Справа № 390/677/20
Провадження № 2/390/398/20
"03" листопада 2020 р. Кіровоградський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого - судді Бойко І.А.,
при секретарі - Петрук Г.Ю.,
за участю прокурора - Романескул С.Ю.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницький цивільну справу за позовом Кіровоградської обласної прокуратури до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями,
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями, посилаючись на те, що 21.02.2020 року, з вини відповідача було спричинено ДТП, в результаті якої пошкоджено ввірений йому автомобіль позивача Daewoo FSO Lanos, державний номер НОМЕР_1 . На час скоєнні ДТП ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з позивачем, оскільки працював на посаді водія відділу матеріально-технічного забезпечення та соціально-побутових потреб прокуратури Кіровоградської області, та ніс повну матеріальну відповідальність на підставі відповідного письмового договору. Внутрішнім розпорядчим документом встановлено порядок зберігання та використання службових транспортних засобів, проте відповідач в порушення встановлених правил використав вказаний транспортний засіб в позаслужбовий час, допустив порушення ПДР України, чим спричинив його пошкодження. Вина відповідача у ДТП встановлена судом та в подальшому до відповідача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення. Через порушення відповідачем покладених на нього трудових обов'язків позивачу спричинена пряма дійсна шкода у виді збитків, пов'язаних з відновленням пошкодженого автомобіля, розмір якої становить 103275,67 грн, яка підлягає відшкодуванню. Крім того, підлягають відшкодуванню витрати на оплату здійснення авто-товарознавчого дослідження на суму 3000 грн, яке проведено позивачем для визначення розміру збитків. Оскільки шкоду завдано відповідачем, тому позивач просить її відшкодувати у вищевказаному розмірі, шляхом стягнення з відповідача, разом з витратами на авто-товарознавче дослідження, а також стягнути судові витрати по справі.
В судовому засідання прокурор Кіровоградської обласної прокуратури позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позовній заяві. Пояснив, що з 11.09.2020 року перейменовано юридичну особу «Прокуратуру Кіровоградської області» у «Кіровоградську обласну прокуратуру», днем початку роботи якої визначено 11.09.2020 року. У зв'язку зі зміною назви позивача просив задовольнити позовні вимоги на користь Кіровоградської обласної прокуратури.
Відповідно до наказу Генерального прокурора № 410 від 03.09.2020 року «Про окремі питання забезпечення початку роботи обласних прокуратур» юридичну особу «Прокуратура Кіровоградської області» перейменовано у «Кіровоградську обласну прокуратуру» без зміни ідентифікаційних кодів юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Наказом № 414 від 08.09.2020 року «Про день початку роботи обласних прокуратур» днем початку роботи обласних прокуратур, визначено 11 вересня 2020 року.
Таким чином, зміна назви позивача - юридичної особи не спричинило зміни особи в спірних правовідносинах, тому підстави для процесуального правонаступництва відсутні.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, а саме не визнав розміру шкоди, оскільки на його думку розмір шкоди є завеликим, крім того просив звільнити його від сплати судового збору, оскільки він є учасником бойових дій.
Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши в сукупності докази, наявні в матеріалах справи, судом встановлено, що 27.03.2018 року наказом № 103ц ОСОБА_1 призначено на посаду водія відділу матеріально-технічного забезпечення та соціально побутових потреб прокуратури області (а.с. 39).
З договору про повну матеріальну відповідальність від 27.03.2018 року вбачається, що між Прокуратурою Кіровоградської області та ОСОБА_1 , який обіймає посаду водія відділу МТЗ та СПП, укладено вказаний договір, згідно п.1, п.9 якого працівник прийняв на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення цілості всіх переданих йому товарно-матеріальних цінностей протягом всього часу роботи працівника за трудовим договором в прокуратурі Кіровоградської області. Пунктом 4 вказаного договору визначено, що розмір заподіяної шкоди визначається за фактичними витратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості товарно-матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами. У разі умисного знищення або зіпсуття товарно-матеріальних цінностей розмір шкоди визначається за цінами, що діють в місцевості, де мало місце умисне зіпсуття (а.с. 44).
Згідно наказу № 16б від 06.09.2018 року службовий автомобіль Daewoo Lanos, FSO TF 69Y, державний номер НОМЕР_1 , закріплено за водієм прокуратури області ОСОБА_1 . Прийом службового автомобіля відображений в акті внутрішнього переміщення основних засобів від 06.09.2018 року, в якому ОСОБА_1 поставив свій підпис про прийняття вказаного автомобіля, як матеріально-відповідальна особа (а.с. 42, 43).
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 власником транспортного засобу Daewoo Lanos, FSO TF 69Y, державний номер НОМЕР_1 , є позивач (а.с.38).
Наказом виконувача обов'язків прокурора Кіровоградської області №1б від 04.01.2018 року «Про порядок використання транспортних засобів» та наказом № 7б від 20.02.2018 року визначено, що транспортні засоби, власником яких є органи прокуратури, використовуються виключно для поїздок, пов'язаних зі службовою діяльністю або матеріально-технічним забезпеченням органів прокуратури. Виїзд водія дозволяти за умови оформлення подорожнього листа транспортного засобу у встановленому порядку. Транспортні засоби у позаробочий час зберігаються в спеціально відведених для цього місцях. Зміст вказаних наказів доведений до відома ОСОБА_1 про що він поставив під ними свій підпис (а.с. 45-46).
21.02.2020 року о 22.10 год. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1 , по автомобільній дорозі М-12 Стрий-Кропивницький-Знам'янка на 695 км + 400 м, після здійснення обгону не дотримався безпечного інтервалу, що призвело до зіткнення з автомобілем Mazda 6, реєстраційний номер НОМЕР_3 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушено пункт 13.3 Правил дорожнього руху України та вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.
Крім цього, 21.02.2020 року о 22.10 год. ОСОБА_1 керував автомобілем Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1 , по автомобільній дорозі М-12 Стрий-Кропивницький-Знам'янка на 694 км. + 1400 м. у стані алкогольного сп'яніння, що встановлено при свідках та за допомогою алкотестеру Drager, який показав наявність алкоголю 1,40 проміле, чим порушено пункт 2.9 (а) Правил дорожнього руху України та вчинено правопорушення, передбачене ст.130 ч.1 КУпАП.
Постановою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 30.03.2020 року у справі № 390/331/20 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні вищевказаних адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Постанова суду не оскаржувалась та набрала законної сили (а.с.8-9).
Згідно наказу прокурора Кіровоградської області № 54к від 26.02.2020 року за вчинення водієм відділу матеріально-технічного забезпечення та соціально-побутових потреб прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_1 одноразового грубого порушення трудової дисципліни до нього застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення із займаної посади (а.с. 40).
30.03.2020 року між Прокуратурою Кіровоградської області та ФОП ОСОБА_2 укладено договір № 80 щодо визначення вартості заподіяної шкоди транспортного засобу після ДТП Daewoo Lanos, державний номер НОМЕР_1 . Згідно п.2.1, .3.1 цього договору його сума становить 3000 грн, яка оплачується за виконані роботи після підписання акта виконаних робіт (а.с.49).
Суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_2 надано звіт № 6080 про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу, згідно якого ринкова вартість транспортного засобу Daewoo Lanos TF69Y, реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 99121,39 грн. Вартість відновлювального ремонту складає 103275,67 грн. При даних умовах вартість збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу Daewoo Lanos TF69Y, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження, станом на дату оцінки - 21.02.2020 року, складає 99121,39 грн. (а.с.10-37).
Згідно акта наданих послуг № 6030 від 30.03.2020 року прокуратурою Кіровоградської області прийнято виконання робіт за договором № 80 від 30.03.2020 року. ФОП ОСОБА_2 виписано рахунок на оплату наданих послуг в сумі 3000 грн, а прокуратурою Кіровоградської області відповідно до платіжного доручення № 511 від 03.04.2020 року здійснено його оплату (а.с.50, 47, 48).
Відповідно до ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів.
Відповідальність працівників за шкоду, завдану роботодавцеві, регулює трудове законодавство, зокрема гл. ІХ КЗпП України.
Відповідно до частини першої статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.
Згідно статті 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.
Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.
Статтею 134 КЗпП України визначено випадки, коли відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації. Повна матеріальна відповідальність настає у випадку, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані.
У відповідності до статті 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо пов'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском) перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
В п.8 постанови Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» № 14 від 29.12.1992 року, зазначено, що розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (п.1 ст.134 КЗпП), суд зобов'язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно зі ст. 135-1 КЗпП може бути укладено такий договір та чи був він укладений.
Постановою Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» № 1545 від 12.09.1991 року визначено, що на території України діють законодавчі акти СРСР, якщо вони не суперечать законодавству України.
У Переліку посад і робіт, які заміщуються або виконуються працівниками, з якими підприємство, установа, організація можуть укладати письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення схоронності цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування у процесі виробництва, затвердженому постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріатом ВЦРПС від 28 грудня 1977 року N 447/24, посада водія - відсутня.
Між позивачем та ОСОБА_1 27.03.2013 року було укладено договір про повну матеріальну відповідальність. Однак, ОСОБА_1 , який обіймав посаду водія, не належить до категорії працівників (за займаною посадою і виконуваною роботою), з якими позивач мав право укладати письмовий договір про повну матеріальну відповідальність.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не може нести перед позивачем повну матеріальну відповідальність на підставі укладеного між сторонами договору про повну матеріальну відповідальність.
Викладені висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 11.03.2019 року по справі № 626/1833/15-ц, які згідно ч.4 ст.263 ЦПК України враховуються судом при вирішенні даного спору.
В той же час судом встановлено, що ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем, що належить позивачу, спричинив дорожньо-транспортну пригоду не під час виконання ним трудових обов'язків.
Зазначене підтверджується постановою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області по справі № 390/331/20, в якій зазначено, що ОСОБА_1 під час керування автомобілем Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебував в стані алкогольного сп'яніння, а дорожньо-транспортна пригода, яку він спричинив, сталась о 22.10 год.
Відповідачем не спростовано факт керування ним вказаним транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, а також, того факту, що він керував цим службовим автомобілем в неробочий час на підставі подорожнього листа транспортного засобу, оформленого у встановленому законом.
Згідно п.4 та п.7 ч.1 ст.134 КЗпП України визначено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані, а також якщо шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків.
Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є зокрема втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Частиною 3 ст.386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Згідно п.4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Згідно п.10 постанови Пленуму ВСУ № 14 від 29.12.1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» при розгляді справ за позовами про покладення повної матеріальної відповідальності за п.4 ст.134 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації працівником, який знаходився у нетверезому стані, судам необхідно враховувати, що нетверезий стан працівника може бути підтверджено як медичним висновком, так і іншими видами доказів (актами та іншими документами, поясненням сторін і третіх осіб, показаннями свідків), які мають бути відповідно оцінені судом. Маючи на увазі, що заподіяння шкоди працівником, який був у нетверезому стані, є одним з найгрубіших порушень трудових обов'язків, зменшення розміру відшкодування за цю шкоду, як правило, не допускається.
Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, наданою 05.09.2019 року в справі №234/16272/15-ц, при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.
Отже, наведені в постанові Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 30.03.2020 року обставини щодо вчинення дорожньо-транспортної пригоди за участю водія ОСОБА_1 не потребують повторного встановлення і доказування.
Таким чином, досліджені судом докази щодо обставин справи свідчать про те, що майну позивача з вини відповідача, який керував автомобілем в позаслужбовий час та в стані алкогольного сп'яніння, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, завдано шкоду. Між діями відповідача та завданою шкодою існує прямий причинний зв'язок, тому відшкодування цієї шкоди слід проводити за рахунок відповідача, і позивач, як власник пошкодженого транспортного засобу, звернувся з позовом до належного відповідача, який має відшкодувати йому матеріальну шкоду завдану внаслідок ДТП.
Відповідачем доказів на спростування презумпції вини заподіювача шкоди суду не надано, що має наслідком відшкодування завданої ним шкоди.
Суб'єктом оціночної діяльності проведено оцінку вартості матеріального збитку, завданого майну позивача, а саме - автомобіля Daewoo Lanos, державний номер НОМЕР_1 , під час якої надано звіт № 6080 від 28.03.2020 року, згідно якого ринкова вартість вказаного транспортного засобу становить 99121,39 грн., а вартість відновлювального ремонту складає 103275,67 грн. При даних умовах вартість збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу Daewoo Lanos TF69Y, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження, станом на дату оцінки - 21.02.2020 року, складає 99121,39 грн.
Згідно п.15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню відшкодування матеріальної шкоди, в частині витрат для відновлення транспортного засобу позивача на суму 99121,39 грн, тобто у розмірі вартості пошкодженого автомобіля.
Крім того, суд вважає необхідним стягнути з відповідача 3000 грн, в якості відшкодування оплати авто-товарознавчого дослідження, яке проведено з метою визначення розміру заподіяної майнової шкоди через пошкодження транспортного засобу Daewoo Lanos, державний номер НОМЕР_1 , оскільки позивачем надані належні, допустими та достовірні докази здійснення ним таких витрат.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 99121,39 грн. в рахунок відшкодування матеріальних збитків, а також 3000,00 грн. в рахунок відшкодування витрат на авто-товарознавче дослідження.
Вирішуючи позовні вимоги щодо розподілу судових витрат, суд виходить з положень, закріплених ст.141 ЦПК України, згідно якої стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Відповідач просив звільнити його від сплати судового збору, оскільки він є ветераном війни - учасником бойових дій, на підтвердження чого надав суду посвідчення серії НОМЕР_4 , видане 25.02.2016 року Управлінням персоналу штабу в/ч НОМЕР_5 .
Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» передбачені пільги щодо сплати судового збору.
Так, згідно п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: учасники бойових дій, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Суд зазначає, що зазначена пільга щодо сплати судового збору поширюється на учасників бойових дій, які звертаються до суду як позивачі за захистом своїх порушених прав.
У даній справі ОСОБА_1 не звертався до суду за захистом своїх порушених прав, є відповідачем у справі, тому його доводи про звільнення від сплати судового збору є необґрунтованими.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Кантоні проти Франції» («Cantoni v. France») від 11 листопада 1996 року, «Вєренцов проти України» («Vyerentsov v. Ukraine») від 11 квітня 2013 року.
Верховний Суд в постанові від 27.11.2019 року по справі № 285/3858/17 зазначив, що є обґрунтованим звужене тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону «Про судовий збір», яку суд апеляційної інстанції правильно витлумачив та відмовив відповідачеві у задоволенні заяви про звільнення його, як учасника бойових дій, від сплати судового збору.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 9901/70/20 звернула увагу скаржника на те, що п.13 ч.1 ст.5 Закону № 3674-VI звільнення від сплати судового збору осіб, які мають, зокрема статус ветеранів війни - учасників бойових дій, обмежено справами, пов'язаними з порушенням їхніх прав. Тобто, встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до адміністративного суду за захистом прав, пов'язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин. Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. Серед них немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору. Тому, оскільки позивач у справі № 9901/70/20 звернувся до суду з позовом з приводу оскарження рішення, яке не зачіпає порядку надання, обсягу соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином стосується соціального і правового захисту особи зі статусом учасника бойових дій, то судовий збір за подання ним апеляційної скарги у цій справі підлягає сплаті. Наведене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду щодо застосування положень пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI, викладеним, зокрема, у постанові від 09.10.2019 року по справі № 9901/311/19.
На наявність інших підстав для звільнення відповідача від сплати судового збору, крім вищенаведених, ОСОБА_1 суду не вказав.
Таким чином, у зв'язку з відсутністю підстав звільнення відповідача від сплати судового збору, судові витрати по справі у виді судового збору суд покладає на відповідача.
Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються ст.ст. 55,124 Конституції України, ст.ст.4, 22, 386, 509, 1166 ЦК України, ст.ст.130, 132, 134 КЗпП України.
Керуючись ст.ст.4-5, 10, 12-14, 77-81, 95, 133, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Кіровоградської обласної прокуратури до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями,- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кіровоградської обласної прокуратури 99121,39 грн, в якості відшкодування матеріальних збитків.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кіровоградської обласної прокуратури 3000 грн., в якості відшкодування за оплату авто-товарознавчого дослідження.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кіровоградської обласної прокуратури 2102 грн, в якості відшкодування витрат по сплаті судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду через Кіровоградський районний суд Кіровоградської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлений 13.11.2020 року.
Відомості про учасників справи:
позивач - Кіровоградська обласна прокуратура, вул.Велика Пермська, 4, м.Кропивницький, поштовий індекс 25006, код ЄДРПОУ 02910025;
відповідач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .
Суддя Кіровоградського районного суду
Кіровоградської області І.А.Бойко
/підпис/
«Згідно з оригіналом»
Суддя Кіровоградського районного суду
Кіровоградської області І.А. Бойко
Дата засвідчення копії 13.11.2020 року.