13 листопада 2020 року м. Ужгород№ 260/3077/20
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилка С.Є.
з участю секретаря судового засідання Кустрьо В.М.
учасники справи:
позивач - Головне управління ДПС у Закарпатській області - представник - не з'явився;
відповідач - Комунальне підприємство "Житловий ремонтно-експлуатаційний район № 4" Ужгородської міської ради - представник - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Закарпатській області до Комунального підприємства "Житловий ремонтно-експлуатаційний район № 4" Ужгородської міської ради про стягнення податкового боргу, -
22 вересня 2020 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернулося з позовом Головне управління ДПС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, буд. 52, код ЄДРПОУ 43143065) до Комунального підприємства "Житловий ремонтно-експлуатаційний район № 4" Ужгородської міської ради (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Польова, буд. 4 А, код ЄДРПОУ 20444974), яким просить суд: "1. Прийняти позовну заяву до провадження суду; 2. Розглянути справу без участі представника позивача; 3. Винести судове рішення, яким стягнути з Комунального підприємства "Житловий ремонтно-експлуатаційний район № 4" Ужгородської міської ради код ЄДРПОУ 20444974 із місцезнаходженням: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Польова, буд.4 А податковий борг у розмірі 513645,57 грн., в тому числі пеня у розмірі 513645,57 грн. по платежам: 30 14010100 "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) " у розмірі 85606,40 грн., 85 11010100 "Податок на доходи фізичних осіб" у розмірі 378310,87 грн., 30 11011000 "Військовий збір" у розмірі 49090,01 грн., 50 18010500 "Земельний податок з юридичних осіб" у розмірі 683,29 грн. за рахунок коштів, що належать платнику податків на праві власності, в тому числі тих, які знаходяться на рахунках у банках."
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року було прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказує, що за відповідачем рахується податком борг у розмірі 513645,57 грн, у тому числі пеня у розмірі 53561,39 грн, а саме податковий борг за платежем: 3014010100 "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у розмірі 85606,40 грн; 8511010100 "Податок на доходи фізичних осіб" у розмірі 378310,87 грн; 3011011000 "Військовий збір" у розмірі 49090,01 грн; 5018010500 "Земельний податок з юридичних осіб" у розмірі 683,29 грн. Вказаний податковий борг відповідачем не сплачений.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте, відповідно до пункту 2 прохальної частини позовної заяви позивач просив суд розглядати справу за наявними матеріалами, без участі представника інспекції (а.с. 3 (на звороті)).
Відповідач у судове засідання не з'явився та не забезпечив явку свого представника, хоча судом вживалися заходи щодо виклику відповідача, що передбачені Главою 7 Розділу І КАС України.
Відповідно до Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, Комунальне підприємство "Житловий ремонтно-експлуатаційний район № 4" Ужгородської міської ради знаходиться за адресою: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Польова, буд. 4 А, код ЄДРПОУ 20444974 (а.с.а.с. 118, 119).
Суд зазначає, що повістку про виклик до суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Однак, у відповідності до поштового відправлення (конверту), яким було надіслано відповідачу виклик в судове засідання призначене на 13 листопада 2020 року із рекомендованим повідомленням про вручення на адресу останнього, що зазначена у витязі із єдиного державного реєстру юридичних осіб (а.с.а.с. 5-12), таке повернулося до суду з відміткою "вибули" (а.с.а.с. 118, 119).
Відповідно до статті 126 частини 11 КАС України встановлено, що розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Таким чином, у розумінні статті 126 частини 11 КАС України повістку про виклик до суду вважається врученою відповідачу належним чином.
Відтак, судом вжито достатніх необхідних законодавчо встановлених заходів щодо належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судового розгляду даної адміністративної справи. Разом з тим, відповідачем відзиву на позовну заяву чи клопотань до суду не подано, також не забезпечено явку представника.
У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Суд, враховуючи наявність достатньої кількості доказів у справі, відсутність необхідності заслуховування сторін, а також скорочені строки розгляду вказаної справи судом вирішено проводити розгляд справи у відсутності учасників справи.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши сторони та їх представників, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до статті 36 Податкового Кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до статті 16 пункту 16.1 підпункту 16.1.4 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Як вказувалося вище, у відповідності до Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, Комунальне підприємство "Житловий ремонтно-експлуатаційний район № 4" Ужгородської міської ради знаходиться за адресою: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Польова, буд. 4 А, код ЄДРПОУ 20444974 (а.с.а.с. 118, 119).
03 серпня 2017 року працівниками контролюючого органу проведено камеральну перевірку відповідача з питань дотримання податкового законодавства. За результатами проведеної перевірки складено Акт перевірки № 336/12- 01/20444974 від 03 серпня 2017 року (а.с.а.с. 42-44).
На підставі вказаного акту перевірки позивачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0014581201 від 11 вересня 2017, яким відповідачу нараховано суму штрафної санкції по податку на додану вартість у розмірі 170 грн (а.с.а.с. 46, 47); № 0014621201 від 11 вересня 2017 року, яким відповідачу нараховано суму штрафної санкції по податку на додану вартість у розмірі 28870,74 грн (а.с.а.с. 48, 49); № 0014571201 від 11 вересня 2017 року, яким відповідачу нараховано суму штрафної санкції по податку на додану вартість у розмірі 41378,82 грн (а.с.а.с. 50, 51).
19 вересня 2019 року працівниками контролюючого органу проведено камеральну перевірку відповідача з питань дотримання податкового законодавства. За результатами проведеної перевірки складено Акт перевірки № 53/04-01/701/20444974 від 19 вересня 2019 року (а.с.а.с. 53, 54).
На підставі вказаного акту перевірки позивачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 003683504 від 15 жовтня 2019 року, яким відповідачу нараховано штрафну санкцію по податку на додану вартість у розмірі 5141,61 грн (а.с.а.с. 56, 57).
У період з 06 лютого 2018 року по 19 лютого 2018 року працівниками контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку відповідача з питань дотримання податкового законодавства. За результатами проведеної перевірки складено Акт перевірки № 248/07-16-13-12/20444974 від 26 лютого 2018 року (а.с.а.с. 59-62).
На підставі вказаного акту перевірки позивачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0097231312 від 22 березня 2018 року, яким відповідачу нараховано суму грошового зобов'язання по платежу "Податок на доходи фізичних осіб" у розмірі 378310,87 грн (168415,88 грн - за податковим зобов'язанням, 173276,70 грн - за штрафними санкціями) (а.с.а.с. 63-71); податкове повідомлення-рішення № 0097241312 від 22 березня 2018, яким відповідачу нараховано суму грошового зобов'язання по платежу "Військовий збір" у розмірі 49090,01 грн (21369,87 грн. - за податковим зобов'язанням, 20822,27 грн. - за штрафними санкціями) (а.с.а.с. 79-88).
Вищевказані податкові повідомлення-рішення не оскаржувались відповідачем ні в адміністративному, ні в судовому порядку і залишаються ним не сплаченими в повному обсязі, відтак, є узгодженими.
Відповідно до статті 57 пункту 57.3 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідно до статті 56 пунктів 56.1, 56.2, 56.12, 56.15, 56.18 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Якщо відповідно до цього Кодексу контролюючий орган самостійно визначає грошове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу протягом 30 календарних днів, що настають за днем надходження податкового повідомлення-рішення (рішення) контролюючого органу. Скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою. З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
У суду, на час розгляду даної справи, відсутні докази щодо оскарження відповідачем вказаних податкових повідомлень-рішень. Таким чином, сума, що визначена відповідачеві вказаним податковими повідомленнями-рішеннями у розумінні статті 56 Податкового кодексу України, вважається узгодженою.
Судом встановлено, що відповідачем до контролюючого органу самостійно було подано: звітну податкову декларацію № 9021376952 від 16 лютого 2017 року з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік із самостійно задекларованою сумою податку, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 641,24 грн (із серпня 2017 року по грудень 2017 року). Вказана сума плати за 2017 рік відповідачем сплачена частково у розмірі 2,95 грн, насплаченою залишається сума в розмірі 638,29 грн (а.с.а.с. 95, 96).
Відповідно до статті 46 пункту 46.1 Податкового кодексу України (далі по тексту ПК України), податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Відповідно до статті 49 пункту 49.1 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Відповідно до статті 54 ПК України, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до статті 57 пункту 57.1 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 56 пункту 56.11 ПК України, не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Статтею 269 ПК України передбачено, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Згідно із статтею 286 пунктом 286.2 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Відповідно до статті 287 пункту 287.3 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Відповідно до статті 287 пункту 287.1 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Відповідно до статті 14 пункту 14.1 підпункту 14.1.156 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Статтею 14 пунктом 14.1 підпунктом 14.1.175 ПК України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 14 пункту 14.1 підпункту 14.1.162 ПК України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.
Відповідно до статті 129 пункту 129.1 підпункту 129.1.1 ПК України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
Відповідно до статті 129 пункту 129.1 підпункту 129.1.2 ПК України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов'язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
Відповідно до статті 129 пункту 129.4 ПК України пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
Відповідно до статті 129 ПК України відповідачу проведено нарахування пені у розмірі 10045,23 грн та у розмірі 36618,29 грн по платежу "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" та 6897,87 грн по платежу "Військовий збір" за весь період прострочення сплати грошового зобов'язання, в тому числі адміністративного та судового оскарження.
Однак, вказана сума пені залишається відповідачем не сплачена в повному обсязі.
Згідно статті 59 пункту 59.1 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до статті 14 пункту 14.1 підпункту 14.1.153 даного Кодексу податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Судом встановлено, що позивачем з метою погашення податкового боргу було вручено відповідачу податкову вимогу від 18 грудня 2014 року № 2376-25, що підтверджується особисто підписом уповноваженої особи про її отримання 18 грудня 2014 року на корінці вказаної податкової вимоги (а.с. 97).
При цьому, з часу виставлення податкової вимоги податковий борг не переривався. Заперечень щодо суми податкового боргу або доказів його сплати відповідачем суду не надано.
Податковий борг відповідача підтверджений матеріалами справи, зокрема обліковою (інтегрованою) карткою платника податків та розрахунком податкового боргу (а.с.а.с. 4, 13-41, 49, 51, 57, 64-78, 80-93).
Відповідно до статті 20 пункту 20.1 підпункту 20.1.19 ПК України, контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до статті 20 пункту 20.1 підпункту 20.1.34 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до статті 102 пункту 102.4 ПК України, у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Відповідно до статті 95 пункту 95.3 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Відповідно до статті 95 пункту 95.4 ПК України контролюючий на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними і допустимими доказами, такі відповідачем не спростовані (відзиву на позов відповідач суду не надав) та підлягають до задоволення повністю.
Застосоване судом законодавство - використане в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин.
керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, -
Позов Головного управління ДПС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52, код ЄДРПОУ 43143065) до Комунального підприємства "Житловий ремонтно-експлуатаційний район № 4" Ужгородської міської ради (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Польова, буд. 4 А, код ЄДРПОУ 20444974) про стягнення податкового боргу - задовольнити.
Стягнути з Комунального підприємства "Житловий ремонтно-експлуатаційний район № 4" Ужгородської міської ради (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Польова, буд. 4 А, код ЄДРПОУ 20444974) за рахунок коштів, що належить Комунальному підприємству "Житловий ремонтно-експлуатаційний район № 4" Ужгородської міської ради на праві власності, в тому числі тих, які знаходять на рахунках у банківських установах податковий борг у розмірі 513645,57 (п'ятсот тринадцять тисяч шістсот сорок п'ять гривень 57 копійок) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).
Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 13 листопада 2020 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 18 листопада 2020 року.
СуддяС.Є. Гаврилко