ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у вжитті заходів забезпечення позову
19 листопада 2020 року м. Київ № 640/28613/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом
ОСОБА_1
до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби
у м. Києві та Київській області,
Національної поліції України
про визнання протиправними та скасування рішення та подання, зобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (далі по тексту - відповідач 1), адреса: 02152, місто Київ, вулиця Березняківська, будинок 4а, Національної поліції України (далі по тексту - відповідач 2), в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення, прийняте заступником Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області Лемешем Д.Л. від 29 вересня 2020 року №287 про скасування дозволу на імміграцію в Україну та скасування посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 , виданої 22 липня 2014 року громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- визнати протиправним та скасувати подання Управління стратегічних розслідувань в м. Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 21 серпня 2020 року №4758/55/125/02-20 про скасування дозволу на імміграцію в Україну та скасування посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 , виданої 22 липня 2014 року громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Підставами позову вказано порушення суб'єктами владних повноважень прав позивача внаслідок прийняття оскаржуваних рішення та подання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2020 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху та останньому наданий строк для усунення виявлених судом недоліків.
Одночасно з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову шляхом
- зупинення дії рішення, прийнятого заступником Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області Лемешем Д.Л. від 29 вересня 2020 року №287 про скасування дозволу на імміграцію в Україну та скасування посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 , виданої 22 липня 2014 року громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову представник позивача послався на те, що у зв'язку з прийняттям відповідачем 1 оскаржуваного рішення, позивач може бути в будь-який момент видворений з території України в примусовому порядку, що позбавить його можливості ефективно захистити свої права у справі в суді та буде втрачена можливість поновити його порушені права на законне перебування та проживання на території України.
Також, у заяві зазначено, що у разі задоволення позовних вимог та визнання незаконним рішення відповідача 1, відновити скасовану посвідку позивача буде неможливо.
Вказані обставини стали підставою для звернення з заявою про забезпечення позову.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Суд зазначає, що підстави, з яких може бути вжито заходів забезпечення позову, є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Також, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Тобто, обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено види забезпечення позову.
У відповідності до частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Так, обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, представник позивача вказує на те, що позивача може бути в будь-який момент видворено з території України в примусовому порядку та відновлення посвідки останнього буде неможливим.
Суд зазначає, що застосування судом обраних заходів забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на припущеннях позивача та його представника про можливе вчинення відповідачем 1 дій щодо видворення позивача з території України в примусовому порядку.
Відтак, на переконання суду, представником позивача не надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення у даній справі, а викладені у заяві про забезпечення позову обставини свідчать про відсутність належного обґрунтування того, що захист прав та інтересів позивача стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що у справі "Беєлер проти Італії" Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
У рішенні від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав" проти України" Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати "справедливий баланс" між інтересами особи і суспільства.
Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
З урахуванням зазначеного, у суду відсутні правові підстави вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, а тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 151, 153-155, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею (суддями). Відповідно до частини 8 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала про відмову у забезпеченні адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.Ю. Гарник