вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"12" листопада 2020 р. Cправа № 902/784/20
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" (вул.Волошкова, 51А, м. Вінниця, 21034)
до: Управління освіти Могилів-Подільської міської ради Вінницької області (вул.Полтавська, 25, м. Могилів-Подільський, Вінницька обл., 24000)
про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації
Суддя Яремчук Ю.О.
Секретар судового засідання Німенко О.І.
за участю представників сторін:
позивача: Кравчук М.О.
відповідача: не з'явився
До Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" до Управління освіти Могилів-Подільської міської ради Вінницької області про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації.
06.08.2020 р. відбувся автоматизований розподіл справи № 902/784/20 без застосування спеціалізації з урахуванням підпункту 2.3.3 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 16.1 Порядку автоматизованого розподіл судових справ в Господарському суді Вінницької області, за результатами якого справу передано на розгляд судді Тісецькому С. С.
Ухвалою суду від 10.08.2020 р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/784/20 за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до ч. 2 п. 16.1. Порядку автоматизованого розподілу справ в Господарському суді Вінницької області від 05.09.2016 р. зі змінами, у випадках, коли розподілені іншому судді судові справи, не розглянуті по суті, а обставини, які зумовили відсутність на роботі суддів, які спеціалізуються на розгляді даної категорії справ або неможливість їх розподілу між суддями, які спеціалізуються на розгляді такої категорії справ, що було підставою для проведення автоматизованого розподілу без врахування спеціалізації, відпали, такі нерозглянуті судові справи, на підставі відповідної заяви судді, передаються за розпорядженням керівника апарату суду (чи особи, яка виконує його обов'язки) на повторний автоматизований розподіл з врахуванням спеціалізації суддів, які розглядають дану категорію справи.
Станом на 17.08.2020 р. судді, які спеціалізуються на розгляді справ позовного провадження перебувають на роботі, в зв'язку з чим суддею Тісецьким С.С. подано заяву про здійснення повторного автоматизованого розподілу на підставі ч. 2 п.16.1 Порядку.
З огляду на викладене, а також керуючись п. 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та ч. 2 п. 16.1 Порядку автоматизованого розподіл судових справ в Господарському суді Вінницької області, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 902/784/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" до Управління освіти Могилів-Подільської міської ради Вінницької області про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації з урахуванням спеціалізації суддів.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2020 р. справу № 902/784/20 передано на розгляд судді Яремчуку Ю.О.
Ухвалою суду від 20.08.2020 р. суддею Яремчук Ю.О. прийнято до провадження справу № 902/784/20. Визначено розгляд справи розпочати спочатку та призначити підготовче судове засідання на 09.09.2020 р.
Разом з тим 09.09.2020 р. судове засідання у даній справі не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді Яремчука Ю.О. на лікарняному.
Станом на 14.09.2020 р. суддя Яремчук Ю.О. приступив до роботи.
Таким чином, суд вважає за необхідне призначити іншу дату судового засідання, про що повідомити учасників справи в порядку визначеному ст.ст. 120, 121 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою суду від 15.09.2020 р. повідомлено учасників справи про підготовче засідання у справі, що відбудеться 05.10.2020 р.
На визначену дату судом в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 15.09.2020 р.
В судовому засіданні судом було повідомлено присутнього представника позивача, про надходження до суду клопотання представника відповідача про продовження строку підготовчого провадження та відкладення підготовчого засідання на іншу дату.
Представник позивача проти даного клопотання заперечив.
Суд постановив про відхилення клопотання представника відповідача щодо продовження підготовчого провадження та відкладення розгляду справи, як таке, що не підтверджене доказами, про що винесено ухвалу яку занесено до протоколу судового засідання.
За результатами проведеного судового засідання суд вирішив з власної ініціативи продовжити строк підготовчого провадження у справі на 30 днів у відповідності до ч. 3 ст. 177 ГПК України та відкласти підготовче засідання, як наслідок судом винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 05.10.2020 р. повідомлено учасників справи про підготовче засідання у справі, що відбудеться 21.10.2020 р.
На визначену дату судом в судове засідання представники сторін не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені ухвалою суду.
20.10.2020 р. електронною поштою надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи на іншу дату.
Суд, дослідивши дане клопотання, не приймає його до розгляду з огляду на п. 1.5.17. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом ДСА України від 20.02.2013р. N 28, згідно якого документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.
Разом з тим, всупереч вищевикладеного, представником позивача оригінал заяви в паперовій формі не надіслано.
20.10.2020 р. від представника відповідача надійшли заперечення проти позовних вимог, які судом долучені до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 21.10.2020 р. закрито підготовче провадження та призначити справу № 902/784/20 для судового розгляду по суті на 12.11.2020 р.
На визначену дату судом в судове засідання з'явився представник позивача.
Представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений, про що свідчить поштове повідомлення, яке наявне в матеріалах справи.
За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але останній не скористався правом на участь свого представника у судовому засіданні.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").
Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).
До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив.
В якості заявлених позовних вимог позивачем зазначається, що ТОВ «Віндпродтрейд» має сформовану позитивну ділову репутацію, при цьому відповідачем в апеляційній скарзі №01-11/328 по справі №120/99/20 (стор.6) поширено недостовірну інформацію: (початок прямої цитати) «Суд, плутаючись в нормах закону, неправильно їх застосовуючи, не довів що управління освіти вчинило протиправну бездіяльність. Суд не прописав механізм повторного розгляду запиту позивача, адже управління освіти буде діяти у повній відповідності до вимог закону, якщо позивач не внесе плату за відшкодування витрат на копіювання та друк відповідно до виставленого рахунку. Суд не хотів звернути увагу на те, що мотиви діяльності позивача - це прикрите запитами на інформацію рейдерство за ринок збуту своїх товарів. Дякуючи рішенням суддів Вінницького окружного адміністративного суду, списаним один у одного дослівно, або в більшій мірі, управління освіти паралізоване запитами на інформацію, яких ТОВ «Вінпродтрейд» направило в 2019 році 47, і порушило справи за 27 запитами. В даний момент, через день знову приходить по 5-7запитів на інформацію, в яких ТОВ «Вінпродтрейд» ні на слово не міняє неправомірні свої формулювання, втягуючи управління освіти в нове коло судових справ, знаючи, що у Вінницькому адміністративному суді у нього вже готові рішення на його користь. Така ж ситуація у Ладижині, Літинському, Барському, Жмеринському і багатьох інших районах і містах області із вказаним Позивачем.» (кінець прямої цитати). Позивачем зазначено, що поширена інформація стосується конкретно ТОВ «Вінпродтрейд» і що відповідачем поширено інформацію, що позивач займається рейдерством за ринок збуту своїх товарів. Поширена відповідачем інформація має негативний характер та в сукупності формує думку про те, що позивач в ході здійснення господарської діяльності діє недобросовісно по відношенню до своїх контрагентів та клієнтів
Крім того зазначає, що поширена відповідачем інформація відповідає ознакам фактичного твердження, оскільки містить посилання на фактичні обставини, які можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності, тому останній звернувся з позовом до суду з вимогами визнати інформацію викладену у апеляційний скарзі від 19.03.2020 р. № 01-11/328 Управлінням освіти Могилів - Подільської міської ради Вінницької області недостовірною та такою, яка порушує право на недоторканість ділової репутації Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінпродтрейд» та зобов'язати Управління освіти Могилів-Подільської міської ради Вінницької області протягом двох днів з дня набрання законної сили рішенням суду у цій справі надіслати Товариству з обмеженою відповідальністю «Вінпродтрейд» спростування недостовірної інформації, викладеної у апеляційній скарзі від 19.03.2020 №01-11/328.
За наслідками розгляду справи суд дійшов наступних висновків.
Спір між сторонами виник з приводу спростування недостовірної інформації.
Згідно із ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із ч. 1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (стаття 201 ЦК України).
У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" роз'яснено, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі чи ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одної особи у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Згідно із ч. 3 ст. 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.
Відповідно до ст. 200 ЦК України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями. Порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про інформацію" під інформацією закон розуміє будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Таким чином, інформацією є, зокрема, документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто, містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
При цьому, метою інформаційної статті є донесення до читача інформації про певний конкретний предмет статті, його складові частини, окремі властивості, характеристики, ознаки тощо з метою формування у читача певного уявлення про цей предмет.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права в України, неодноразово наголошував, зокрема у рішенні від 28 березня 2013 року у справі "Нова газета" та Бородянський проти Росії", що втручання в свободу вираження власних думок та поглядів порушує свободу висловлення думки в трьох випадках: якщо воно здійснено не на підставі закону, якщо воно не переслідує допустимої мети або якщо воно порушує баланс між метою, заради якої здійснено втручання, і свободою вираження думки.
Європейський суд із прав людини також підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: 1) факти, що вважаються загальновідомими; 2) підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; 3) посилання на незалежне дослідження.
Таким чином, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав.
У частині другій статті 30 Закону України "Про інформацію" визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Таким чином, у силу положень статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За положеннями статті 29 Закону України "Про інформацію" суспільство має право на отримання суспільно необхідної інформації і предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.
При цьому суспільство також має право на отримання інформації, яка відповідає дійсності та надає можливість суспільству здійснити її оцінку самостійно на основі усіх фактів та різноманіття думок щодо оцінки такої інформації та її значення для суспільства, тому так важливо, щоб інформація, яка розповсюджується будь-ким, а особливо засобами масової інформації або лідерами суспільної думки, посадовими особами, державними службовцями, відповідала дійсності з одного боку а з іншого була суспільно значуща та задовольняла попит суспільства на необхідність контролю за діяльністю державних органів та їх посадових осіб.
Згідно зі статтею 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Наведене положення узгоджується із частиною другою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що кожен кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 04 липня 2019 року у справі "Корбан проти України" (Korban v. Ukraine) також зазначено, що частина друга статті 6 наведеної вище Конвенції не дозволяє посадовим особам оголошувати особу винною до засудження цієї особи судом. Посадові особи повинні повідомляти громадськість про кримінальне розслідування, роблячи це обережно.
Судом встановлено, що інформація про позивача була поширена у апеляційній скарзі від 19.03.2020 р. № 01-11/328, а саме (початок прямої цитати) «Суд, плутаючись в нормах закону, неправильно їх застосовуючи, не довів що управління освіти вчинило протиправну бездіяльність. Суд не прописав механізм повторного розгляду запиту позивача, адже управління освіти буде діяти у повній відповідності до вимог закону, якщо позивач не внесе плату за відшкодування витрат на копіювання та друк відповідно до виставленого рахунку. Суд не хотів звернути увагу на те, що мотиви діяльності позивача - це прикрите запитами на інформацію рейдерство за ринок збуту своїх товарів. Дякуючи рішенням суддів Вінницького окружного адміністративного суду, списаним один у одного дослівно, або в більшій мірі, управління освіти паралізоване запитами на інформацію, яких ТОВ «Вінпродтрейд» направило в 2019 році 47, і порушило справи за 27 запитами. В даний момент, через день знову приходить по 5-7запитів на інформацію, в яких ТОВ «Вінпродтрейд» ні на слово не міняє неправомірні свої формулювання, втягуючи управління освіти в нове коло судових справ, знаючи, що у Вінницькому адміністративному суді у нього вже готові рішення на його користь. Така ж ситуація у Ладижині, Літинському, Барському, Жмеринському і багатьох інших районах і містах області із вказаним Позивачем.» (кінець прямої цитати).
Суд дійшов висновку, що інформація, яку бажає спростувати позивач, не містить фактичних даних, наведена у скарзі відповідачем інформація не стосується певної поведінки позивача, а є вираженням суб'єктивної думки і поглядів, направлених на критичну оцінку певних дій, тобто є оціночними судженнями, які не підлягають спростуванню та доведенню стосовно їх правдивості, то заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Крім того, позивач обґрунтовуючи свої доводи стосовно поширення недостовірної інформації зазначив, що фото апеляційної скарги № 01-11/328 по справі № 120/99/20 оприлюднено на сайті https://picua.org/konovalo5/albums, тобто перед необмеженим колом осіб.
Суд вважає за необхідне зауважити, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.
Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.
Якщо недостовірна інформація, що принижує честь, гідність чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів суди мають керуватися нормами, які регулюють діяльність засобів масової інформації.
Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Вказані норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України, згідно з якою судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, врахувавши принцип диспозитивності та змагальності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю з мотивів наведених вище.
У зв'язку із відмовою в задоволенні позову витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви відповідно до ст.129 ГПК України залишаються за позивачем.
Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В позові відмовити.
2. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
3. Відповідно до положень ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
4. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Повне рішення складено 19 листопада 2020 р.
Суддя Яремчук Ю.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул.Волошкова, 51А, м. Вінниця, 21034)
3 - відповідачу (вул.Полтавська, 25, м. Могилів-Подільський, Вінницька обл., 24000)