Справа № 348/1016/20
Провадження № 1-кп/348/356/20
17 листопада 2020 року м. Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого-судді - ОСОБА_1 ,
секретаря - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
його захисника, адвоката - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Надвірна кримінальне провадження №12020090200000255 від 15.04.2020 року про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , з повною загальною середньою освітою, не працює, інваліда ІІІ групи, одруженого, має на утриманні троє неповнолітніх дітей, згідно ст. 89 КК України не судимого, українця, громадянина України,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, -
Обвинувачений ОСОБА_4 , вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднану з проникненням у інше приміщення.
Злочин ним вчинено при наступних обставинах:
13.04.2020 року о 18 год 00 хв ОСОБА_4 приїхав до станції технічного обслуговування, що по вул. Вокзальна в м. Надвірна, Івано-Франківської області по власних потребах. Перебуваючи на території у ОСОБА_4 виник умисел на таємне викрадення чужого майна із станції технічного обслуговування, яка розташована поруч за адресою: АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_6 .
Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_4 перескочив паркан та зайшов на територію вказаної станції.
Переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, з корисливих спонукань, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, ОСОБА_4 підійшов до приміщення станції технічного обслуговування та за допомогою відкриття вхідних воріт проник до неї, звідки таємно викрав набір головок із ключами в кількості 24 штуки, вартість яких згідно висновку експерта №СЕ-19/109/14/2 -363 ТВ/20 від 01.06.2020 року становить 549 грн. та повітряний шланг довжиною 6 метрів з пневматичним гайковертом марки «Jonnesway” модель «JАІ-0405К», вартість якого згідно висновку експерта №СЕ-19/109/14/360ТВ/20 від 29.05.2020 року становить 1628 грн., всього спричинивши потерпілому ОСОБА_6 майнову шкоду на загальну суму 2 177 грн.
Після вчинення злочину ОСОБА_4 залишив місце вчинення злочину та розпорядився викраденим майном на власний розсуд.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті визнав повністю та пояснив, що дійсно 13.04.2020 року о 18 год 00 хв заїхав на станцію технічного обслуговування, що у м. Надвірна по вул. Вокзальна на автомобілі марки «ГАЗ-3110», яким керував по довіреності для того, щоб порівняти диски коліс і поміняти шини. Після того, як майстри йому все зробили, він недалеко від"їхав та зупинився. Поряд зі вказаним СТО за парканом знаходиться ще одна станція технічного обслуговування, про яку він також знав. Він закрив автомобіль, перескочив через паркан і побачив, що двері СТО були прикриті. Він їх відчинив і переконавшись, що в приміщенні нікого не було, зайшов всередину. На одній з поличок він побачив відкритий чемодан з набором ключів, які вирішив викрасти. Він взяв даний чемодан, після чого, поклав собі в машину. Потім вдруге переліз через паркан і знову зайшов на СТО, де побачив пневматичний пістолет - гайковерт з повітряним шлангом. Він перекрив повітря, від'єднав шланг з пістолетом, та в подальшому відніс його до автомобіля і поклав в багажник. Потім поїхав додому, оглянув викрадене та вирішив залишити його собі. Наступного дня до нього приїхали працівники поліції, яким він зізнався у вчиненому і повернув викрадене.
Стверджує, що на даний час потерпілому ОСОБА_6 він повністю відшкодував матеріальну і моральну шкоду, останній будь-яких претензій до нього немає.
У вчиненому щиро розкаюється, обіцяє стати на шлях виправлення та розуміє, що вчинив умисний злочин. Просив суд його суворо не карати.
Беручи до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та зважаючи на те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового процесу, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Дії ОСОБА_4 , які виразились у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжці), поєднаній з проникненням у інше приміщення, вірно кваліфіковано за ч.3 ст.185 КК України.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, особу обвинуваченого, те, що має постійне місце проживання та реєстрації, за яким характеризуються позитивно, перебуває на обліку у лікаря психіатра, в наркологічному кабінеті Надвірнянської ЦРЛ не перебуває, його поведінку до і після вчинення злочину, ставлення до скоєного та обставини, що обтяжують і пом'якшують покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , відповідно до ст.66 КК України, суд враховує його повне визнання вини у вчиненому, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування потерпілому заподіяних збитків, відсутність у потерпілого матеріальних та моральних претензій до обвинуваченого, наявність на утриманні трьох неповнолітніх дітей.
Обтяжуючих вину ОСОБА_4 обставин судом не встановлено.
Згідно висновку органу пробації виправлення ОСОБА_4 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (в т.ч. для окремих осіб).
Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
З врахуванням всіх обставини кримінального провадження та даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , суд прийшов до висновку, що йому слід призначити покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, в межах санкції інкримінованої йому статті, що передбачає покарання за вчинений злочин, а саме у виді 3 років позбавлення волі.
Разом з тим, беручи до уваги всі дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 та обставини, що пом'якшують його покарання, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ще можливе без ізоляції від суспільства, і що є підстави звільнити його від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробовуванням, застосувавши ст.75 КК України, а тому з врахуванням вищенаведеного, суд прийшов до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід визначити іспитовий строк - 1рік.
Згідно ст.76 КК України на обвинуваченого ОСОБА_4 під час іспитового строку слід покласти обов'язок періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
На думку суду, саме таке основне покарання у виді позбавлення волі, але з іспитовим строком, буде достатнім і необхідним для виправлення ОСОБА_4 та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень, справедливим у співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.
Дане ж покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 р.).
Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основному мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, оскільки справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у Рішенні від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад кримінального правопорушення та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому кримінальному правопорушенню; категорія справедливості передбачає, що покарання за кримінальне правопорушення повинно бути домірним кримінальному правопорушенню».
Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
У той час, як призначення будь-якого іншого виду покарання без звільнення від його відбування, суд сприймає, як діяння, яке б вказувало на те, що саме у цій ситуації, та обставинах при яких було вчинено злочин, воно сприймалося б, як грубо непропорційне (діяння та покарання), як наслідок, у світлі практики, ЄСПЛ, сприймалося б як жорстоке поводження, тобто суперечило статті 3 Конвенції, в момент його винесення.
Враховуючи наведене, обраний обвинуваченому такий вид покарання, на переконання суду, відповідатиме не тільки тяжкості вчиненого ОСОБА_4 злочину та обставинам провадження, але й особі самого обвинуваченого, є обгрунтованим та буде відповідати меті покарання.
Також, відповідно до вимог ч.3 ст. 118 КПК України витрати на залучення експертів є процесуальними витратами.
Крім того, ч.2 ст. 124, п.2 ч.4 ст. 374 КПК України визначено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, рішення про відшкодування процесуальних витрат у разі визнання особи винуватою зазначається у резолютивній частині вироку.
Згідно довідкок Івано-Франківського НДЕКЦ МВС України витрати на проведення судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/109/14/2-360ТВ/20 від 29.05.2020 року складають 817,25 грн. та № СЕ-19/109/14/2-363ТВ/20 від 01.06.2020 року складають 817,25 грн., які слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 .
Питання щодо речових доказів належить вирішити керуючись правилами, викладеними в ст.100 КПК України.
Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлявся.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 на стадії досудового розслідування та судового розгляду не обирався.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.370, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання- 3 (три) роки позбавлення волі.
Застосувати ст.75 КК України і звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком - 1 (один) рік.
Згідно п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнути з ОСОБА_4 в користь держави - 1634 грн. 50 коп. за проведення у даному кримінальному провадженні експертиз: 817 грн. 25 коп. за проведення судової товарознавчої експертизи за експертною спеціальністю 12.1. «Визначення вартості машин, обладнання, сировини та споживчих товарів» № СЕ-19/109/14/2-360ТВ/20 від 29.05.2020 року; 817 грн. 25 коп. за проведення судової товарознавчої експертизи за експертною спеціальністю 12.1. «Визначення вартості машин, обладнання, сировини та споживчих товарів» № СЕ-19/109/14/2-363ТВ/20 від 01.06.2020 року.
Речові докази: набір ключів вітчизняного виробництва, компресорний шланг із повітряним шуруповертом який належить ОСОБА_6 і які передано на відповідальне зберігання останньому, після вступу вироку в законну силу - залишити за ОСОБА_6 .
Речовий доказ: DVD - диск, який поміщено в паперовий конверт -залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 - не обирався.
Вирок суду може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_4 - в той самий строк з часу отримання копії вироку.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1