ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
19 листопада 2020 року м. Київ № 826/22766/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючої судді - Добрівської Н.А., суддів: Кузьменко А.І., Маруліної Л.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.01.2018 у справі № 826/22766/15 у справі
за позовом ОСОБА_2
доНаціональної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
третя особа:ОСОБА_3
провизнання незаконними, нечинними та скасування з моменту прийняття та скасування в частині постанов №1171 від 31.03.2015 та №1101 від 09.06.2016, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулись ОСОБА_4 та ОСОБА_2 із позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг з вимогами (з урахуванням заяви від 02.11.2015 про уточнення позовних вимог) визнати незаконним затвердження Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постанови №1171 від 31.03.2015 (регуляторного акта з встановлення тарифу на теплопостачання для населення), без попереднього оприлюднення проекту цього регуляторного акта та аналізу регуляторного впливу означеного регуляторного акта; визнати незаконним затвердження постановою №1171 від 31.03.2015 тарифу на теплопостачання для населення, з приростом цього тарифу, що в десятки, сотні (по різним категоріям споживачів) перевищує приріст доходів населення України за аналогічний період; визнати незаконною, нечинною з моменту прийняття та скасувати постанову №1171 від 31.03.2015.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2018 у задоволені адміністративного позову ОСОБА_4 та ОСОБА_2 - відмовлено повністю.
11.06.2018 постановою Київського апеляційного адміністративного суду рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2018 - скасовано в частині, що стосується позовних вимог ОСОБА_4 та закрито провадження у справі в цій частині у зв'язку зі смертю вказаної особи. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2018 - залишено без змін.
ОСОБА_1 , звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про перегляд за новоявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.01.2018, у якій просила рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.01.2018 скасувати та ухвалити рішення про задоволення позову.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2020 заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.01.2018 у справі №826/22766/15 повернуто заявнику без розгляду.
26.05.2020 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2020 скасовано, а заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2018 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_2 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа: ОСОБА_3 про визнання незаконними, нечинними з моменту прийняття та скасування в частині постанов №1171 від 31.03.2015 та №1101 від 09.06.2016 направлено до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2020 визначено суддю Добрівську Н.А. для розгляду адміністративної справи №826/22766/15 та вказану справу передано на розгляд судді Добрівській Н.А.
Ухвалою суду від 26.06.2020 заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.01.2018 у справі №826/22766/15 - залишено без розгляду.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2020 ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2020 скасовано, а справу №826/22766/15 за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2018 направлено до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2020 визначено суддю Добрівську Н.А. для розгляду адміністративної справи №826/22766/15 та вказану справу передано на розгляд судді Добрівській Н.А .
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №826/10281/16 за нововиявленими обставинами та зазначено, що заява буде розглядатись колегією у складі трьох суддів за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
В обґрунтування своєї заяви про перегляд за новоявленими обставинами рішення ОСОБА_1 зазначає, що датою виникнення нововиявлених обставин є 09.01.2020, коли інша особа - ОСОБА_6 отримав постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №9901/988/18, якою задоволено позов ОСОБА_6 до Верховної Ради України. Постанова оприлюднена в ЄДРСР 14.01.2020. Вказаною постановою встановлено, що на офіційному веб-порталі Верховної Ради України редакцію статті 11 Закону України «Про природні монополії» (щодо утворення та ліквідації національних комісій) викладено в редакції, яка втратила чинність у березні 2014.
ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до чинної з 13.03.2014 редакції ст.11 Закону України «Про природні монополії» повноваження у Президента України утворювати національні комісії відсутні, оскільки положення, якими це передбачено, втратили чинність згідно рішення КСУ №14-рп/2008 від 08.07.2008.
Заявник стверджує, що ця обставина є істотною, оскільки суд виходив з мотивів, передусім законності утворення НКРЕКП.
ОСОБА_1 вказує на те, що незаконність створення НКРЕКП тягне за собою нелегітимність усіх постанов НКРЕКП.
Відтак, заявник зазначає, що під час розгляду справи існували істотні обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі заявнику, оскільки, як вважає заявник, суд і сторони керувалися оприлюдненою, проте нечинною редакцією ст.11 Закону України «Про природні монополії».
Учасники справи повідомлялись про розгляд заяви у відповідності до вимог КАС України. Згідно ч.2 ст.368 КАС України неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду. На підставі вимог ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази в контексті розгляду питання щодо наявності підстав для перегляду адміністративної справи за нововиявленими обставинами, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.2 статті 361 КАС України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
З аналізу наведеної статті вбачається, що нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.
Тобто, за своєю юридичною природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які покладено в основу судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 06.02.2018 року № 816/4947/14 та від 13.02.2018 року № 815/756/14.
До нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв'язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:
- існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;
- на час розгляду справи ці обставини об'єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;
- істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Нововиявлені обставини відрізняються від нових обставин, обставин, що змінилися, та нових доказів за часовими ознаками, предметом доказування та істотністю впливу на судове рішення.
Нова обставина, що з'явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 06.03.2018 року у справі № 2а-23903/09/1270 та від 03.04.2018 року у справі № 477/1012/14-а.
Також, суд звертає увагу на те, що необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена, зокрема, у постанові від 29.08.2018 року у справі № 552/137/15-ц.
Частиною другою ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Зокрема, як вбачається із рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Правєдная проти Росії» (Pravednaya v. Russia, заява № 69529/01) та рішення у справі «Попов проти Молдови» № 2 (Popov v. Moldova № 2, заява № 19960/04), процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
У п. 33 рішення у справі «Христов проти України» (заява № 24465/04) Європейський Суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), заява №28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII, у справі «Желтяков проти України», заява № 4994/04, пункт 42).
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (пункт 34), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява N 52854/39, пункт 52, ECHR 2003-IX, у справі «Желтяков проти України», заява № 4994/04, пункт 43).
На таку правову позицію звертає увагу Верховний Суд у постанові від 14.05.2019 у справі №826/14797/15.
Предмет доказування складається з обставин, які мають значення для судової справи і які необхідно доказувати для її вирішення. Встановлення таких обставин, у свою чергу, досягається за рахунок доказів, якими згідно з процесуальним законодавством є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги й заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Разом з тим, заявником істотною обставиною визначено те, що суд і сторони керувалися оприлюдненою, проте нечинною редакцією ст.11 Закону України «Про природні монополії».
При цьому, суд звертає увагу на те, що вказаної підстави для обґрунтування своїх позовних вимог позивачами у справі №826/22766/15 не зазначалось, тобто ОСОБА_1 визначено іншу підставу позову, яка не була предметом дослідження судом, оскільки не зазначалась позивачами у первинному позові.
При цьому, положеннями ч.6 ст.361 КАС України встановлено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Отже, при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами суд не може розглядати інші підстави позову.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що оскільки заявником визначено іншу підставу позову як істотну обставину для перегляду рішення за нововиявленими обставинами, заява ОСОБА_1 не може бути визнана належно обґрунтованою.
Стосовно того, що ОСОБА_1 наголошує на перегляді судового рішення саме з підстав винесення Великою Палатою Верховного Суду постанови від 20.11.2019, суд зазначає таке.
Обставини, які виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, не можуть визнаватися нововиявленими.
До того ж не вважається нововиявленими обставини зміна правової позиції суду в інших подібних справах.
Така позиція неодноразово висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду, зокрема і в постановах від 26.02.2020 у справі №800/578/17 і від 27.05.2020 у справі №802/2196/17-а.
З огляду на викладене, суд зазначає, що заявником висловлено незгоду саме з прийнятим у справі №826/22766/15 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.01.2018, тобто заявниця фактично стверджує про необхідність перегляду судового рішення з урахуванням тих обставин і доводів, що не були заявлені позивачами, а відтак і не були предметом дослідження суду.
При цьому, при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами у цій справі підлягає дослідженню, згідно доводів заявниці, легітимність органу, яким прийнято нормативно-правовий акт.
У п.1 ч. 4 ст. 361 КАС України зазначено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.368 КАС України суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Розгляд судом матеріалів цієї адміністративної справи, змісту рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2018 в адміністративній справі №826/22766/15, скасованого в частині щодо позовних вимог ОСОБА_4 постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2018, та їх співставлення із зазначеними позивачем обставинами свідчать про те, що вказані обставини не підпадають під жоден із передбачених законодавством та визначених вище критеріїв для того, щоб бути віднесеними до нововиявлених обставин.
Крім того, суд додатково зазначає, що в контексті п.1 ч.2 ст.361 КАС України підставою для перегляду судового рішення можуть слугувати лише ті фактичні обставини, які мали істотне значення і які об'єктивно існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі усім особам, які брали участь у справі та суду. Ініціювання перегляду судового рішення лише з метою нового слухання і вирішення справи суперечить принципу правової визначеності, який є складовою верховенства права.
Враховуючи викладене та керуючись ст.241-243, 248, 361-369 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.01.2018 року у справі № 826/22766/15 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України окремо від рішення суду у випадку, передбаченому п.5 ч. 1 статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Шостого апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Н.А. Добрівська
Судді: А.І. Кузьменко
Л.О. Маруліна