Справа № 402/836/19
1-кп/405/179/19
17 листопада 2020 року Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі:
головуючої судді: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 ,
за участю прокурора: ОСОБА_3 ,
представника служби у справах
дітей ВК КМР: ОСОБА_4 ,
захисників: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
законного представника
н/л обвинуваченого: ОСОБА_7 ,
обвинувачених: ОСОБА_8 , н/л ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019120280000036 від 09.02.2019 за обвинуваченням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.6 ч. 2 ст. 115, ч.4 ст.187, ч.3 ст.185 КК України, неповнолітнього ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч.4 ст.187, ч.3 ст.185 ч.1 ст.396 КК України,
встановив:
Згідно ухвали Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21.09.2020 року обвинуваченим ОСОБА_8 , н/л ОСОБА_9 продовжено запобіжний захід у виді тримання строком на 60 днів, тобто до 19.11.2020 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до Закону України «Про внесення зміни до пункту 20-5 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» №558-ІХ від 13.04.2020 року, у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, воно може бути розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально.
В судовому засіданні постало питання щодо доцільності перебування обвинувачених ОСОБА_8 , н/л ОСОБА_9 під вартою.
В судовому засіданні прокурор вказав про необхідність продовження обвинуваченим ОСОБА_8 та н/л ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зазначивши, що ризики застосування запобіжного заходу - тримання під вартою не змінилися, оскільки обвинувачені вчинили злочини, з яких є особливо тяжкий, вони можуть ухилитися від суду з метою уникнення відповідальності. Окрім того,обвинувачений ОСОБА_8 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, тому є ризик вчинення іншого кримінального правопорушення та існує ризик впливу на потерпілих, які не допитані в судовому засіданні.
Обвинувачений н/л ОСОБА_9 заперечив проти продовження строку тримання під вартою, просив змінити на домашній арешт.
Захисник ОСОБА_5 підтримала думку обвинуваченого та вказала, що ОСОБА_9 вчинив злочини будучи неповнолітньою особою, , має родину, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, а тому має міцні соціальні зв'язки. Обвинувачений вину у вчинені кримінальних правопорушень визнає, перебуваючи під вартою усвідомив свої вчинки, а тому вважає, що є всі підстави для зміни запобіжного заходу на домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_8 заперечив проти продовження строку тримання під вартою, просив змінити на домашній арешт.
Захисник ОСОБА_6 заперечила проти продовження строку тримання під вартою, вказавши, що ризики не доведені прокурором, також не доведено. що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам. Зазначила, що розгляд кримінального провадження триває вже значний час. Окрім того, ОСОБА_8 має постійне місце проживання, судимості в нього погашені, а тому вважає, що є всі підставі для зміни запобіжного заходу на домашній арешт.
Заслухавши доводи прокурора, враховуючидумку учасників кримінального провадження, суд прийшов до висновку про доцільність продовження тримання обвинувачених ОСОБА_8 та н/л ОСОБА_9 під вартою, виходячи із наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для справи; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста; вчинити інше кримінальне правопорушення.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_8 та н/л ОСОБА_9 судом враховані обставини, передбачені ст.178 КПК України, а саме тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких вони обвинувачуються, міцність соціальних зв'язків обвинувачених. Також, судом взято до уваги практику Європейського суду з прав людини.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
Так, ОСОБА_8 не одружений, не працевлаштований, раніше судимий, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків. Зареєстрований та проживає в Кіровоградській області, Благовіщенський район, м. Благовіщенське. Обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.6 ч. 2 ст. 115, ч.4 ст.187, ч.3 ст.185 КК України, що відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, за п.6 ч.2 ст.115 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі. Кримінальні правопорушення вчинив в період умовно - дострокового звільнення від відбування покарання за вироком Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 11.05.2016 року.
Неповнолітній ОСОБА_9 не одружений, не навчається, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків. Раніше не судимий. Обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.3 ст.185, ч.1 ст.396 КК України, що відносяться до категорії нетяжких злочинів, тяжких та особливо тяжких злочинів, за ч.4 ст.187 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі від 8 до 15 років з конфіскацією майна.
Наведене свідчить про наявність ризиків, встановлених п.1, п.3, п.5 ст. 177 КПК України, які вказують на можливість обвинуваченими у разі застосування до них запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення, впливати на потерпілих, з метою зміни їх показів на свою користь.
Відповідно до ст. 5 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи від 27.06.1980 року «Про взяття під варту до суду» при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу повинна бути санкція за злочин вчинений обвинуваченим, тобто чим більш сувора санкція передбачена за злочин поставлений обвинуваченому в вину тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що тримання обвинувачених ОСОБА_8 та н/л ОСОБА_9 під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на наявні реальні ознаки суспільного інтересу, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини.
Окрім того, судом враховано можливість обвинувачених зникнути з постійного місця проживання, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що свідчить про неможливість запобігання ризикам, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Вищезазначені обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу в подальшому триманні обвинувачених під вартою, а тому суд приходить до висновку про необхідність продовження запобіжного заходу у виді тримання півартою обвинуваченим ОСОБА_8 та н/л ОСОБА_9 строком на 60 днів, тобто до 15 січня 2021 року включно, так як більш м'який запобіжний захід не забезпечить виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків та завдань кримінального провадження.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 177, 178, 331 КПК України, суд -
постановив:
Продовжити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів до 15 січня 2021 року, включно.
Продовжити неповнолітньому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів до 15 січня 2021 року, включно.
Копію ухвалу направити до ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор» для виконання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ленінського
районного суду
м. Кіровограда ОСОБА_10