18 листопада 2020 року Справа № 280/7530/20 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Семененко М.О., перевіривши матеріали позовної заяви
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Офісу Генерального прокурора (01011, м.Київ, вул.Різницька, 13/15; код ЄДРПОУ 00034051),
про визнання протиправним та скасування рішення,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 09.04.2020 №214 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора».
До позовної заяви додано заяву про поновлення строку звернення до адімністативного суду.
Ухвалою суду від 27.10.2020 визнано неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом з підстав, викладених у заяві пр опоновлення строку звернення до адімністативного суду, залишено без руху позовну заяву, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду належних доказів поважності причин пропуску строку для звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку.
13.11.2020 на виконання вимог ухвали суду від 27.10.2020 позивач подав заяву про усунення недоліків позовної заяви, у якій просить вважати позовну заяву поданою у день первинного її подання до суду та прийняти її до розгляду. У заяві позивач зазначив, що за загальним правилом для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Оскаржуване рішення від 09.04.2020 отримано позивачем 25.06.2020, тому строк оскарження вказаного рішення спливає 26.12.2020. Звертає увагу, що у попередній заяві про поновлення строку звернення до суду ним помилково використано частину 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідного до якої для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Наголошує на тому, що процес проведення атестації працівників регіональних прокуратур шляхом складання іспиту у формі анонімного тестування та прийняття рішення за наслідками його проведення не відноситься за змістом і сутністю до терміну «проходження публічної служби». Рішення кадрових комісій автоматично не зумовлюють прийняття, проходження чи звільнення з публічної служби. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 №113-IX (далі - Закон №113-IX) регулює питання саме реформування органів прокуратури, а не проходження публічної служби. Крім того, кадрові комісії не є структурними підрозділами Офісу Генерального прокурора. Таким чином питання щодо додержання строків звернення до адміністративного суду при оскарженні рішення кадрової комісії повинні регулюватись частиною 2 статті 122 КАС України, а не частиною 5 цієї статті. Наведене підтверджується і започаткованою прокуратурою Запорізької області практикою надання короткочасних відпусток прокурорам для поїздки до м.Києва для участі в тестуванні з атестації прокурорів регіональних прокуратур, з якої виходить, що прокурори - здобувачі виїздять до міста проведення атестації не у зв'язку із «проходженням публічної служби», а як приватні особи. Так наказом прокурора Запорізької області №349к від 28.02.2020 позивачеві в рахунок щорічної відпустки надано короткочасну відпустку 2 календарні дні на 2, 3 березня 2020 року, після чого останній прибув до Другої кадрової комісії Офісу Генерального прокурора, де прийняв участь 03.03.2020 у анонімному тестуванні з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Вважає, що встановлені КАС України строки подання позовної заяви до суду позивачем не порушено.
Розглянувши заяву, подану на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху від 27.10.2020, необхідно зазначити таке.
За приписами частин 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За змістом частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
За визначенням, наведеним у пункті 17 частини 1 статті 4 КАС України, публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Позивач оскаржує рішення Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур №214, прийняте 09.04.2020, однак звернувся до суду з даним позовом 22.10.2020, тобто більш ніж через півроку після прийняття рішення. При цьому, позивач отримав оскаржуване рішення 25.06.2020, що останнім не заперечується.
Закон №113-IX, яким запроваджено реформування системи органів прокуратури, набрав чинності 25.09.2019.
Пунктом 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX передбачено, що з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2010 року №1697.
За правилами пункту 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Відповідно до пункту 17 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Відповідно до пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» №113-IX прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови настання однієї із наступних підстав: зокрема, наявності рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.
Зі змісту оскаржуваного рішення №214 від 09.04.2020 вбачається, що прокурор відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Запорізької області на період відпустки для догляду за дитиною основного працівника ОСОБА_2 до дня її фактичного виходу ОСОБА_1 за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, набрав 66 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, а відтак не допускається до наступних етапів атестації.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин позивач займав посаду прокурора, яка у відповідності до пункту 17 частини 1 статті 4 КАС України належить до посад публічної служби.
При цьому, рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації у відповідності до пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» №113-IX є підставою для звільнення прокурора.
Таким чином, спірні правовідносини у даній справі виникли з приводу проходження позивачем публічної служби, у зв'язку з чим, доводи позивача про застосування до вказаних правовідносин шестимісячного строку звернення до суду є помилковими.
Слід зауважити, що законодавче закріплення строків звернення до адміністративного суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
При цьому місячний строк визнано законодавцем достатнім для того, щоб в адміністративних справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом щодо оскарження рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).
Слід зазначити, що на усунення недоліків позовної заяви ухвалою суду було визначено необхідність подання належних доказів поважності причин пропуску строку для звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку.
Однак позивач, який вважав, що строк звернення до суду з даним позовом пропущений та самостійно подав заяву про поновлення строку звернення до суду, на виконання ухвали суду від 27.10.2020 не надав жодних доказів.
Таким чином, оскільки позивачем не надано доказів існування перешкод, які б заважали йому звернутись за захистом порушеного права у спірних правовідносинах в межах строку звернення до суду, установленого процесуальним законом, відсутні підстави для поновлення строку звернення до суду.
Отже, позивачем не було усунуто усі недоліки позовної заяви у спосіб та у строк, визначений ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.10.2020.
Відповідно до положень статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Враховуючи викладене, позовна заява ОСОБА_1 підлягає поверненню позивачеві.
При цьому слід зазначити, що повернення позовної заяви не призводить до ситуації, коли особа позбавляється права на судовий захист, оскільки це не перешкоджає позивачу повторно звернутись до суду після усунення обставин, які послугували підставою для повернення позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 123, 169, 241, 243, 248 КАС України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення - повернути позивачеві.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Повне судове рішення складено 18.11.2020.
Суддя М.О. Семененко