справа № 492/1529/20
Іменем України
18 листопада 2020 року м.Арциз
Суддя Арцизького районного суду Одеської області Гусєва Н.Д.,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Арцизького ВП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, одруженого, маючого на утриманні трьох неповнолітніх дітей, працюючого вантажником ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «ОДЕСА», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
встановив:
10 жовтня 2020 року о 13 год. 10 хв. ОСОБА_1 , знаходячись по вул.Покровській с.Прямобалка Арцизького району Одеської області, біля будинку № 105, вживав алкоголь, а саме горілку, після дорожньо-транспортної пригоди за його участю, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння, від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.10. «є» Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 4 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
ОСОБА_1 в судовому засіданні свою провину у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення визнав повністю, та, не заперечуючи фактів, які викладені протоколі про адміністративне правопорушення, складеного відносно нього, пояснив, що дійсно в зазначені в протоколі дату та час вживав алкоголь, а саме горілку, після дорожньо-транспортної пригоди за його участю до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння, та далі від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків.
Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення, вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суддя вважає, що притягуваний своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а його провина у вчиненні зазначеного правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ № 098040 від 10 жовтня 2020 року; поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які пояснили, що в їх присутності ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду для встановлення стану сп'яніння; поясненнями самого притягуваного ОСОБА_1 , доданими до протоколу, відповідно до яких не заперечував факт вживання алкоголю та відмовився від проходження медичного огляду для встановлення стану сп'яніння, та іншими матеріалами справи.
З вищевикладеного та досліджених суддею доказів випливає, що ОСОБА_1 , порушуючи вимоги п. 2.10. «є» Правил дорожнього руху, які відповідно передбачають, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, вживав алкоголь, а саме горілку, після дорожньо-транспортної пригоди за його участю, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння, та далі від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків
При визначенні нормативного акту, що передбачає відповідальність за вчинене ОСОБА_1 правопорушення, суддя виходить з такого.
З 01 липня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII (далі Закон від 22 листопада 2018 року). Підпунктом 4 п. 1 розділу І вказаного Закону від 22 листопада 2018 року стаття 130 КУпАП викладена в новій редакції, якою виключена відповідальність водіїв за вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду (далі відповідальність водіїв транспортних засобів).
Разом з цим, підпунктом 171 п. 2 розділу І Закону від 22 листопада 2018 року КК України доповнений статтею 286-1, якою встановлена кримінальна відповідальність водіїв транспортних засобів. У зв'язку з тим, що відповідальність водіїв транспортних засобів, по суті, була криміналізована та передбачена можливість застосування кримінального покарання, а також у зв'язку з тим, що санкція за таке порушення була підвищена (збільшений розмір штрафу), то відповідальність водіїв транспортних засобів посилена.
Незважаючи на те, що Закон від 22 листопада 2018 року набрав чинності з 01 липня 2020 року, та, що самим Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 17 червня 2020 року № 720-IX (далі Закон від 17 червня 2020 року) (розділ II) передбачений особливий порядок набрання ним чинності, тобто з дня набрання чинності Законом від 22 листопада 2018 року, Закон від 17 червня 2020 року все ж набрав чинності в силу п. 4 Указу Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10 червня 1997 року з дня його опублікування в офіційному друкованому виданні, а саме у газеті «Голос України» за № 110 від 03 червня 2020 року.
Вказаним Законом від 17 червня 2020 року були внесені зміни до Закону від 22 листопада 2018 року. Зокрема, відповідно до абз. 6 п. п. 2 п. 117 розділу І Закону від 17 червня 2020 року п. п. 171 п. 2 розділу І Закону від 22 листопада 2018 року, яким КК України доповнений новою статтею 286-1, виключений. Також відповідно до абз. 1 п. п. 1 п. 117 розділу І Закону від 17 червня 2020 року виключений п. п. 4 п. 1 розділу І Закону від 222 листопада 2018 року, яким ст. 130 КУпАП викладена в новій редакції та з якої виключена відповідальність водіїв транспортних засобів.
Згідно зі ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Незважаючи на те, що зміни до Законів щодо відповідальності водіїв транспортних засобів відповідно до Закону від 17 червня 2020 року були внесені не у спосіб, встановлений КК України та КУпАП (Законами про внесення змін до цих Кодексів та/або до кримінального процесуального законодавства України), а також того, що відповідно до редакцій ст. 130 КУпАП та ст. 286-1 КК України, що викладені на офіційному сайті законодавства України Верховної Ради України, відповідальність водіїв транспортних засобів передбачена саме ст. 286-1 КК і не передбачена ст. 130 КУпАП, виходячи з принципу верховенства права (ст. 3 Конституції України), суддя прийшов до висновку, що ОСОБА_1 за вчинене правопорушення має нести саме адміністративну відповідальність за ст. 130 КУпАП, а не кримінальну, оскільки адміністративна відповідальність по суті і за встановленими санкціями є більш м'якою порівняно з кримінальною і покращує становище притягуваного, а усе, що покращує становище притягуваного має бути витлумачено на його користь.
Таким чином, з викладеного випливає, що провина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні, повністю доведена матеріалами справи про адміністративне правопорушення та підтверджена доказами, дослідженими суддею.
При накладенні адміністративного стягнення ОСОБА_1 суддя враховує обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Обставин, які відповідно до ст. ст. 34, 35 КУпАП пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене ним адміністративне правопорушення, суддею встановлено не було.
Також, суд, при накладенні адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 , враховує, що його протиправні дії могли потягнути за собою тяжкі наслідки.
З урахуванням особи правопорушника, обставин справи про адміністративні правопорушення, усіх наведених вище фактів, суддя прийшов до висновку, що для виправлення ОСОБА_1 , а також для припинення вчинення ним нових правопорушень буде недоцільним застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту, а цілі адміністративного стягнення будуть досягнуті при накладенні на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в межах мінімального розміру з позбавленням права керування транспортними засобами, передбаченого санкцією ч. 4 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно зі ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у зв'язку з винесенням суддею постанови про накладення на правопорушника адміністративного стягнення з ОСОБА_1 підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 420,40 грн.
Керуючись ст. ст. 40-1, 130, 221, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя, -
постановив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1200 (одна тисяча двісті) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 20400 (двадцять тисяч чотириста) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Арцизький районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення та підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з моменту її винесення. В разі ж оскарження постанови перебіг строку давності звернення її до виконання зупиняється до розгляду скарги.
Суддя
Арцизького районного суду Гусєва Н.Д.