17 листопада 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/2158/19
Кіровоградський окружний адміністративний суду, у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградської області (надалі - відповідач) про скасування рішення, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (не своєчасне перерахування) єдиного внеску №0092305306 від 30.07.2019 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки він з 2006 р. зареєстрований як фізична особа-підприємець та виконує свої податкові зобов'язання як фізична особа-підприємець другої групи єдиного податку, що здійснює діяльність в сфері права, сплачуючи при цьому єдиний податок та єдиний внесок. Після отримання свідоцтва на право здійснення адвокатської діяльності він не подавав заяву до податкового органу як особа, яка має намір здійснювати незалежну професійну діяльність, оскільки сфера його діяльності не змінилась як і не змінився код КВЕД. Водночас, нарахування боргу по ЄСВ за здійснення незалежної професійної діяльності свідчить про подвійний облік такого внеску.
Представник відповідача у поданому до суду відзиві позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні (а.с.40-42).
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
Так, позивач з 01.11.2006 р. зареєстрований як фізична особа-підприємець (а.с.11- 11).
Також, позивач є адвокатом та провадить свою діяльність на підставі свідоцтва за №265/Н, виданого 26.03.2007 р. Кіровоградською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури (а.с.12).
З 01.01.2012 позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку другої групи з основним видом господарської діяльності - 69.10: діяльність у сфері права.
З 19.07.2012 позивача взято на облік як самозайняту особу.
Відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" позивач, як фізична особа-підприємець та платник єдиного внеску, нараховував та сплачував у встановлений строк єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску (за 2017 рік - 704 грн. щомісячно; за 2018 рік - 819,06 грн. щомісячно).
Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" сформовано вимогу №Ф-96451-53 від 07.11.2018 р. про сплату боргу (недоїмки), якою повідомлено позивача, що станом на 31.10.2018 за даними інформаційної системи органу доходів і зборів його заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 14993,48 грн. недоїмки (а.с.14).
Вказану вимогу позивачем оскаржено в судовому порядку (справа №340/942/19).
В подальшому, відповідачем винесено рішення за №0092305306 від 30.07.2019 р., яким до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 3981,57 грн. та нараховано пеню у розмірі 2744,06 грн. (а.с.13).
Правомірність винесення такого рішення є предметом судового розгляду у даній справі.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (надалі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За визначенням п.п.14.1.226 п.14.1 ст.14 ПК України незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Відповідно до п.65.1 ст.65 ПК України, взяття на облік фізичних осіб-підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Разом з тим, згідно з п.65.2 ст.65 ПК України, облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.
При цьому відповідно п.п.65.4.4 п.65.4 ст.65 ПК України контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.
Таким чином, податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.
Крім того, факт наявності в особи статусу фізичної особи-підприємця виключає можливість її взяття на облік в податкових органах як особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність.
Відповідно до положень п.178.1, п.178.2 ст.178 ПК України особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із ст.65 цього Кодексу.Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною п.167.1 ст.167 цього Кодексу.
Отже, з аналізу положень законодавства вбачається, що діяльність адвоката підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється ст.178 ПК України лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.
Разом з тим, відповідно положень ч.4 п.6.7 Розділу VI Порядку обліків платників податків та зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року № 1588 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 року за № 1562/20300, якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України № 2464-VI від 08.07.2010 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
В силу вимог п. 4 та п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Таким чином, законодавець розмежовує фізичних осіб-підприємців, та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, при цьому порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом №2464-VI не передбачений.
Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону № 2464-VI облік осіб, зазначених, зокрема, у п.4, 5 ч.1 ст.4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.
Взяття на облік осіб, зазначених, зокрема, у п.4, 5 ч.1 ст.4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у п. 4, 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (ч.2 ст.5 Закону №2464-VI).
Відповідно ст.5 Закону №2464-VI та інших нормативно-правових актів розроблено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року № 1162, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 року за № 1553/26330, (далі - Порядок № 1162), який є нормативно-правовим актом у розумінні ч.3 ст.117 Конституції України та джерелом права, яке застосовується судом, відповідно до ч.2 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цим Порядком визначаються питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у територіальних органах Державної фіскальної служби України, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску (пункт 2 розділу І Порядку № 1162).
Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах, зокрема, 4, 5 ч.1 ст.4 Закону №2464 (п.3 розділу І Порядку № 1162).
Дані про взяття на облік платників єдиного внеску в порядку інформаційної взаємодії передаються державному реєстратору в день взяття їх на облік за місцезнаходженням чи місцем проживання із зазначенням: дати взяття на облік, найменування та коду за ЄДРПОУ контролюючого органу, в якому такого платника взято на облік, реєстраційного номера платника єдиного внеску (пункт 3 розділу ІІ Порядку № 1162).
Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб-підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15.05.2003 № 755-IV (далі - Закон № 755-IV) (пункт 4 розділу ІІ Порядку № 1162).
Згідно ч. 3 ст. 5 Закону №2464-VI взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755-IV, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1 до Порядку №1162.
Аналогічне твердження зазначено в п. 1 розділу ІІІ Порядку № 1162.
Аналіз положень Порядку № 1162 свідчить про те, що взяття контролюючим органом на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи за формою № 1-ЄСВ. Взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення ознаки незалежної професійної діяльності Порядок №1162 не передбачає.
Суд зауважує, що оскільки позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець згідно з Закону № 755-IV, до нього не можуть застосовуватись положення ч.3 ст.5 Закону № 2464-VI.
Крім того, суд враховує, що відповідно до приписів ст.4, п.56.21 ст.56 ПК України одним з принципів податкового законодавства України є принцип презумпції добросовісності дій, рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання фіскальному органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено належними та допустимими доказами, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.
Такий підхід національного законодавства також узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини (справа "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", рішення від 23 липня 2002 року, п. 110). Зокрема Суд зазначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 КАС України при вирішенні суд справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява № 39766/05), "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06)).
Відповідно до ч.3 ст.291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Судом в ході розгляду цієї справи враховуються правові висновки Верховного Суду, що викладені 02.09.2019 р. у рішенні за результатами розгляду зразкової справи № 520/3939/19.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 р. рішення від 02.09.2019 р. залишено без змін.
У відповідності до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 КАС України.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судом також враховано рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 у справі №340/942/19, залишеного без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.07.2020, яким скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2018 №Ф-96451-53 (а.с.60-66). В ході розгляду зазначеної справи судом встановлено, що позивач як фізична особа-підприємець та платник єдиного внеску, передбачений п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI, нарахував та сплатив у встановлений строк єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску за 2017 рік, сплачуючи 704 грн. щомісяця, за І - ІІІ квартали 2018 р., сплачуючи 819,06 грн. щомісяця. Оскільки позивач не перебуває на обліку платників єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та відповідно не подає звітності як такий платник, відповідач безпідставно встановив позивачу як платнику єдиного внеску (фізичній особі - підприємцю) ознаку незалежної професійної діяльності та нарахував на цій підставі єдиний внесок.
Отже, оскільки позивач не зобов'язаний сплачувати єдиний соціальний внесок у подвійному розмірі, відповідач не повинен нараховувати йому штрафні санкції та пеню на суму недоїмки.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення №0092305306 від 30.07.2019 є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір в розмірі 768,40 грн., а тому такий підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача (а.с.9).
Керуючись ст.ст.139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення № 0092305306 від 30.07.2019 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ - 43142606) судовий збір в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України. Згідно до п.п.15.5 п.15 Розділ VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Л.І. Хилько