Справа № 727/5455/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Слободян Г.М.
Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
18 листопада 2020 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Ватаманюка Р.В. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління контролю за благоустроєм міста Чернівецької міської ради на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора інспекції з паркування Управління контролю за благоустроєм міста Чернівецької міської ради Яворського Олександра про визнання протиправною та скасування постанови серії СЕ №0002774 від 10.07.2020 року про накладення адміністративного стягнення,
в червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора інспекції з паркування Управління контролю за благоустроєм міста Чернівецької міської ради Яворського Олександра про визнання протиправною та скасування постанови серії СЕ №0002774 від 10.07.2020 року про накладення адміністративного стягнення.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 27 серпня 2020 року позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що однією із причин скасування постанови відповідача став той факт, що виходячи з обставин викладених в позовній заяві судом першої інстанції встановлено, що позивач здійснив зупинку транспортного засобу лише на 3 хвилини, а тому він мав право на стоянку транспортного засобу. Однак, відповідач не погоджуючись із зазначеним посилається на те, що суд не міг встановити даний факт, оскільки в позовній заяві не має жодних посилань на той факт, що він здійснив стоянку лише на 3 хвилини, а також в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували здійснення позивачем стоянки лише на 3 хвилини.
Також апелянт посилається на те, що основною умовою, яка дозволяє розміщення транспортного засобу на тротуарі у відповідності до п.15.10 (в) ПДР є розміщення його на краю тротуару. Разом з тим, інспектором на фотофіксації було чітко зафіксовано, що транспортний засіб розміщений усією протекцією не на краю тротуару.
Сторони в судове засідання не з'явилися, повноважних представників не направили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
В силу положень п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за наявними матеріалами справи.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, 10.07.2020 інспектором з паркування Управління контролю за благоустроєм міста Чернівецької міської ради Олександром Яворським винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії СЕ №0002774, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частинами 1, 3 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.
Відповідно до вказаної постанови, водій транспортного засобу Тоуоtа НОМЕР_1 , 16.06.2020 15.38 год. за адресою м.Чернівці, вул. Героїв Майдану 5, здійснив стоянку на тротуарі, чим порушив п.15.10 (б) ПДР, а також здійснив стоянку на тротуарі (не на краю), чим порушив п.15.10. (в) ПДР.
Не погодившись із прийнятою відповідачем постановою, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що відповідачем будь яких доказів, зокрема відеозаписів вчинення позивачем адміністративного правопорушення не надано, а з наданих інспектором у справі доказів: фототаблиці, не дають суду підстави зробити висновок про те, що позивачем вчинено адміністративні правоворушенн, передбачені п.15.10 (в) ПДР, чим скоєно адміністративне правопорушення передбачене ст. 122 ч.3 КУпАП, а також п. 15.10 (б) ПДР, чим скоєно адміністративне правопорушення передбачене ст. 122 ч.1 КУпАП, оскільки позивач мав право здійснити стоянку на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м. та стоянку не здійснював, а здійснив короткочасну зупинку на площадці шириною близько 12 метрів. Крім того інспектором не здійснювались жодні вимірювальні дії, щоб підтвердити зазначене у постанові твердження про те, що для руху пішоходів залишилось менше двох метрів.
Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками, з огляду на наступні обставини.
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п. 15.6 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, стоянка всіх транспортних засобів у місцях, позначених дорожніми знаками 5.38, 5.39, встановленими з табличкою 7.6.1, дозволяється на проїзній частині вздовж тротуару, а встановленими з однією з табличок 7.6.2-7.6.5 - легкових автомобілів і мотоциклів тільки так, як показано на табличці.
За приписами пп. «б» п. 15.10 ПДР стоянка забороняється на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками).
В свою чергу пп. «в» п. 15.10 ПДР передбачено, що стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Частиною третьою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, для притягнення до адміністративної відповідальності необхідно встановити у діях особи склад адміністративного правопорушення, зокрема його об'єктивну сторону. У цьому зв'язку створення перешкоди дорожнього руху або загрозу безпеці руху є обов'язковою умовою для притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки (ч.3 ст.122 КпАП).
Згідно п.3 ч.3 ст.265-4 КУпАП визначено, що для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб своїм розташуванням робить неможливим рух інших транспортних засобів або створює перешкоду для руху пішоходів, у тому числі осіб з інвалідністю на спеціальних засобах пересування та пішоходів із дитячими колясками.
Згідно оскаржуваної постанови, водій транспортного засобу Тоуоtа НОМЕР_1 , 16.06.2020 15.38 год. за адресою м.Чернівці, вул. Героїв Майдану 5, здійснив стоянку на тротуарі, чим порушив п.15.10 (б) ПДР, а також здійснив стоянку на тротуарі (не на краю), чим порушив п.15.10. (в) ПДР.
Порушення, описані у постанові про накладення адміністративного стягнення, було зафіксовано технічним засобом. Матеріали справи містять фотодокументи із зображенням різних ракурсів автомобіля, із відображенням дати та часу фотофіксації, розташування транспортного засобу.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо недоведеності відповідачем виявленого порушення, оскільки з наданих суб'єктом владних повноважень доказів не можливо встановити, що водієм не було залишено для руху пішоходів щонайменше двох метрів, матеріали не містять чіткої відстані від автомобіля до проїзної частини, а доказів проведення замірів такої відстані відповідачем не надано.
В обгрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що основною умовою, яка дозволяє розміщення транспортного засобу на тротуарі у відповідності до п.15.10 (в) ПДР є розміщення його на краю тротуару. Однак, транспортний засіб був розміщений усією протекцією не на краю тротуару.
Суд апеляційної інстанції відхиляє такі доводи апелянта, оскільки системний аналіз вищевикладених норм ПДР дає можливість дійти висновку, що стоянка легкового автомобілю на тротуарі допускається виключно: у місцях, позначених дорожніми знаками 5.38, 5.39, встановленими з табличками 7.6.1, 7.6.2-7.6.5 у спосіб, позначеній на табличці; на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.
Правила дорожнього руху не ставлять в залежність місце паркування транспортного засобу відповідно до пп. «в» п. 15.10 - на краю тротуару, який примикає до проїзної частини, або з протилежного краю тротуару від проїзної частини. Єдиним застереженням згідно з встановленою правовою нормою є забезпечення обов'язкової відстані для руху пішоходів.
Відповідачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано доказів паркування водієм автомобілю без забезпечення відстані для руху пішоходів щонайменше двох метрів, як і не надано доказів проведення замірів в підтвердження того, що для руху пішоходів залишилось менше двох метрів.
Доводи апелянта про те, що однією із причин скасування постанови відповідача став той факт, що виходячи з обставин викладених в позовній заяві судом першої інстанції встановлено, що позивач здійснив зупинку транспортного засобу лише на 3 хвилини, а тому він мав право на стоянку транспортного засобу, не знайшли свого підтвердження, оскільки із рішення суду першої інстанції слідує, що основною підставою для задоволення позову є те, що позивач мав право здійснити стоянку на краю тротуару, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м, а відповідачем у свою чергу доказів того, що під час стоянки транспортного засобу залишилось менше двох метрів не надано.
Інших доказів або пояснень, які б підветрджували факт правомірності прийняття відповідачем спірної постанови, до суду не надавалось.
Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності прийняття відповідачем спірної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та наявності підстав для її скасування.
За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Управління контролю за благоустроєм міста Чернівецької міської ради залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 серпня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття і не може бути оскаржена відповідно до частини 3 статті 272 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Ватаманюк Р.В. Драчук Т. О.