Справа №155/687/20
Провадження № 2/931/589/20
12 листопада 2020 року місто Горохів
Горохівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Адамчук Г.М.,
при секретарі судових засідань Ревуцької М.В.,
розглянувши в залі суду в місті Горохів цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від імені якого діє філія - Волинське обласне управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» від імені якого діє філія Волинське обласне управління АТ «Ощадбанк» (далі - позивач, банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позов мотивує тим, що 17 жовтня 2018 року ОСОБА_1 підписав заяву про приєднання №552566904 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки). Водночас на картковий рахунок № НОМЕР_1 , було встановлено кредит в розмірі 30000,00 гривень на строк 60 місяців з можливим продовженням на той самий строк. Процентна ставка складає 38,00 процентів річних за користування кредитними коштами. В порушення умов кредитного договору відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, в зв'язку з чим станом на 07 травня 2020 року виникла заборгованість у розмірі 32949,89 гривень, яка складається з: заборгованість за основним боргом (кредитом) - 28780,60 гривень, проценти за користування кредитом - 3580,81 гривень, комісія - 119,31 гривень, пеня за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) - 215,29 гривень, пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом, 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) - 131,49 гривень, 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом, втрати від інфляцій за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) - 2,45 гривні, втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом - 6,22 гривні.
В зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача вищевказану заборгованість у розмірі 32949,89 гривень, а також судові витрати у розмірі 2102,00 гривні.
30 жовтня 2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначає, що позовні вимоги визнає частково: в частині 6000,00 гривень (основного боргу), оскільки, дана сума відрахована в порядку договірного списання, в частині 2749,82 гривень відсотків за користування кредитом нарахованих за період з 23 січня 2020 року по 23 березня 2020 року. Оскільки 23 січня 2020 року відповідач звільнений з роботи; в частині нарахування пені в розмірі 215,29 гривень, оскільки, розмір пені не погоджено відповідачем у договорі; в частині нарахування 90,01 гривень за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом, оскільки, розмір пені не погоджено відповідачем у договорі; в частині нарахування 131,49 гривень - 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу; в частині нарахування 23,71 гривні - 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; в частині нарахування 2,45 гривень інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); в частині нарахування 6,22 гривень інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом, оскільки, кредитний договір не укладений. Зазначає, що «Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб» ніколи не погоджувався відповідачем, що підтверджується відсутністю на долученому до позову договорі підпису відповідача. Також, відповідач, зазначив, що необхідно застосувати спеціального строку позовної давності до вимог про стягнення неустойки.
На адресу суду від представника АТ «Ощадбанк» Місюри І.В. надійшла відповідь на відзив, в якому зазначив, що дійсно, в порядку договірного списання з рахунку відповідача після пред'явлення позову 09 червня 2020 року було списано грошові кошти в сумі 6244,46 гривень, після списання зазначеної суми залишок заборгованості становить 26705,43 гривень, яка складається із основного боргу в сумі 26116,95 гривень, комісії в сумі 119,31 гривень, пені за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) в сумі 215,29 гривень, пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом в сумі 90,01 гривень, 3% проценти річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) в сумі 131,49 гривня, 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом в сумі 23,71 гривні, втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) в сумі 2,45 гривні та втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом в сумі 6,22 гривні. Виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту. Зазначає також, що факт підписання заяви про приєднання свідчить про укладнення між банком та ОСОБА_1 кредитного договору. Просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в сумі 26705,43 гривень, а також судові витрати по справі.
Представник позивача до судового засідання не з'явився причини неявки суд не повідомив.
Відповідач в судове засідання не з'явився, проте подав відзив на позовну заяву в якому зазначив розгляд справи проводити у його відсутності.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити частково з таких підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, 17 жовтня 2018 року ОСОБА_1 підписано заяву про приєднання №552566904 до договору комплексного обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки).
Згідно п. 3.1. заяви про приєднання до договору, позивач беззастережно приєднався до договору в редакції, яка на день підписання цієї заяви на приєднання розміщена інтернет-сторінці Банку (www.oshadbank.ua) та укладено з банком договір складовою частиною якого є умови договору банківського рахунку, кредитного договору.
За умовами п. 3.4. заяви про приєднання, банк, на підставі наданих клієнтом, відповідно до вимог чинного законодавства України документів, відкриває клієнту поточний рахунок за тарифним пакетом.
Згідно п.п. 3.4.1. заяви про приєднання, клієнту відкривається поточний рахунок № НОМЕР_1 в Гривня України, код банку 303398 на умовах тарифного пакету «Мій комфорт», Тарифів за користування платіжною карткою, розміщених на сайті банку та на інформаційних стендах, що знаходяться у приміщеннях установ банку.
Відповідно до п.п. 3.4.2. заяви про приєднання - банк надає клієнту платіжну картку типу «Моя картка» та ПІН-конверт до неї.
Згідно п.6.3 заяви на встановлення відновленої кредитної лінії (кредиту) було встановлено бажаний розмір кредиту в сумі 30000 гривень з можливістю збільшення до 250000 на строк 60 місяців з можливим подовженням на той самий строк.
АТ «Державний ощадний банк України» виконав свої зобов'язання за договором, надавши відповідачу кредит у встановленому договором розмірі.
Відповідно до розрахунку заборгованості, станом на 07 травня 2020 року виникла заборгованість у розмірі 32949,89 гривень, яка складається з: заборгованість за основним боргом (кредитом) - 28780,60 гривень, проценти за користування кредитом - 3580,81 гривень, комісія - 119,31 гривень, пеня за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) - 215,29 гривень, пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом, 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) - 131,49 гривень, 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом, втрати від інфляцій за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) - 2,45 гривні, втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом - 6,22 гривні.У наданому відповіді відзиві позивач зазначив, що дійсно, в порядку договірного списання з рахунку відповідача після пред'явлення позову 09 червня 2020 року було списано грошові кошти в сумі 6244,46 гривень, після списання зазначеної суми залишок заборгованості становить 26705,43 гривень, яка складається із основного боргу в сумі 26116,95 гривень, комісії в сумі 119,31 гривень, пені за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) в сумі 215,29 гривень, пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом в сумі 90,01 гривень, 3% проценти річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) в сумі 131,49 гривня, 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом в сумі 23,71 гривні, втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) в сумі 2,45 гривні та втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом в сумі 6,22 гривні.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Державний ощадний банк України»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Крім того, у заяві про приєднання №552566904 та заяві на встановлення відновлювальної кредитної лінії, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками, а також пеню, комісію, 3 % річних.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 року (справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19) вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
У підписаному відповідачем паспорті споживчого кредиту наведена інформація про вид та обсяг відповідальності за прострочення виконання та/або невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у вигляді пені. Однак це не є підставою для нарахування і стягнення з відповідача пені, оскільки паспорт споживчого кредиту не є складовою укладеного між сторонами кредитного договору, а підтверджує лише виконання Банком вимог ст.9 Закону України "Про споживче кредитування" щодо надання інформації споживачу до укладення договору про споживчий кредит.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафіягреко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоніпроти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12травня 1991року №1023-XII«Прозахист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 03.07.2019 року Справа № 342/180/17, Провадження № 14-131цс19.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 , АТ «Державний ощадний банк України» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Державний ощадний банк України» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.
Враховуючи, що відповідачем ОСОБА_1 не було виконано своїх зобов'язань згідно договору та заборгованість не погашено, суд приходить до висновку, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача заборгованість по основному боргу у сумі 26116,95 гривень, 3% проценти річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом в розмірі 131,49 гривню, втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) в розмірі - 2,45 гривні.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з наданого платіжного доручення від 26 травня 2020 року, позивач за подання даного позову до суду, сплатив судовий збір в розмірі 2102 грн., а тому, у зв'язку з частковим задоволенням позову відповідачем підлягає відшкодуванню сума судового збору пропорційна до розміру задоволених вимог, а саме 2066 гривень (розмір задоволених позовних вимог помножено на розмір сплаченого судового збору та поділено на розмір заявлених позовних вимог: 26250,89. грн. х 2102 грн. / 26705,43 грн.). При цьому суд враховує роз'яснення надані Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. №36 постанови №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».
Керуючись ст.ст.15,16,509,525,526,536,549,611,625,634,1049,1054 ЦК України, ст. ст.12,13,89,141,259,263-265,279,280-282 ЦПК України,ст. 61 Конституції України, суд -
Позов акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" від імені якого діє філія - Волинське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Горохівським РВ УМВС України у Волинській області від 17 грудня 2009 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) на користь акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», на рахунок № НОМЕР_4 в філії - Волинське обласне управління АТ «Ощадбанк» (м. Луцьк, вул. Червоного Хреста,8, код ЄДРПОУ 09303328, МФО 303398) заборгованість в сумі 26250 (двадцять тисяч двісті п'ятдесят) гривень 89 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Горохівським РВ УМВС України у Волинській області від 17 грудня 2009 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) на користь акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», на рахунок № НОМЕР_4 в філії - Волинське обласне управління АТ «Ощадбанк» (м. Луцьк, вул. Червоного Хреста,8, код ЄДРПОУ 09303328, МФО 303398) судові витрати по справі в сумі 2066 (дві тисячі шістдесят шість) гривні.
В решті позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду через Горохівський районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий