Справа № 405/3032/19
1-кп/405/87/19
17 листопада 2020 року Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 ,
при секретарі: ОСОБА_3 ,
за участю прокурора: ОСОБА_4 ,
захисника: ОСОБА_5 ,
обвинувачених: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019120020000746 від 29.01.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК України,
Згідно ухвали Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25.09.2020 року обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 23.11.2020 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до Закону України «Про внесення зміни до пункту 20-5 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» №558-ІХ від 13.04.2020 року, у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, воно може бути розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально.
В судовому засіданні постало питання щодо доцільності перебування обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 під вартою.
В судовому засіданні прокурор зазначив про необхідність продовження обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зазначивши, що ризики застосування запобіжного заходу - тримання під вартою не змінилися та продовжують існувати, враховуючи тяжкість покарання, обвинувачені можуть ухилитися від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення, або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Захисник ОСОБА_5 заперечив проти продовження строку тримання під вартою,, вказавши, що ризик вчинення іншого кримінального правопорушення не доведено прокурором, так як ОСОБА_6 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності. У обвинуваченого є місце реєстрації та місце постійного проживання, на утриманні має двох дітей, до затримання неофіційно працював, утримується під вартою більше двох років, вважає що є всі підстави для зміни запобіжного заходу на домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав думку захисника.
Обвинувачений ОСОБА_7 відмовився висловлювати свою думку.
Захисник ОСОБА_5 залишив питання на розсуд суду.
Заслухавши учасників судового провадження, суд прийшов до висновку про доцільність продовження тримання обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 під вартою, виходячи із наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для справи; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста; вчинити інше кримінальне правопорушення.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 судом враховані обставини, передбаченіст.178 КПК України, а саме тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вони обвинувачуються, міцність соціальних зв'язків обвинувачених.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
Так, обвинувачений ОСОБА_6 розлучений, має на утриманні двох малолітніх дітей, раніше не судимий.
ОСОБА_7 не одружений, тобто у нього відсутні соціально-сталі зв'язки, не працевлаштований, тому не має сталого джерела доходу.
Обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, умисного, за попередньою змовою групою осіб, передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі від 10 до 15 років або довічним позбавленням волі.
Наведене свідчить про наявність ризиків, встановлених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які вказують на можливість обвинуваченим у разі застосування до нього запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ст. 5 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи від 27.06.1980 року «Про взяття під варту до суду» при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу повинна бути санкція за злочин вчинений обвинуваченим, тобто чим більш сувора санкція передбачена за злочин поставлений обвинуваченому в вину тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.
Окрім того, судом враховано можливість обвинувачених зникнути з постійного місця проживання, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що свідчить про неможливість запобігання ризикам, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що тримання обвинуваченого ОСОБА_6 та ОСОБА_7 під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вищезазначені обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу в подальшому триманні обвинуваченого під вартою, а тому суд приходить до висновку про необхідність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 строком на 60 днів, тобто до 15 січня 2021 року включно, так як більш м'який запобіжний захід не забезпечить виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків та завдань кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. 331, 177, 178 КПК України, суд -
Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів до 15 січня 2021 року включно.
Продовжити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів до 15 січня 2021 року включно.
Копію ухвалу направити до ДУ “Кропивницький СІ” - для виконання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2