ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
19 листопада 2020 року м. Київ № 640/13105/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві
про визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 із позовом Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярія) надійшла заява про забезпечення позову в адміністративній справі, шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні №61123210, яке відкрите Голосіївським районним відділом державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на підставі оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 №Ф-28865-17У.
Так, заява обґрунтована тим, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 №Ф-28865-17У є протиправною, оскільки ОСОБА_1 , починаючи з 2003 року припинила підприємницьку діяльність та не вчиняє жодних дій, як державний реєстратор. Не зважаючи на оскарження вказаної вимоги, державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №61123210 від 22.05.2020 та накладено арешт на грошові кошти позивача, у зв'язку з чим, остання звернулася із даною заявою про забезпечення позову до суду.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено види забезпечення позову.
У відповідності до частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
При цьому, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
В свою чергу, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог Оскільки питання правомірності оскаржуваного рішення є предметом розгляду даної справи, отже задоволення заяви про забезпечення позову фактично буде розглядом позовних вимог по суті, що не відповідає призначенню правового інституту забезпечення адміністративного позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховує інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Суд також враховує співмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів.
Дослідивши підстави, на яких ґрунтується заява про забезпечення позову, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем існування, визначених у статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України обставин, за наявності яких суд може вжити заходи щодо забезпечення позову.
Як вбачається із поданих позивачем доказів на обґрунтування заяви про забезпечення адміністративного позову, відповідно до частини 4 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" при відкритті виконавчого провадження за заявою стягувача з метою забезпечення виконання рішення по майнових стягненнях державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника.
Так, у випадку невиконання боржником у добровільному порядку вимоги державного виконавця, державний виконавець вживає заходи примусу.
Згідно вимог статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на майно боржника; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.
У той же час, заявником не надано суду жодних доказів про вжиття державним виконавцем заходів примусу щодо позивача, як боржника в рамках виконавчого провадження №61123210, а тому, винесення постанови про відкриття виконавчого провадження не свідчить про наявність достатніх підстав для застосування заходів забезпечення позову.
За таких підстав та враховуючи, що позивачем не доведено існування обставин, вказаних у частині 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, у суду відсутні підстави стверджувати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, оскільки вирішення вказаного питання у запропонований позивачем спосіб на даній стадії фактично є свідченням розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову, а тому заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 150, 151, 153-155, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції порядку та в строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.С. Мазур