Дата документу 19.11.2020 Справа № 554/8895/20
Провадження №1-кп/554/557/2020
19 листопада 2020 року суддя Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
перекладача - ОСОБА_6 ,
представників потерпілих - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12020170040000751 від 17.03.2020 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України, -
До Октябрського районного суду м.Полтави надійшли матеріали кримінального провадження №12020170040000751 від 17.03.2020 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України, для розгляду.
В судове засідання доставлений конвоєм обвинувачений ОСОБА_4 , з'явилися представники потерпілих, прокурор та захисник обвинуваченого.
В судовому засіданні прокурор заявив та надав письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строк якої закінчується 30.11.2020 року.
В обґрунтування клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою посилався на те, що існує обґрунтована підозра обвинуваченого у вчиненні інкримінованого особливо тяжкого кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна, а також обвинувачений не має постійного місця проживання в м.Полтаві, не працює, не навчається, його посвідку на тимчасове проживання в Україні скасовано, а тому вважає, що існують ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу, та продовжують існувати і наразі їх вагомість не зменшилась, а саме, переховування від органів досудового розслідування та/або суду, незаконний вплив на потерпілих та свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Представники потерпілих підтримали клопотання прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_4 від відповіді утримався.
Захисник ОСОБА_5 не заперечував проти продовження строку тримання під вартою з альтернативою у виді застави.
Суд, вислухавши думку учасників судового засідання щодо доцільності продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, прийшов до наступного висновку.
За вимогами частини третьої статті 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
При вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу, суд враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини у справі в справах «Летельє проти Франції», «І. А. проти Франції», зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Так, вирішуючи питання про доцільність продовження раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує дані про особу обвинуваченого, який є громадянином Узбекистану, не має постійного місця проживання та реєстрації в Україні, не одружений, не має офіційного місця навчання, роботи та доходу, посвідку на проживання якого в Україні скасовано.
З огляду на конкретні обставини та на суспільну небезпечність діяння, а також тяжкість покарання за особливо тяжкий злочин, у вчиненні якого обвинувачується останній та обставини вчинення злочину, що інкриміновано, а саме, із застосуванням насильства - завдання тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя, суд прийшов до висновку, що наразі не перестали існувати ризики, які стали підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, визначені ч. 1 ст. 177 КПК України: можливість переховування від суду, можливість незаконного впливу на потерпілу і свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Крім того, відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;
4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України.
Враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України, вчиненого із застосуванням насильства, то суд не вбачає підстав для визначення застави.
Таким чином, виходячи з викладеного, враховуючи характер та фактичні обставини інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, що вказує про підвищену суспільну небезпеку як самого діяння, так і особи яка обвинувачується у його вчиненні, а також те, що кримінальне правопорушення віднесено згідно статті 12 КК України до особливо тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років із конфіскацією майна, виходячи з положень статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вимог частини першої статті 197 КПК України, обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру і тяжкості діяння, яке йому інкримінується, а разом з іншим, допомагає уникнути виникненню ризиків, існування яких доведено, тому суд приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 строком на 60 днів.
Керуючись ст.ст. 131, 132, 177, 183, 314-316, 376 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в державній установі «Полтавська установа виконання покарань (№23)» строком на шістдесят днів, тобто до 17 січня 2021 року.
Копію ухвали направити в ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)»
Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд м. Полтави з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, протягом 7 днів з дня її проголошення.
Суддя Октябрського районного
суду м.Полтави ОСОБА_1