ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі
19 листопада 2020 року м. Київ№ 640/27950/20
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., ознайомившись з позовною заявою і доданими до неї матеріалами
ОСОБА_1
до Державної міграційної служби України,
Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби
у м. Києві та Київській області
про визнання протиправними та скасування наказу й рішення, зобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Державної міграційної служби України (далі по тексту - відповідач 1), адреса: 01001, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 9, Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (далі по тексту - відповідач 2), адреса: 02152, місто Київ, вулиця Березняківська, будинок 4а, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби в м. Києві та Київській області №446 від 26 липня 2019 року про відмову ОСОБА_1 в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
- визнати протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України №73-20 від 23 квітня 2020 року про відхилення скарги на рішення територіального органу ДМС про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
- зобов'язати Державну міграційну службу України повторно розглянути заяву громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до вимог чинного законодавства.
Підставами позову вказано порушення суб'єктами владних повноважень прав позивача внаслідок прийняття оскаржуваних наказу та рішення.
Після надходження позовної заяви, суддя вирішує питання, в тому числі про відкриття спрощеного або загального позовного провадження.
Одночасно з позовною заявою позивачем подано клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, яке останній обгрунтував тим, що вирішення даної справи має надзвичайно важливе значення для нього, оскільки стосується його подальшої долі та безпеки.
Розглянувши зазначене клопотання позивача, слід зазначити наступне.
Згідно з частиною 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності, а частиною 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до частини 3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
При цьому, виключний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, міститься в частині 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України та в частині 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, до таких справ відносяться справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Крім того, обгрунтовуючи своє клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, позивач посилається на важливе значення справи для нього.
Враховуючи, що предмет спору у вказаній адміністративній справі не підпадає під вичерпний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, а посилання позивача на важливе значення справи для нього не є належним чином вмотивованою та обгрунтованою підставою, яка дозволяє дійти висновку про неможливість розгляду даної адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
При цьому, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі "Ахеn v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "Varela Assalino contre le Portugal", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСІІЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Крім цього, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.11.2006 (скарга 73053/01 CASE OF JUSSILA v. FINLAND, суд вказав на те, що: "Європейський Суд не сумнівається в тому, що письмове провадження у справі часто може виявитись більш ефективним, ніж усний розгляд, для перевірки та забезпечення того, що платник податків надав точний звіт про свій майновий стан, підкріплений всіма необхідними документами. Суд не вважає переконливим довід заявника, що в ході розгляду цієї справи виникли міркування щодо достовірності, які потребували надання пояснень в усній формі.... та приймає довід дерржави-відповідача, що будь - які питання факту та питання права в цій справі могли бути належним чином розглянуті та вирішені на підставі матеріалів, наданих у письмовому вигляді. ... Оскільки заявнику була надана повна можливість наводити свої доводи у письмовому вигляді та надавати коментарі щодо відомостей, які надходили від податкових органів, Суд дійшов висновку, що вимоги справедливого судочинства були дотримані...".
За таких підстав, на цій стадії судового розгляду, а також враховуючи, що позивачем не наведено переконливих доводів, з яких вбачалась би необхідність проведення підготовчого засідання та розгляду справи по суті у судовому засіданні, а доводи, на які він посилається у своєму клопотанні є такими, що не доводять необхідності розгляду даної справи у судовому засіданні, приходжу висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання та призначення справи до розгляду за правилами загального позовного провадження. В разі, якщо в подальшому, під час розгляду справи, суд дійде висновку про необхідність витребування доказів, заслуховування пояснень сторін, тощо, судом будуть вчинені необхідні дії для всебічного, повного та об'єктивного розгляду, в т.ч. з урахуванням можливості з власної ініціативи призначити судове засідання або перейти до розгляду в порядку загального провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 77, 79, 80, 160, 161, 171, 241, 243, 248, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
1. Відкрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправними та скасування наказу й рішення, зобов'язання вчинити дії.
2. У задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження - відмовити.
3. Здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
4. Повідомити позивача, що відповідно до частини 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
5. Повідомити відповідачів про можливість подати відзив на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів, з дати отримання цієї ухвали.
6. Встановити позивачу триденний термін із дня отримання відзиву кожного з відповідачів для подання до суду відповіді на відзиви у порядку, встановленому в статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України.
7. Встановити відповідачам триденний термін із дня отримання відповіді на відзив позивача для подання до суду заперечень проти відповіді на відзив у порядку, встановленому статтею 164 Кодексу адміністративного судочинства України.
8. Зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області протягом п'ятнадцяти днів з дня одержання копії даної ухвали подати через канцелярію суду (01051, місто Київ, вулиця Петра Болбочана, будинок 8, корпус 1, головуючий суддя Гарник К.Ю.) належним чином засвідчені копії матеріалів, що стали підставою для прийняття оскаржуваного наказу №446 від 26 липня 2019 року разом з належним чином засвідченою копією цього наказу.
9. Зобов'язати Державну міграційну службу України протягом п'ятнадцяти днів з дня одержання копії даної ухвали подати через канцелярію суду (01051, місто Київ, вулиця Петра Болбочана, будинок 8, корпус 1, головуючий суддя Гарник К.Ю.) належним чином засвідчені копії матеріалів, що стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення №73-20 від 23 квітня 2020 року разом з належним чином засвідченою копією цього рішення.
10. Повідомити суб'єкт владних повноважень про наявні в суді матеріали, які підлягають врученню суб'єкту владних повноважень як стороні, та про можливість їх отримання лише безпосередньо у суді.
11. Інформацію щодо справи можна отримати на офіційному веб-порталі судової влади України за адресою: http://court.gov.ua/fair/sud2670/.
Ухвала набирає законної сили згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя К.Ю. Гарник