ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
19 листопада 2020 року м. Київ № 640/15804/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просить:
- скасувати наказ Міністерства юстиції України №354/5 від 06.02.2019 про визнання свідоцтва Серія КВ №17418-6188Р від 17.01.2011 про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації газети «Дорожній контроль» таким, що втратило чинність;
- зобов'язати Міністерство юстиції України поновити дію свідоцтва Серія КВ №17418-6188Р від 17.01.2011 про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації газети «Дорожній контроль» та внести відповідні відомості до відповідного державного реєстру про чинність свідоцтва Серія КВ №17418- 6188Р від 17.01.2011.
Позовні вимоги, з урахуванням відповіді на відзив та пояснень, що надійшли до суду 11.08.2020 обґрунтував тим, що оскаржуваним наказом скасовано свідоцтво про державну реєстрацію газети «Дорожній контроль» внаслідок того, що засновник (співзасновники) пропустили строк в один рік для початку випуску друкованого ЗМІ після отримання свідоцтва про реєстрацію. Однак нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України не зазначено, що підставою для визнання свідоцтва таким, що втратило чинність є неотримання Міністерством юстиції України копії примірника газети «Дорожній контроль». Перший номер газети «Дорожній контроль» випущений 25.02.2011, а отже співзасновниками виконано вимоги частини другої статті 16 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні».
Посилається позивач також на відсутність підстав для визнання свідоцтва недійсним, з огляду на те, що статтею 18 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» визначено для цього вичерпні підстави.
Також позивач зазначає, що в разі пропуску річного строку для випуску першого номеру видання після отримання свідоцтва, відповідно до тексту частини другої статті 16 вказаного Закону, свідоцтво втрачає чинність автоматично без прийняття окремого наказу реєстратора. Оскільки випуск видання «Дорожній контроль» розпочатий в межах річного строку, то свідоцтво чинність не втратило.
У заявах по суті позивач звертає увагу також на те, що Міністерство юстиції України не надало пояснень, чому не проводило моніторинг отримання примірника газети «Дорожній контроль» з 2011-го по 2018 рік, а рішення про скасування реєстрації видання прийнято через 8 років після його заснування та початку друку видання.
Окрім того, позивач зазначає, що Міністерство юстиції України проводило моніторинг отримання примірника газети, яким реєстратору надається право ведення обліку надходження обов'язкових безоплатних примірників видань, на підставі підпунктів 837 та 8318 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України №228 лише 02.07.2014. Тобто, даного положення в період з 17.01.2011 по 17.01.2012 не існувало, а відтак, облік надходження примірників видань Міністерство юстиції України до затвердження Положення не вело та не може стверджувати, що примірник газети не надходив до реєстратора в річний строк з дня видачі свідоцтва.
Також позивач посилається на те, що у 2015 році, на редакційному бланку Всеукраїнської правової газети «Дорожній контроль» із посиланням на свідоцтво журналіст ОСОБА_1 направляв до Міністерства юстиції України інформаційний запит щодо звільнення працівників ДАІ, на якій йому надано відповідь за підписом заступника Міністра. Будь-яких питань щодо дії свідоцтва газети «Дорожній контроль» у 2015 році у Міністерства юстиції України не виникало.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.10.2019 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та у справі відкрито провадження. Вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.
Заперечуючи проти позову, відповідач у заявах по суті зазначає, що засновник (співзасновники) зберігає право розпочати випуск друкованого ЗМІ протягом одного року з дня одержання свідоцтва про державну реєстрацію. У разі пропуску цього строку без поважних причин реєструвальний орган визнає свідоцтво про державну реєстрацію таким, що втратило чинність. Підтвердженням випуску друкованого засобу масової інформації відповідно до статті 33 Закону України «Про друковані засоби інформації (пресу) в Україні» є контрольні примірники видання, які безоплатно надсилаються реєструючому органу відразу після надрукування. Відсутність контрольних примірників свідчить про те, що видання не друкується. При цьому, відповідач посилається на статтю 16 Закону України «Про друковані засоби інформації (пресу) в Україні» та Положення про державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 21.02.2006 №12/5, зареєстроване у Міністерстві юстиції України 24.02.2006 за №173/12047 (Положення №12/5).
Також відповідач посилається на Положення про Міністерство юстиції України у відповідності до підпункту 8318 якого Міністерство веде облік надходження обов'язкових безоплатних примірників видань. Державний реєстр друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності ведеться в Порядку, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 21.06.2007 №412/5. До Реєстру вносяться такі відомості, зокрема, як періодичність випуску, обсяг (в умовах друкарських аркушах) і формат видання. Отже, облік надходжень примірників друкованого ЗМІ відбувається шляхом внесення реєстратором (Міністерством юстиції України) - відомостей до Державного реєстру друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств. Інформація щодо поважності причин пропуску передбаченого законодавством строку випуску друкованого засобу інформації та відсутності контрольних примірників до реєструючого органу не надходила.
Позивачем не надано доказів на спростування вказаних обставин. Доказів надсилання до реєструючого органу контрольних примірників друкованих видань «Дорожній контроль» не надано. Міністерство юстиції України не отримувало підтвердження випуску газети «Дорожній контроль» після державної реєстрації 17.01.2011. Враховуючи викладене, Міністерство юстиції України при винесенні оскаржуваного наказу діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. Тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Водночас відповідач зазначає, що надання відповіді на інформаційний запит не є належним доказом того, що контрольний примірник газети «Дорожній контроль» надсилався до Міністерства.
Так, дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.
Міністерством юстиції України 17.01.2011 здійснено державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації - газети «Дорожній Контроль», про що видано відповідне свідоцтво серії НОМЕР_1 (а.с. 20).
Згідно даного свідоцтва засновником є, серед інших, громадянин України - ОСОБА_1 , паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Деснянським РУ ГУ МВС України в м. Києві 06.07.2004 (а.с. 43). Окрім того, в матеріалах справи міститься копія акредитаційної картки прес-служби Верховної Ради України VIII скликання №800612 видана ОСОБА_1 (газета «Дорожній контроль»).
Наказом Міністерства юстиції України №354/5 від 06.02.2019 про визнання свідоцтв про державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації такими, що втратили чинність, серед інших визнано таким, що втратило чинність свідоцтво Серія КВ №17418-6188Р від 17.01.2011 про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації газети «Дорожній контроль» (а.с. 56-59).
Як вбачається з правового висновку про визнання свідоцтв про державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації такими, що втратили чинність (затверджено директором Департаменту державної реєстрації та нотаріату та погоджено начальником Управління реєстрації громадських формувань, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агенств), правовою експертизою встановлено: «на виконання частини другої статті 16 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», керуючись пунктом 2.17 глави 2 Положення №12/5 (із змінами) засновник (співзасновники) зберігає(ють) право розпочати випуск друкованого ЗМІ протягом року з дня одержання свідоцтва про державну реєстрацію. У разі пропуску цього строку без поважних причин реєструючий орган визнає свідоцтво про державну реєстрацію таким, що втратило чинність, та вносить відомості до Державного реєстру друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності».
З наведеного зроблено висновок: «свідоцтва про державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації визнати такими, що втратили чинність. Виключити відомості пре наведені вище друковані засоби масової інформації з Державного реєстру друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності. Про прийняте рішення повідомити засновників видань».
Листом від 22.02.2019 №314/19.4-32-19 адресованого співзасновникам газети « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 повідомлено про визнання свідоцтва Серія КВ №17418-6188Р від 17.01.2011 про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації газети «Дорожній контроль» нечинним із посиланням на статті 16 та 33 Закону України «Про друковані засоби інформації (пресу) в Україні».
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, позивачем у справі на електронну адресу відповідача здійснено інформаційний запит від 20.03.2019 з питаннями: чи міститься в державному реєстрі друкованих ЗМІ інформація про реєстрацію видання газети «Дорожній контроль», свідоцтво про реєстрацію друкованого засобу масової інформації Серія КВ №17418-6188Р? Чи є дійсним відповідне свідоцтво? Чи приймалось рішенням про скасування реєстрації відповідного свідоцтва? Одночасно, листом позивач просив, у разі скасування даного свідоцтва, надати копію відповідного рішення (а.с. 33).
На даний лист, позивачу, на електронну пошту, надано відповідь до якої долучено листи Міністерства юстиції України від 22.02.2019 №314/19.4-32-19 та від 27.03.2019 №11928/ПІ-Ш-387/19.4.2.
У листі від 27.03.2019 №11928/ПІ-Ш-387/19.4.2 зазначено відомості, аналогічні тим, що зазначено у листі від 22.02.2019 №314/19.4-32-19 (а.с. 9).
Вважаючи наказ відповідача про визнання свідоцтва Серія КВ №17418-6188Р від 17.01.2011 про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації газети «Дорожній контроль» протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надавши оцінку спірним правовідносинам, поясненням учасників судового процесу, а також доказам в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного висновку.
Створює правові основи діяльності друкованих засобів масової інформації (преси) в Україні, встановлює державні гарантії їх свободи відповідно до Конституції України, Закону України "Про інформацію" та інших актів чинного законодавства і визнаних Україною міжнародно-правових документів Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» (Закон №2782).
В цьому Законі під друкованими засобами масової інформації (пресою) в Україні розуміються періодичні і такі, що продовжуються, видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію.
Дія цього Закону поширюється на друковані засоби масової інформації, засновані в Україні, а також на друковані засоби масової інформації інших держав, які розповсюджуються в Україні.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону №2782 друкований засіб масової інформації може видаватися після його державної реєстрації.
Водночас, відповідно до частини другої статті 16 Закону №2782, засновник (співзасновники) зберігає право розпочати випуск друкованого засобу масової інформації протягом одного року з дня одержання свідоцтва. В разі пропуску цього строку без поважних причин свідоцтво про державну реєстрацію втрачає чинність.
Поряд із цим, аналогічні положення закріплено пунктом 2.17 Положення №12/5. Водночас, даний пункт передбачає, що у разі пропуску відповідного строку без поважних причин, реєструючий орган визнає свідоцтво про державну реєстрацію таким, що втратило чинність, та вносить відомості про це до Державного реєстру друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності. Про прийняте рішення реєструючий орган повідомляє засновника (співзасновників) видання.
Відтак, суд критично оцінює позицію позивача відносно того, що у випадку пропуску відповідного строку без поважних причин свідоцтво втрачає чинність автоматично і це не потребує прийняття реєструючим органом відповідного рішення.
В свою чергу, частиною четвертою статті 18 Закону №2782 визначено випадки, у яких реєструючий орган визнає свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації недійсним.
Таким чином, суд вважає необґрунтованим і безпідставним посилання позивача на положення статті 18 Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», оскільки спірні правовідносини склалися навколо визнання свідоцтва про державну реєстрацію таким, що втратило чинність, а не навколо визнання його недійсним.
Згідно з позицією відповідача, підтвердженням випуску друкованого ЗМІ відповідно до статті 33 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" є контрольні примірники видання, які безоплатно надсилаються реєструючому органу одразу після надрукування. Отже їх відсутність свідчить про те, що видання не друкується.
Суд не погоджується з такою позицією відповідача.
Так, відповідно до статті 33 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" контрольні примірники періодичних і таких, що продовжуються, видань відразу після надрукування безоплатно надсилаються редакцією засновникові (співзасновникам) і реєструючому органу.
Поряд із цим, згідно з пунктом 8 частини другої статті 41 Закону №2782 порушення порядку надсилання контрольних примірників віднесено до порушень законодавства України про друковані засоби масової інформації.
Відповідно до частини третьої вказаної норми за ці порушення винні особи притягаються до дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності згідно з чинним законодавством України.
Отже санкція за порушення вимог статі 33 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" не передбачає втрату чинності свідоцтвом про реєстрацію друкованого ЗМІ.
Відповідачем не надано доказів притягнення осіб до відповідальності у зв'язку із не направленням контрольного примірника видання.
Відповідно, сама по собі відсутність контрольного примірника періодичного видання не може беззаперечно свідчити на користь того, що друкований засіб масової інформації не випускався взагалі, а може свідчити лише про порушення вимог Закону щодо порядку його надсилання, за яке чинним законодавством передбачено відповідальність. При цьому, така відповідальність не пов'язана із втратою чинності свідоцтва.
Суд акцентує увагу на тому, що чинне законодавство надає право реєструючому органу визнавати свідоцтво таким, що втратило чинність, лише у випадку, якщо видавцем не розпочато випуск друкованого ЗМІ протягом одного року з дня одержання свідоцтва без поважних причин.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у Постанові від 02.11.2020 у справі №823/414/17.
Наразі, відповідач жодним чином не зауважив стосовно обставин не випуску газети «Дорожній контроль», в той час, як позивачем доведено обставини фактичного здійснення друку та розповсюдження друкованого ЗМІ.
Зокрема в матеріалах справи міститься копія газети «Дорожній контроль» №1 від 25.02.2011, №2 від 10.03.2011, №3 від 28.03.2011, №4 від 20.04.2011, №1 (5) від червня 2012 року. Також позивачем до матеріалів справи додано матеріли роздруковані з інтернет-ресурсу англомовного видання «AlJazeera», що розміщено за посиланням: https://www.aljazeera.com/gallery/2015/11/2/journalisms-human-cost/ із зображенням на, якому люди тримають у руках видання газети «Дорожній контроль» №2 від 10.03.2011.
До матеріалів справи долучено також копію інформаційного запиту від 30.04.2015 оформленого на редакційному бланку газети «Дорожній контроль», направленого журналістом газети ОСОБА_1 на адресу Міністерства юстиції України (а.с. 76-77).
На даний інформаційний запит Міністерством юстиції України листом від 15.05.2015 №13488-0-33-15/11.0.2 надано відповідь по суті поставлених питань. Відповідь скріплено підписом заступника міністра Оксани Іванченко (а.с. 78).
Таким чином, на думку суду, у справі наявні докази, що беззаперечно підтверджують обставину випуску газети " Дорожній контроль " у межах річного строку з дня одержання позивачем свідоцтва про реєстрацію вказаного друкованого ЗМІ.
Відповідачем цих обставин не спростовано, належних та допустимих доказів на спростування позиції позивача не надано.
Згідно частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень, закріплених статтею 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як зазначено частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно частинами першою-третьою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, судом встановлено, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню, оскільки наказ Міністерства юстиції України №354/5 від 06.02.2019 про визнання свідоцтва Серія КВ №17418-6188Р від 17.01.2011 про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації газети «Дорожній контроль» таким, що втратило чинність, винесено не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та не на підставі, що визначено Законом №2782.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.
З огляду на те, що однією з позовних вимог ОСОБА_1 є скасування наказу Міністерства юстиції України, суд, з урахуванням положень вказаної постанови дійшов висновку про наявність підстав для задоволення таких вимог й визнання протиправним наказу.
Окрім того, суд вважає такими що підлягають задоволенню також вимоги щодо зобов'язання відповідача поновити дію свідоцтва, оскільки, приписи як Закону №2782, так і Положення №12/5 передбачають можливість визнання реєструючим органом свідоцтва про державну реєстрацію таким, що втратило чинність, однак наведені нормативно-правові акти не передбачають прийняття реєструючим органом рішення про поновлення дії свідоцтва, в тому числі у разі визнання протиправним та скасування рішення про визнання такого свідоцтва нечинним.
У такому разі порушене право позивача може бути поновлено у судовому порядку.
З огляду на положення частини першої статті 139 КАС України, всі судові витрати понесені позивачем підлягають відшкодуванню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у справі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 КАС України
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №354/5 від 06.02.2019 в частині визнання свідоцтва Серія КВ №17418-6188Р від 17.01.2011 про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації газети «Дорожній контроль» таким, що втратило чинність.
Зобов'язати Міністерство юстиції України поновити дію свідоцтва Серія КВ №17418-6188Р від 17.01.2011 про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації газети «Дорожній контроль» та внести відповідні відомості до відповідного державного реєстру про чинність свідоцтва Серія КВ №17418- 6188Р від 17.01.2011
Стягнути з Міністерства юстиції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на сплату судового збору в сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя О.М. Чудак