/касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.
Дослідивши матеріали справи суд встановив, що копія оскаржуваного рішення отримана апелянтом 18 травня 2020 року, а 26 травня 2020 до відділення поштового зв'язку подано первісну апеляційну скаргу.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2020 року вказану скаргу повернуто апелянту у зв'язку з відсутністю доказів на підтвердження повноважень особи, яка її підписала.
18 червня 2020 року апелянт повторно подав доля відділення поштового зв'язку апеляційну скаргу, яку ухвалою від 250 червня 2020 року залишено без руху через несплату судового збору, а ухвалою від 23 вересня 2020 року - повернуто апелянту.
Платіжним дорученням від 24 вересня 2020 року судовий збір сплачено в належному розмірі, а 09 листопада 2020 року апеляційну скаргу втретє подано засобами поштового зв'язку.
При цьому, процесуальні питання розгляду наведеної справи врегульовані параграфом 2 Глави 11 Розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, ст. 286 цього Кодексу, відповідно до ч. 4 якої апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
Враховуючи наведений вище висновок, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне/касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку, а також підтверджений матеріалами справи значний період часу, який сплинув після отримання апелянтом копії рішення суду першої інстанції, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ДПП про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Зазначені обставини тягнуть за собою залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення виявлених недоліків.
Керуючись ст.ст. 169, 296, 298, 299 Кодексу адміністративного судочинства України,-
У задоволенні клопотання Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 24 квітня 2020 року в справі № 415/2069/20 - залишити без руху для усунення недоліків, а саме: надати заяву про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з посиланням на інші поважні підстави та відповідні докази.
Встановити десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги з моменту отримання копії вказаної ухвали.
Роз'яснити апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали, у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І. В. Сіваченко