13 листопада 2020 рокум. Ужгород№ 260/869/20
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Луцович М.М.
при секретарі судових засідань - Полянич В.І.
та осіб, що беруть участь у справі:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник відповідача - не з'явився;
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Нижньоворітської сільської ради Воловецького району Закарпатської області про визнання протиправним та скасування рішення, -
ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Нижньоворітської сільської ради Воловецького району Закарпатської області, якою просить: визнати протиправним та скасувати рішення Нижньоворітської сільської ради 35 сесії 7 скликання № 245 від 28 листопада 2019 року "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд", яким позивачу відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,06 на за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Рішенням 35 сесії 7 скликання № 245 від 28 листопада 2019 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд» позивачеві було відмовлено в наданні дозволу на розробку землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд. Позивач зазначає, що вказана земельна ділянка вже перебувала у її користуванні на підставі рішення дев'ятої сесії п'ятого скликання Нижньоворітської сільської ради від 11.05.2007 року. Таким чином, позивач вказує, що оскаржуваним рішенням її було позбавлено права на земельну ділянку.
В судовому засіданні позивач просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак 27.10.2020 року до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач, згідно ст. 118 Земельного кодексу України, звернулася до відповідача із заявою від 11.11.2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за адресою АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд (а.с. 7).
Рішенням 35 сесії 7 скликання № 245 від 28 листопада 2019 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд» позивачеві було відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,06 га. за адресою АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд, у зв'язку з тим, що згідно ст.42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками (а.с. 6).
Не погоджуючись із вказаним рішенням від 28 листопада 2019 року позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 4 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельне законодавство включає цей Кодекс, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин.
Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Згідно ст. 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.
Стаття 117 ЗК України визначає порядок передачі земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи земельних ділянок комунальної власності у державну власність.
Передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом (ч. 1 ст. 117 ЗК України).
У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.
На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.
Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.
До земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об'єктів у комунальну власність (ч. 2 ст. 117 ЗК України).
До земель комунальної власності, які не можуть передаватися у державну власність, належать земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об'єктів у державну власність (ч. 3 ст. 117 ЗК України).
Стаття 118 ЗК України визначає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.
Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим (ч. 1 ст. 118 ЗК України).
Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки (ч. 2 ст. 118 ЗК України).
Громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (ч. 3 ст. 118 ЗК України).
Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель (ч. 4 ст. 118 ЗК України).
Передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом (ч. 5 ст. 118 ЗК України).
Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (ч. 6 ст. 118 ЗК України).
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 7 ст. 118 ЗК України).
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (ч. 8 ст. 118 ЗК України).
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (ч. 9 ст. 118 ЗК України).
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (ч. 10 ст. 118 ЗК України).
У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку (ч. 11 ст. 118 ЗК України).
Так, згідно Виписки з Рішення Воловецької районної ради народних депутатів Закарпатської області було надано дозвіл на проектування та будівництво 4-х квартирного житлового будинку для вчителів в АДРЕСА_1 на земельній ділянці школи площею 0,08 га (а.с. 9).
Як встановлено в ході розгляду справи по суті та підтверджується наявними матеріалами, в подальшому Рішенням дев'ятої сесії п'ятого скликання Нижньоворітської сільської ради від 11.05.2007 року позивачеві, жительці АДРЕСА_2 було передано безоплатно у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлової квартири і господарських споруд - 0,06 га та запропоновано замовити виготовлення державного акта на право власності на земельну ділянку у встановленому законом порядку (а.с.8).
Також, згідно Рішенням дев'ятої сесії п'ятого скликання Нижньоворітської сільської ради від 11.05.2007 року позивачеві запропоновано виконувати обов'язки власника земельної ділянки згідно ст. 91 ЗК України.
Таким чином, позивачеві згідно Рішенням дев'ятої сесії п'ятого скликання Нижньоворітської сільської ради від 11.05.2007 року було надано право власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлової квартири і господарських споруд площею 0,06 га.
З огляду на викладене суд приходить висновку, що рішення Нижньоворітської сільської ради 35 сесії 7 скликання № 245 від 28 листопада 2019 року "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд" є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою захисту порушених прав позивача, суд вважає на необхідне вийти за межі позовних вимог, зокрема зобов'язати Нижньоворітську сільську раду Воловецького району Закарпатської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.11.2019 року та за результатом розгляду такої прийняти рішення, з урахуванням висновків суду зазначеним у рішенні по даній справі.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч.1, ч.2 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані (відзив на позов відповідач суду не надав) та підлягають до задоволення повністю.
У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 840,80 грн.
Керуючись ст. 241, ч. 3 ст. 243, 255, 295 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Нижньоворітської сільської ради Воловецького району Закарпатської області (Воловецьки район, с. Нижні Ворота, вул. Центральна, 114, код ЄДРПОУ 04349432) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Нижньоворітської сільської ради 35 сесії 7 скликання № 245 від 28 листопада 2019 року "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд", яким ОСОБА_1 відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,06 на за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
3. Зобов'язати Нижньоворітську сільську раду Воловецького району Закарпатської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.11.2019 року та за результатом розгляду такої прийняти рішення, з урахуванням висновків суду зазначеним у рішенні по даній справі .
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Нижньоворітської сільської ради Воловецького району Закарпатської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.).
5. Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України. Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 ч. 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.
СуддяМ.М. Луцович
Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України рішення суду у повному обсязі складено 18.11.2020 року.