Справа № 500/3737/19
Провадження № 6/946/353/20
17 листопада 2020 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого - судді Пащенко Т.П.
при секретарі - Топтигіної О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання головного державного виконавця Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа,-
16.11.2020 року державний виконавець Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) звернулася до суду з поданням, погодженим з начальником відділу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа, посилаючись на те, що на примусовому виконанні Ізмаїльського міськрайонного відділу знаходиться виконавче провадження №61982494 з виконання виконавчого листа, виданого 20.03.2020 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області №500/3737/19 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 4123,22 грн.
За вказаним виконавчим документом боржником є ОСОБА_1 .
Судове рішення на сьогоднішній день боржником не виконано, декларацію не надано, будь-яких дій, спрямованих на його виконання не здійснено, заборгованість не сплачена, у зв'язку з чим державний виконавець просить тимчасово обмежити боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа.
Постановою державного виконавця Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 05.05.2020 року відкрито виконавче провадження №61982494 та накладено арешт на майно, що належить боржнику: все рухоме та нерухоме майно.
Виконавцем 05.05.2020 року на адресу боржника надсилалась постанова про відкриття виконавчого провадження щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду, однак ОСОБА_1 на виклики не з'явився, про причини неявки не повідомив виконавця.
З огляду на те, що боржник має заборгованість за виконавчим документом, який знаходиться на примусовому виконанні у Ізмаїльському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), державний виконавець просить заборонити боржнику ОСОБА_1 виїзд за кордон України без вилучення паспортного документа.
В судове засідання державний виконавець не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, надала заяву про розгляд справи без її присутності, просила суд подання задовольнити.
Дослідивши матеріали подання, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з п.4 ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, право вільно пересуватися може у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.
Законодавством України встановлено випадки, у яких застосовуються такі обмеження, визначено порядок та умови їх застосування, зокрема, ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» №3857-XII від 21.01.1994 року у редакції від 10.12.2015 року, п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII, ст.441 ЦПК України.
Так, відповідно до п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Стаття 441 ЦПК України передбачає, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
За змістом п.5 ч.1 та ч.2 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року за №3857-ХІІ громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.
Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що суд може встановити щодо боржника тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України лише за поданням державного виконавця, обов'язково погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби, за умови доведення та документального підтвердження факту ухилення боржника, який має паспорт для виїзду за кордон і з цією метою має намір та реальну можливість вибути за межі України, від виконання зобов'язань, покладених рішенням суду чи іншого органу (посадової особи). Таке обмеження може бути встановлено лише строком до виконання боржником своїх зобов'язань.
Окрім того, застосування таких обмежень може мати місце лише у виключних випадках і повинно використовуватися лише як крайній захід після реалізації усіх можливих та передбачених законом засобів примусового виконання судового рішення, оскільки стосується гарантованого ст.33 Конституції України та ст.313 ЦК України особистого немайнового права особи вільно залишати територію України та права на свободу пересування, передчасне і безпідставне обмеження яких є неприпустимим.
Вивченням матеріалів справи, судом встановлено, що будь-які докази, які підтверджують одержання боржником ОСОБА_1 усіх документів, що виносились у процесі виконання виконавчого провадження, як це передбачено вимогами ч.5 ст.25, ч.1 ст.31 ЗУ «Про виконавче провадження», а також докази того, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань, відсутні.
Таким чином, державним виконавцем не було доведено, що боржнику відомо про його обов'язок сплатити заборгованість.
Саме по собі посилання на заборгованість за виконуваним рішенням суду та відсутності відповідних доказів не свідчить про наявність у боржника паспорту і реальної можливості для виїзду за кордон з цією метою.
Окрім того, державним виконавцем не надано доказів того, що ним відповідно до ст.10 Закону України «Про виконавче провадження» було вичерпано весь передбачений перелік заходів щодо примусового виконання судового рішення або всі вони виявилися безрезультатними.
Наявність відповідей Пенсійного фонду України, витягу з реєстру ІС ДП «НАІС», а також акту державного виконавця, в якому відсутній підпис боржника, не може свідчити про те, що державним виконавцем виконано всі необхідні заходи для примусового виконання судового рішення, які прямо передбачені виконавчим документом та ЗУ «Про виконавче провадження».
За таких обставин справи та відповідно до зазначених норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що подання державного виконавця про тимчасове обмеження боржнику ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України передчасне, оскільки наведені у ньому обставини і додані до нього документи не можуть бути в даному випадку визнані такими, що свідчать про умисне ухилення боржником від виконання судового рішення в контексті положень ст.441 ЦПК України, ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», а тому правові підстави для встановлення щодо боржнику тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України відсутні.
Керуючись ст.441 ЦПК України, ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII, ст.6 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» №3857-XII від 21.01.1994 року у редакції від 10.12.2015 року, суд, -
У задоволенні подання державного виконавця Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Міністерства юстиції України про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом п'яти днів з дня її проголошення, особи, які не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня отримання її копії.
Суддя: Т.П.Пащенко