Справа № 493/1204/20
Провадження № 2/493/473/20
03 листопада 2020 року м. Балта Одеської області
Балтський районний суд Одеської області в складі:
головуючого-судді Мясківської І.М.,
за участю секретаря Пінул І.Б.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Балта цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Балтської міської ради Одеської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування,
25.08.2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Балтської міської ради Одеської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями в порядку спадкування, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 333 кв.м.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в АДРЕСА_1 , на земельній ділянці 333 кв.м. розташований житловий будинок з господарськими будівлями, який був збудований в 1964-1968 роки відповідно до рішення виконкому Балтської міської ради Одеської області № 408 від 11.12.1964 року, дозволу на проведення робіт від 11.12.1965 року та договору від 29.12.1964 року про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві приватної власності приватної власності її батьком ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 її батько ОСОБА_2 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, яку вона прийняла в установленому законом порядку шляхом подачі відповідної заяви до Кодимської районної державної нотаріальної контори, але у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказаний будинок їй нотаріусом було відмовлено у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на ім'я спадкодавця на цей будинок.
Інших спадкоємців, які б претендували на спадщину її батька ОСОБА_2 , немає.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, матеріали позову містять клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Відповідач - представник Балтської міської ради Одеської області до судового засідання не з'явився, однак надав до суду заяву, в якій просить розглянути справу за його відсутності, проти позовних вимог не заперечує.
Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України та ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, за наявності для того законних підстав, за результатами підготовчого провадження, суд ухвалює рішення про задоволення позову.
За умовами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши позов в межах заявлених вимог, вивчивши матеріали справи судом встановлено наступне.
Відповідно до копії договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності, ОСОБА_2 надано на праві безстрокового користування земельну ділянку загальною площею 300 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , договір було посвідчено 29.12.1964 нотаріусом Першої Балтської нотаріальної контори Логач Е.Г. (а.с. 11-14).
Згідно копії рішення № 408 виконавчого комітету Балтської міської ради Одеської області від 11.12.1964 року «Про відвід під індивідуальне будівництво земельної ділянки», ОСОБА_2 виділено в натурі земельну ділянку для будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 , загальною площею 300 кв.м. (а.с. 15) та надано дозвіл від 11.12.1964 року на будівництво будинку, строк закінчення робіт до 11.12.1967 року (а.с. 16-17).
Завершення будівництва підтверджено Актом про закінчення будівництва та вводу в експлуатацію індивідуального домоволодіння (а.с. 18-21)
Як вбачається з технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду, на будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , виготовлений 17.01.1990 року БТІ м. Балта Одеської області, інвентаризаційна справа № 4160 (а.с. 22-26), житловий будинок (літ. А), веранда (літ. а) були збудовані 1968 року, ганок (літ. а1) - не вказано рік будівництва, сарай (літ. Б) був збудований 1975 року, погріб (літ.В) був збудований 1964 року, вбиральня (літ.Г) збудована 1967 року, гараж (літ. Д) збудований 1988 року, огорожа (№ 1), вимощення (№ І) - не вказано рік будівництва. (а.с. 26).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 20.12.2003 року Відділом РАГСу Балтського районного управління юстиції Одеської області. (а.с 9).
У зв'язку зі смертю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина на належне йому майно, яку позивач ОСОБА_1 прийняла, як спадкоємець за законом першої черги, родинний зв'язок яких підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , витягом з рішення Балтського районного суду від 16.03.1988 року про розірвання шлюбу із зазначенням дівочого прізвища та копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 (а.с.6, 7, 8), так як у встановлені строки подала до Кодимської районної державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (а.с. 53), в результаті чого 14.01.2004 року до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 заведено спадкову справу № 24/2004 (а.с. 52-58).
Разом з тим, отримати свідоцтво про право на спадщину за законом не представилося можливим, так як позивачем не надано документів, що підтверджують право власності за спадкодавцем на майно, що успадковується, про що свідчить лист-довідка державного нотаріуса Кодимської районної державної нотаріальної контори Налдіної М.М. № 642/02-14 від 21.07.2020 року (а.с 10).
Суд констатує, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами пов'язані з здійсненням позивачем права на спадкування, вирішуючи які суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Здійснення державної реєстрації права власності на житлові будинки, споруди на час закінчення будівництва спірного житлового будинку (1980 рік) регулювалося підзаконними нормативними актами, зокрема, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56.
Питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Постанова від 26 серпня 1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.
У відповідності до ст. 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», який кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи із числом кімнат від однієї до п'яти як у місті, так і поза містом.
Пунктом 2 Постанови Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» було визначено, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.
Згідно Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах та селищах міського типу затвердженої Міністерством комунального господарства СРСР 31 січня 1966 року підлягали реєстрації всі будинки і домоволодіння, у тому числі належні громадянам на праві особистої власності, і здійснювалася вона на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів, перелік яких додано до вказаної Інструкції).
Зокрема, за п.10 цього переліку таким правовстановлюючим документом про право власності на жилий будинок, збудований після видання Указу від 26 серпня 1948 року є затверджений виконавчим комітетом місцевої ради народних депутатів акт державної комісії про прийняття будинку в експлуатацію.
Таким чином, з моменту затвердження виконавчим комітетом місцевої ради народних депутатів акта державної комісії про прийняття збудованого громадянином житлового будинку, цей громадянин набуде право володіння, користування і розпорядження цим майном.
Дана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-137цс13 від 18 грудня 2013 року.
Порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію, наведено в ДБН А. 3.1-3-94 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» та в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23 березня 1999 року № 12/5-126, в якому, зокрема, роз'яснюється: по об'єктах, що збудовані до 05 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови Кабінету міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ.
Відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затверджено Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства 24.06.2011 N 91, документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що житловий будинок з господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 - є об'єктом завершеного будівництва та належить на праві особистої приватної власності ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб згідно ст. 316 ч. 1 ЦК України.
Відповідно до п. п. 4.15, 4.18 Глави 7 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого Міністерством юстиції України наказом № 296/5 від 22.02.2012., Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документу, витяг з Реєстру прав власності.
При обґрунтованій відмові нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.
Відмову державного нотаріуса Кодимської районної державної нотаріальної контори у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину суд визнає обґрунтованою.
Ст. 328 ЦК України передбачає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з таких підстав, відповідно до ст. 1217 ЦК України, є спадкування майна за законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Стаття 1258 ЦК України передбачає, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. (ст. 1261 ЦК України).
В судовому засіданні встановлено, що спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є позивачка ОСОБА_1 - дочка померлого, яка прийняла спадщину у встановленому законом порядку. Інших спадкоємців, які претендують на спадщину ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , судом не встановлено.
Враховуючи зазначені вище докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 333 кв.м.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 77, 78, 81, 206, 258, 259, 263, 265, 268, 272, 354 ЦПК України, ст. ст. 16, 316, 328, 1216, 1217, 1218, 1220, 1222, 1223, 1261, 1268 ЦК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Балтської міської ради Одеської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_3 , як за спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок ( літ. А) загальною площею 50,2 кв. м., житловою площею 38,7 кв.м. з верандою (літ. а), ганком (літ.а1), сараєм (літ. Б), погрібом (літ. В), вбиральнею (літ. Г), гаражем (літ. Д), огорожею (№ 1), вимощенням (№ І), розташовані на земельній ділянці площею 333 кв.м. в АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне судове рішення складено 13.11.2020 року.