проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"18" листопада 2020 р. Справа № 922/2052/20
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Дучал Н.М. , суддя Шутенко І.А.
за участю секретаря судового засідання Новікової Ю.В.
за участю представників:
від позивача: Радзівіло Л.В., наказ;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. 2347 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 19.08.2020 року, ухвалене у приміщенні вказаного суду суддею Аріт К.В., повний текст якого складено 19.08.2020 року, у справі
за позовом: Приватного підприємства Фірма "Інекс", м. Харків,
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбросія", м. Харків,
про стягнення 130147,00 грн.,
Позивач - Приватне підприємство Фірма "Інекс" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Амбросія" про стягнення 130147,00 грн. за договором про надання охоронних послуг б/н від 01.07.2017 року, а також 2102,00грн. судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем не виконані зобов'язання за укладеним між сторонами договором про надання охоронних послуг б/н від 01.07.2017 в частині оплати за надані послуги, у зв'язку з чим просить стягнути заборгованість.
Рішенням господарського суду Харківської області від 19.08.2020 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбросія" (адреса: 61002, м. Харків, вул. Мироносицька, буд.29, кв.21; код ЄДРПОУ 39740216; поточний рахунок НОМЕР_1 у АТ “ОТП БАНК” м. Київ, МФО 300528) на користь Приватного підприємства Фірма "Інекс" (адреса: 61001, м. Харків, пр-т Московський,47 кв.15; код ЄДРПОУ 32134472; поточний рахунок: в АТ “УкрСиббанк” НОМЕР_2 МФО: 351005) 130147,00 грн. боргу за договором про надання охоронних послуг б/н від 01.07.2017 року, 2102,00 грн. судового збору.
Місцевий господарський суд задовольняючи позовні вимоги зазначив, що матеріали справи свідчать про те, що відповідач не здійснив розрахунку в повному обсязі за наданні позивачем послуги за актами надання послуг, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу за договором про надання охоронних послуг у сумі 130147,00 грн. підлягають задоволенню.
Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов залишити без задоволення.
В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ "Амбросія" зазначає, що судом допущено неповне з'ясування фактичних обставин, та не досліджено докази, які мають значення для правильного вирішення спору. На переконання відповідача, господарським судом Харківської області не з'ясовано яке саме майно передано під охорону та не досліджено пов'язані із цим докази.
Від ПП Фірма "Інекс" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Зазначає, що позивач здійснив охоронні послуги відповідно до умов договору, що підтверджується підписаними з обох сторін актами виконаних робіт, проте відповідач не виконав свої зобов'язання за договором в результаті чого утворилась заборгованість у сумі 130147,00 грн. Крім того, звертає увагу, що всі акти виконаних робіт підписані сторонами без зауважень.
У судовому засіданні 18.11.2020 представник позивача заперечував вимоги і доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.75).
Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p.
З прийняттям у 2006 році Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
“Розумність” строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі “G. B. проти Франції”), тощо. Отже, поняття “розумний строк” є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), позиція відповідача стосовно оскаржуваного рішення достатньо повно викладена в апеляційній скарзі, подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.
Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі і відзиві на неї доводи, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у межах доводів та вимог апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2017 року між Приватним підприємством Фірма "Інекс", (охоронне агентство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Амбросія" (замовник) укладено договір б/н про надання охоронних послуг (договір), у відповідності до п. 1.1 якого, охоронне агентство з 01.07.2017 забезпечує збереження і цілісність майна, що належить замовнику, з метою недопущення посягань на прийняте під охорону майно, припинення несанкціонованого замовником доступу до майна для збереження його фізичного стану і забезпечення здійснення замовником усіх належних йому повноважень щодо цього майна, а замовник зобов'язується своєчасно здійснювати оплату послуг охоронного агентства на умовах і у порядку, передбачених цим договором.
Адреси місць розташування майна, що охороняється і режим охорони вказуються у дислокації (додаток №1), який є невід'ємною частиною договору.
Перелік прийнятого під охорону майна (об'єкта охорони) вказується у журналах, описах, відомостях, накладних і.т.п.
Ціна охоронних послуг визначається протоколом узгодження договірної ціни (додаток №2), який є невід'ємною частиною даного договору (п. 2.1 договору).
Вартість охоронних послуг в місяць визначається виходячи з фактично відпрацьованих службових годин протягом місяця, які розраховуються згідно з дислокацією (додаток №1), яка є невід'ємною частиною договору (п. 2.2 договору).
Оплата за охорону здійснюється замовником щомісячно згідно з актами прийому - передачі наданих послуг до десятого числа місяця, наступного за місяцем, в якому були надані охоронні послуги (п. 2.3 договору).
Охоронне агентство до другого числа місяця, наступного за місяцем в якому були надані охоронні послуги, передає замовнику на підписання два примірника актів прийому - передачі зазначених послуг і рахунок фактуру для оплати. Замовник до десятого числа підписує акт і повертає один примірник охоронному агентству. У випадку, якщо до десятого числа місяця наступного за місяцем у якому було надано охоронні послуги замовник не підпише акт та не повідомить охоронне агентство про причини відмови підписання, наданні послуги вважаються прийнятими замовником (п. 2.4 договору).
01.07.2017 між Приватним підприємством Фірма "Інекс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Амбросія" укладено протокол погодження договірної ціни у відповідності до якого з 01.07.2017 ціна охоронних послуг по договору становить 22,56 грн. у тому числі ПДВ - 3,76 грн. за роботу одного співробітника охоронного агентства протягом однієї години.
01.06.2018 між позивачем і відповідачем укладено додаткову угоду до договору про надання охоронних послуг, якою з 01.06.2018 затверджено додаток 1 та додаток 2 до вищевказаного договору. Згідно з додатком 1, дислокація, термін дії дислокації з 01.06.2018, адреса об'єкту: Харківська область, м. Мерефа, пров. Яковлівський, 10, територія ТОВ "Амбросія". Режим охорони: понеділок - п'ятниця - з 18:00 до 08:00 - 2 співробітника охорони; субота - неділя - цілодобово - 2 співробітника охорони. У відповідності з додатком 2, протокол погодження договірної ціни, вартість охоронних послуг на об'єкті за адресою: Харківська область м. Мерефа, пров. Яковлівський, 10 (територія ТОВ "Амбросія") за один календарний місяць у сумі 28000,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 4666,67 грн.
Отже, позивач взяв на себе зобов'язання здійснювати послуги по охороні нерухомого майна відповідача, розташованого за адресою: Харківська область, м. Мерефа, пров. Яковлівський, 10, а відповідач зобов'язався своєчасно здійснювати оплату цих послуг в порядку, розмірі та у строки передбачені договором.
На виконання умов зазначеного договору позивач здійснив охоронні послуги у відповідності з умовами договору.
Проте, відповідач не виконав свої зобов'язання за договором, починаючи з лютого 2019 року і по теперішній час не перерахував оплату. В результаті чого, у відповідача станом на 01.06.2020 року утворилася заборгованість в сумі 130147,00 грн., що підтверджується наступним:
- за актом виконаних робіт №46 від 28.02.2019 року нараховано 36400,00 грн. Сплачено - 10600,00, борг - 25800,00грн.
- за актом виконаних робіт №72 від 31.03.2019 року нараховано 36400,00 грн. Сплачено у березні - 0 грн., борг - 36400,00 грн.
- за актом виконаних робіт № 101 від 30.04.2019 року нараховано 36400,00 грн. Сплачено - 0 грн., борг - 36400,00 грн.
- за актом виконаних робіт №126 від 31.05.2019 року нараховано 31547,00 грн. Сплачено - 0 грн., борг - 31547,00 грн.
27.05.2019 між сторонами укладено додаткову угоду до договору про охорону від 01.07.2017. У відповідності до п. 1 зазначеної додаткової угоди, з 08:00 години 27.05.2019 зняти охорону з об'єкта та розірвати договір про охорону за взаємною згодою сторін. Розрахунки за охорону провести по 27.05.2019 (п.2). Дана додаткова угода набуває чинності з 27.05.2019 та є невід'ємною частиною договору про охорону від 01.07.2017(п.3).
Порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати за наданні послуги у встановлений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення боргу за договором у розмірі 130147,00 грн.
Місцевий господарський суд задовольняючи позовні вимоги зазначив, що матеріали справи свідчать про те, що відповідач не здійснив розрахунку в повному обсязі за наданні позивачем послуги за актами надання послуг, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу за договором про надання охоронних послуг у сумі 130147,00 грн. підлягають задоволенню.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Амбросія" не погодилося з оскаржуваним рішенням господарського суду Харківської області і звернулося з апеляційною скаргою з підстав викладених вище до Східного апеляційного господарського суду.
Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до вимог ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 1 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.
Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Проаналізувавши укладений між сторонами договір від 01.07.2017, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг, отже, до відносин сторін застосовуються положення Глави 63 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За змістом ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, зокрема передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 2.1. договору ціна охоронних послуг визначається протоколом узгодження договірної ціни (додаток №2), який є невід'ємною частиною даного договору.
У відповідності з додатком 2, протокол погодження договірної ціни, вартість охоронних послуг на об'єкті за адресою: Харківська область м. Мерефа, пров. Яковлівський, 10 (територія ТОВ "Амбросія") за один календарний місяць встановлено у сумі 28000,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 4666,67 грн.
Вартість охоронних послуг в місяць визначається виходячи з фактично відпрацьованих службових годин протягом місяця, які розраховуються згідно з дислокацією (додаток №1), яка є невід'ємною частиною договору (п. 2.2 договору).
У додатковій угоді до договору від 27.05.2019 сторонами погоджено розрахунки за охорону провести по 27.05.2019 (п.2).
Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.
Позивач виконав за договором від 01.07.2017 зобов'язання з надання охоронних послуг на суму 130147,00 грн., що підтверджується актами виконаних робіт. Надані послуги залишились відповідачем не оплаченими.
Отже, матеріали справи свідчать про те, що відповідач не здійснив розрахунку в повному обсязі за надані позивачем послуги за актами надання послуг на суму 130147,00 грн. у визначений п.2.3 договору та п. 2 додаткової угоди до договору від 27.05.2019 строк. Вказані обставини підтверджені висновком місцевого господарського суду та відповідачем не оскаржуються.
Відповідач доказів виконання свого обов'язку щодо сплати позивачу боргу у сумі 130147,00 грн. за надані послуги охорони суду не надав.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що саме акт приймання-передачі робіт (послуг) є первинними документами, на підставі якого виникає обов'язок оплати. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.02.2018 у справі №908/771/19, від 15.05.2019 у справі №910/13527/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15.
Відповідач у апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не досліджено докази, які мають значення для вирішення справи, а саме не встановлено, яке саме майно передано під охорону. Проте колегія суддів не погоджується з даним твердженням, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1 договору адреси місць розташування майна, що охороняється і режим охорони вказуються у дислокації (додаток №1), який є невід'ємною частиною договору. Перелік прийнятого під охорону майна (об'єкта охорони) вказується у журналах, описах, відомостях, накладних і.т.п.
На виконання умов договору, 01.06.2018 між позивачем і відповідачем укладено додаткову угоду до договору про надання охоронних послуг, якою з 01.06.2018 затверджено додаток 1 та додаток 2 до вищевказаного договору. Згідно з додатком 1, дислокація, термін дії дислокації з 01.06.2018, адреса об'єкту: Харківська область, м. Мерефа, пров. Яковлівський, 10, територія ТОВ "Амбросія". Режим охорони: понеділок - п'ятниця - з 18:00 до 08:00 - 2 співробітника охорони; субота - неділя - цілодобово - 2 співробітника охорони. У відповідності з додатком 2, протокол погодження договірної ціни, вартість охоронних послуг на об'єкті за адресою: Харківська область м. Мерефа, пров. Яковлівський, 10 (територія ТОВ "Амбросія") за один календарний місяць у сумі 28000,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 4666,67 грн.
У рішенні місцевого господарського суду зазначено, що позивач взяв на себе зобов'язання здійснювати послуги по охороні нерухомого майна відповідача, розташованого за адресою: Харківська область, м. Мерефа, пров. Яковлівський, 10.
Таким чином заперечення відповідача у апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції не з'ясовано яке саме майно передано під охорону є необґрунтованим.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (76 ГПК України).
Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позову обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам та матеріалам справи.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 19.08.2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 19.11.2020 року.
Головуючий суддя В.І. Сіверін
Суддя Н.М. Дучал
Суддя І.А. Шутенко