Дата документу 18.11.2020 Справа № 554/9235/20
Провадження № 2/554/2548/2020
18 листопада 2020 року Октябрський районний суд м.Полтави у складі:
головуючого - судді Савченко Л.І.,
при секретарі - Шевченко О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що 11.08.2020 року між нею та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Безпосередньо під час укладання угоди вона передала відповідачу, як продавцю нерухомого майна, грошові кошти у сумі 18 000 доларів США, що підтверджується розпискою від 11.08.2020 року. Додатковим підтвердженням укладання угоди між нею та відповідачем є факт передачі оригіналу технічного паспорту на будинок, свідоцтво про право на спадщину за заповітом та витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Оформлення угоди повинно було відбутися 14 серпня 2020 року, однак відповідач до нотаріуса не з'явилася, на телефонні дзвінки не відповідала, зв'язок з нею було втрачено. Таким чином, вони фактично уклали договір купівлі-продажу, передала грошові кошти за купівлю майна, однак оскільки законодавством передбачена вимога нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомості, вона не може вступити у власність та фактично обмежена у здійсненні своїх майнових прав. У позасудовий спосіб вона не може оформити своє право власності, а тому звернулася до суду з позовом.
Ухвалою суду від 07 жовтня 2020 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Від позивача ОСОБА_1 до суду надійшла заява, в якій вказано, що у зв'язку із загостреною епідеміологічною ситуацією, викликаною підвищенням кількості захворілих на корона вірус COVID -19, а також з метою мінімізації соціальних контактів, ані вона, ані її представник, не можуть прибути на судове засідання. Розгляд справи, що призначено на 18.11.2020 року на прохала здійснити без участі позивача та представника позивача. Позовні вимоги підтримала у повному обсязі (а.с.25).
Від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, прохала позовні вимоги задовольнити (а.с.21).
Враховуючи, що від сторін до суду надійшли заяви про розгляд справи без їхньої участі, суд у відповідності до ст. 223 ЦПК України, розглядає справу.
Перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 11 серпня 2020 року ОСОБА_2 надала розписку, в якій вказала, що вона отримала від ОСОБА_1 кошти у сумі 18 000 (вісімнадцять тисяч доларів), за купівлю-продаж квартири АДРЕСА_1 . Нотаріально оформлення зобов'язується здійснити до 14 серпня 2020 року. Претензій матеріального характеру до ОСОБА_1 не має та не матиме у майбутньому з приводу продажу однокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Дана розписка складена в тверезому розумі і здоровій пам'яті, фізичний/матеріальний тиск під час надання даної розписки було відсутнє (а.с.9).
Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10 серпня 2020 року, виданого державним нотаріусом Першої полтавської державної нотаріальної контори Рой Т.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1-338, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме квартири АДРЕСА_1 (а.с.13).
З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 219653513 від 10.08.2020 року, слідує, що квартира АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належить ОСОБА_2 (а.с.14).
Як слідує із технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 від 26 січня 2006 року, він виданий на ОСОБА_3 (а.с.11).
Таким чином, за ОСОБА_1 реєстрація права власності на вказане нерухоме майно не проводилася.
За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, що встановлено ч. 1 ст. 15 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Згідно із ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Зі змісту ч.1 ст. 638 ЦК України вбачається, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року № 9 роз'яснив, що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст.ст. 210, 640 ЦК України пов'язується з їх державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
Статтею 657 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Однією з умов застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.
Суд вважає, що позивачем не доведено безповоротне ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору, належних та допустимих доказів того, що вона ухиляється від його укладення не надано.
Так, відповідач ОСОБА_2 надіслала до суду заяву про задоволення позову, що свідчить про визнання нею обставин, викладених у позовній заяві. Доказів направлення їй будь-яких запрошень до нотаріуса для оформлення договору купівлі-продажу, які вона отримала, але проігнорувала, не надано.
Таким чином, позивачем не доведено, що нею втрачена можливість нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу через не з'явлення відповідача до нотаріуса та втрату з нею зв'язку.
Позивач посилається на правову підставу для задоволення позову на ст. 392 КК України, однак вона не може бути застосована до даних правовідносин, оскільки врегульовує визнання права власності в разі, якщо особа визнана власником майна, але її право оспорюється чи не визнається іншою особою.
З огляду на викладення, підстави для задоволення позовних вимог про визнання права власності на квартиру відсутні, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 220, 638, 640, 657 ЦК України, ст.ст.5,12, 81, 141, 229, 247, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд м.Полтави шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , місце знаходження АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Суддя Л.І. Савченко