вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"09" листопада 2020 р. Cправа №902/651/20
Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз", м.Вінниця
до Приватного акціонерного товариства "Могилів-Подільський консервний завод", м.Могилів - Подільський Вінницької області
про стягнення 6070,10 грн заборгованості згідно договору про надання послуг
Представники сторін в судове засідання не з'явились.
До Господарського суду Вінницької області 30.06.2019 надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Могилів-Подільський консервний завод" заборгованості в розмірі 6070,10 грн, з яких: 4227,86 грн - пеня, 733,28 грн - 3% річних, 1108,86 грн - інфляційні втрати. За твердженням позивача, вказані нарахування зумовлені неналежним виконанням відповідачем умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), який укладений шляхом підписання останнім заяви-приєднання №094200АDQTCP016/42CPVi2773-16 від 01.01.2016, в частині дотримання строків здійснення розрахунків за вартість послуг з розподілу природного газу.
Ухвалою суду від 31.07.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/651/20, вирішено її розгляд здійснити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 01.10.2020.
06.08.2020 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву №447 від 20.07.2020, в якому останній зазначає, що позовні вимоги позивача про стягнення пені, 3% річних та інфляційних за несвоєчасну сплату вартості послуг з розподілу природного газу на загальну суму 6070,10 грн вважає незаконним з наступних підстав:
"... У зв'язку із тим, що з 12 березня 2020 року в Україні запроваджено карантин та низки інших заходів з протидії поширенню коронавірусної інфекції COV1D-19 наше підприємство вимушено було припинити виробничу діяльність, максимально зменшити кількість працюючих на підприємстві у період березень-червень 2020 року, за вказаний період природний газ нашим підприємством використовувався не для виробничих потреб підприємства, а для побутових, а саме для опалення адмінспоруд та виробничих приміщень підприємства.
Припинення виробничої діяльності нашого підприємства привело до виникнення фінансових труднощів, що і привело до утворення заборгованості перед постачальником природного газу.
З червня 2020 року ПрАТ «Могилів-Подільський консервний завод» розпочав виробничу діяльність, вжив заходи і в найкоротші строки ліквідував заборгованість перед постачальником, 16.06.2020 борг було погашено в повному обсязі."
13.08.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив №210007.1-СК-4076-0820 від 12.08.2020, в якій останній вказує, що викладені у відзиві висновки не відповідають дійсності, є необґрунтованими та такими, що не можуть братися судом до уваги при прийнятті рішення по даній справі. Обґрунтовуючи свою процесуальну позицію останній зазначає, що відповідачем не було повідомлено позивача про настання обставин непереборної сили та не надано відповідного сертифікату Торгово-промислової палати, що засвідчував би настання форс - мажорних обставин, внаслідок яких відповідач звільнявся б від виконання покладених на нього обов'язків зі своєчасної оплати послуг з розподілу природного газу.
За результатами судового засідання, 01.10.2020, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 29.10.2020.
Під час судового засідання, 29.10.2020, з метою забезпечення можливості позивачу привести розрахунок позовних вимог у відповідність до чинного законодавства, судом постановлено ухвалу (із занесенням її до протоколу судового засідання) про оголошення перерви під час його проведення до 09.11.2020.
06.11.2020 на адресу суду надійшла заява позивача про зменшення позовних вимог №210007.1-Ск-6024-1120 від 06.11.2020, в якій останній просить суд стягнути з відповідача 664,13 грн - 3 % річних, 3847,43 грн - пені, 1113,53 грн - інфляційних втрат.
На визначену судом дату, 09.11.2020, представники сторін в судове засідання не з'явилися, хоча про місце, дату та час його проведення останні повідомлені належним чином, що підтверджується відносно позивача розпискою суду від 29.10.2020 та відносно відповідача - телефонограмою від 06.11.2020.
Під час судового засідання, 09.11.2020, судом досліджена заява позивача про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку із чим слід зазначити наступне.
Частиною 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Зі змісту самої заяви №210007.1-Ск-6024-1120 від 06.11.2020 та доданих до неї документів слідує, що її подання зумовлено допущенням арифметичних помилок, що мали місце у первісних розрахунках позивача.
Враховуючи викладене, а також те, що питання відносно приведення розрахунків позовних вимог у відповідність до чинного законодавства було предметом розгляду під час судового засідання - 29.10.2020, пропущений позивачем строк звернення з заявою про зменшення розміру позовних вимог, за правилами ч.ч. 1, 6 ст.119 ГПК України, підлягає поновленню.
Враховуючи, що заява про зменшення розміру позовних вимог не суперечить діючому законодавству, не порушує охоронювані законом права, свободи та інтереси інших осіб, підписана повноважним представником, а тому приймається до розгляду, в зв'язку з чим має місце нова ціна позову - 5625,09 грн, виходячи з якої й вирішується спір у даній справі.
Таким чином, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
01.01.2016 шляхом підписання заяви-приєднання №094200АDQTCP016/42CPVi2773-16 від 01.01.2016 між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", новим найменуванням якого є Акціонерне товариство "Оператор газорозподільних систем "Вінницягаз" (далі по тексту також - Позивач), та Приватним акціонерним товариством "Могилів-Подільський консервний завод" (далі по тексту також - Відповідач) укладено договір розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим).
Взаємовідносини, які виникають між операторами газорозподільних систем (ГРМ) та суб'єктами ринку природного газу в частині надійної і безпечної експлуатації газорозподільних систем та гарантованого рівня розподілу (переміщення) природного газу, комерційного, у тому числі приладового обліку природного газу в газорозподільній системі та визначення його об'ємів і обсягів передачі до/з газорозподільної системи регулюються Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі по тексту також - НКРКП) від 30.09.2015 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1379/27824 (надалі - Кодекс ГРМ).
Розділом VI Кодексу ГРМ передбачено, що доступ споживачів до газорозподільної мережі (ГРМ) для споживання (постачання) природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об'єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП, від 30.09.2015 за №2498.
Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання Споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті НКРЕКП та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двохстороннього підписання сторонами письмової форми договору.
Відповідно до пункту 2.1. Договору: Позивач, як Оператор ГРМ, взяв на себе зобов'язання надати Відповідачу послугу з розподілу природного газу, а Відповідач зобов'язався прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначеному Договором.
За умовами пункту 6.8 Договору надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
Згідно пунктів 6.1. та 6.2. Договору оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 є обов'язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення.
Відповідно до пп.32) ч.1 ст.1 Закону України "Про ринок природного газу" Регулятором на ринку природного газу є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Відповідно до п. 6.3 Договору величина річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
Постановою НКРЕКП №3014 від 24.12.2019 для АТ "Вінницягаз" з 01.01.2020 встановлено тариф на послуги з розподілу природного газу в розмірі 0,89 грн за 1 куб.м на місяць (без врахування ПДВ).
З врахуванням ПДВ (20 %) вартість послуг з розподілу природного газу складає 1,068 грн за 1 куб.м.
Таким чином на 2020 рік з урахуванням вимог глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ та п.6.1 та 6.25 Договору розподілу для ПрАТ "Могилів-Подільський консервний завод" була розрахована щомісячна плата за доставку газу: 377584,11 куб.м*1,068 грн за 1 куб.м/12 міс.=33604,98579 грн.
Відповідно до п.п. 6.4., 6.6 Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ.
Отже, за договором розподілу, відповідач зобов'язаний на умовах попередньої оплати, щомісячно здійснювати оплату 33604,98579 грн вартості послуги з розподілу природного газу на рахунок позивача.
Протягом січня - травня 2020 року Позивачем надано послуги з розподілу природного газу Відповідачу на загальну суму 168024,90 грн, що підтверджується актами наданих послуг: №ВІЯ80002457 від 31.01.2020; №ВІЯ80005626 від 29.02.2020, №ВІЯ80010195 від 31.03.2020, №ВІЯ80013976 від 30.04.2020, №ВІЯ80016575 від 31.05.2020.
Станом на 01.01.2020 переплата відповідача складала 48626,03 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банку та оборотно-сальдовою відомістю. Крім того, матеріалами справи також підтверджується здійснення відповідачем наступних оплат: 05.02.2020 в розмірі 18583,93 грн та 16.06.2020 в розмірі 100814,95 грн.
З викладеного слідує, що відповідачем порушені обумовлені сторонами строки оплати наданих позивачем послуг, у зв'язку із чим позивач нарахував до стягнення штрафні та компенсаційну нарахування.
Вказані обставини зумовили звернення позивача з даним позовом до суду.
Беручи до уваги встановлені обставини справи, суд зважає на наступне.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Так, 01.01.2016 сторони, підписавши заяву - приєднання №094200АDQTCP016/42CPVi2773-16, уклали Типовий договір розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), умови якого сторонами не заперечуються.
Беручи до уваги зміст договору, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, яке підпадає під правове регулювання глави 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст. 901-907 ЦК України.
Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до п.п. 3, 4 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст.230 ГК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Частиною першою ст.548 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Сторони в пункті 8.2. Типового договору визначили міру відповідальності Споживача за порушення останнім обумовлених строків оплати послуг, а саме: "пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу."
Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З огляду на викладене, а також враховуючи встановлену обставину прострочення відповідачем виконання зобов'язань в частині оплати вартості послуг, суд вважає, що вимога позивача про стягнення пені та компенсаційних нарахувань є правомірною та обґрунтованою.
Перевіркою правильності періодів нарахування пені та сум інфляційних втрат, 3% річних за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора судом не виявлено арифметичних помилок.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 664,13 грн - 3 % річних, 3847,43 грн - пені, 1113,53 грн - інфляційних втрат, що обраховані за несвоєчасну оплату наданих послуг з розподілу природного газу за період з січня 2020 по травень 2020 року є правомірними і підлягають задоволенню судом у заявленому позивачем розмірі.
При цьому щодо процесуальної позиції відповідача відносно незаконності позовних вимог з огляду на форс-мажорні обставини, неможливості виконання зобов'язань, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Статтями 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 за №44, Торгово-промислова палата України здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідно до умов зовнішньоторговельних угод та міжнародних договорів України, норм законодавства, відомчих нормативних актів, а також умов договорів, контрактів, типових договорів, угод тощо між резидентами, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України.
Регіональні торгово-промислові палати здійснюють засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідно до умов договорів, контрактів, типових договорів, угод тощо між резидентами, норм законодавства, відомчих нормативних актів, органів місцевого самоврядування, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції регіональних торгово-промислових палат / відповідної регіональної ТПП.
У випадку настання тимчасової перешкоди для регіональної ТПП щодо виконання своєї функції із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема, відсутність фахівця, окупація території, настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), дану функцію виконує ТПП України або, за її дорученням, інша регіональна торгово-промислова палата, найближча за розташуванням або за спеціалізацією.
Частиною першою статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
З огляду на викладене, виходячи з наведених норм законодавства, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України, тобто, аргументи відповідача не є доказом існування обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які звільняють сторін від відповідальності за невиконання умов Договору.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до п.10.3 Типового договору сторони зобов'язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом 14 днів з дня їх виникнення надати підтвердні документи щодо їх настання відповідно до законодавства.
При цьому згідно до п.10.4 Типового договору засвідчення форс-мажорних обставин здійснюється у встановленому законодавством порядку.
Поряд з тим, суд констатує, що відповідачем не надано до суду сертифікат Торгово-промислової палати України про наявність форс-мажорних обставин, а також докази дотримання останнім умов п.10.3 Типового договору, а саме негайне повідомлення відповідача про наявність форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання договірних зобов'язань.
Таким чином, твердження позивача про незаконність вимог позивача щодо стягнення штрафних та компенсаційних нарахувань судом оцінюються критично.
Як встановлено ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В порядку, передбаченому ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог. За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку, визначеному ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 46, 74, 76-80, 86, 91, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Поновити Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" строк для подання заяви про зменшення позовних вимог.
2. Прийняти до розгляду заяву Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" №21000.7.1-Ск-6024-1120 від 06.11.2020 про зменшення розміру позовних вимог.
3. Позов задовольнити в повному обсязі.
4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Могилів-Подільський консервний завод" (вул.Дністровська, 60, м.Могилів-Подлільський, Вінницької обл., 24000, код ЄДРПОУ 00373965) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" (пров.Костя Ширицького, 24, м.Вінниця, 21012, код ЄДРПОУ 03338649) 664,13 грн - 3 % річних; 3847,43 грн - пені; 1113,53 грн - інфляційних втрат та 2102,00 грн судового збору.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 19 листопада 2020 р.
Суддя Нешик О.С.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - позивачу (пров.Костя Ширицького, 24, м.Вінниця, 21012);
3 - відповідачу (вул.Дністровська, 60, м.Могилів-Подлільський, Вінницької обл., 24000)