Справа № 127/20605/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Михайленко А.В.
Суддя-доповідач - Боровицький О. А.
18 листопада 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Боровицького О. А.
суддів: Шидловського В.Б. Матохнюка Д.Б. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Яремчук Л.С,
представника позивача: Герасимчука С.П.
представника відповідача: Савчук Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Обласного бюро судово-медичної експертизи в особі Жука Вячеслава Васильовича на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом Обласного бюро судово-медичної експертизи в особі Жука Вячеслава Васильовича до головного спеціаліста-інспектора з паркування відділу паркування Департаменту енергетики, транспорту та зв'язку Вінницької міської ради Шевчука Сергія Онисимовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ІВ № 00007370 від 09.09.2020 року,
в вересні 2020 року Обласне бюро судово-медичної експертизи в особі Жука Вячеслава Васильовича звернулося в суд з позовом до головного спеціаліста - інспектора з паркування відділу паркування Департаменту енергетики, транспорту та зв'язку Вінницької міської ради Шевчука Сергія Онисимовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ІВ № 00007370 від 09.09.2020 року.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13.10.2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
Представник позивача - адвокат Герасимчук С.П. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак повідомлявся своєчасно та належним чином.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності як власника, за яким зареєстровано транспортний засіб ВАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 , який було зафіксовано в момент вчинення правопорушення у м. Вінниці, вул. Соборна, 75, 27.08.2020 року об 12:31 год., на якому було здійснено зупинку і який знаходився в зоні дії знаку 3.34 "Зупинку заборонено".
Фотофіксація правопорушення була здійснена відповідно до вимог примітки до ст. 14-2 КУпАП, з врахуванням місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об'єктів. Постанова про адміністративне правопорушення містить всі відомості, які передбачені КУпАП.
Не погодившись із даною постановою позивач оскаржив її до суду.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення та застосовано адміністративне стягнення за вищевказане правопорушення, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законодавством України, що регулює порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення щодо порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту. Доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем у межах розгляду даної справи надано не було і судом таких обставин не встановлено, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, підтверджується наявними у справі доказами.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно із п.1.3. Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Розділом 33 ПДР, зокрема у підрозділі 3 закріплено такий заборонний дорожній знак, як знак 3.34 "Зупинку заборонено".
За змістом п. 8.4. "в" розділу 8 ПДР дорожні знаки поділяються на такі групи, як заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
В межах дії дорожнього знаку 3.34 "Зупинку заборонено" забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).
У відповідності до п. 1.10 ПДР зупинка - це припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо);
Зона дії знаку 3.34 поширюється - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Дія знаків не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету.
Дія знаку 3.34 поширюється лише на той бік дороги, на якому вони встановлені (підрозділ 3 Розділу 33).
Судом оглянуто матеріали фотозйомки, надані відповідачем, які суд вважає такими, що підтверджують порушення позивачем ПДР України та вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Із оглянутих фотоматеріалів вбачається, що транспортний засіб ВАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 було зафіксовано в момент вчинення правопорушення у м. Вінниці, вул. Соборна, 75. Даний транспортний засіб знаходився в зоні дії дорожнього знаку 3.34 "Зупинку заборонено", що не відповідає вимогам п.8.4в і п. 3.34 розділу 33 ПДР.
Стосовно доводів апелянта про те, що на фотознімках відповідача відсутні будь які докази того, що транспортний засіб знаходився в дії дорожнього знаку 3.34 "Зупинку заборонено", колегія суддів зазначає наступне.
Дорожній знак 3.34 "Зупинку заборонено" на вулиці Соборній розміщений на ділянці та за напрямком від перехрестя з вулицею Театральної до перехрестя з вулицею Архітектора Артинова.
З матеріалів справи встановлено, що автомобіль позивача був зупинений на ділянці дороги Соборна, 75, на фотознімках знак візуалізується з тильної сторони.
Враховуючи зазначене, фотознімки із відображенням автомобіля марки ВАЗ, 71900ВІ 27.08.2020 року, час 12:31, місце вул. Соборна, 75, м. Вінниця) містять інформацію про те, що транспортний засіб був зупинений у зоні дії знаку 3.34, а тому в силу ст. 251 КУпАП є належними та допустимими доказами, які були враховані при винесенні оскаржуваної постанови інспектором з паркування.
При цьому, технічний засіб, яким зафіксовано правопорушення, пройшов стандартизацію відповідно до Закону України "Про стандартизацію", що підтверджується: сертифікатом експертизи, атестатом відповідності, додатком до сертифіката, а тому твердження апелянта про відсутність технічної сертифікації здійснення фотозйомки є безпідставними.
Стосовно доводів апелянта про те, що інспектор з паркування повинен дотримуватись вимог ст. 283 КУпАП, яка вказує, що постанова виноситься тільки за результатами розгляду справи, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 5 ст. 279-1 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Такі загальні правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення, враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), ст. 33 КУпАП).
В даному випадку, інспектором з паркування здійснено розгляд справи про порушення правил зупинки транспортного засобу, зафіксоване в режимі фотозйомки, із урахуванням особливостей, визначених ч. 3 ст.33, ст. 279-1 КУпАП, а тому, доводи апелянта про порушення його прав, передбачених ст. 268 КУпАП є необґрунтованими.
Щодо доводів апелянта стосовно того, що вищевказаний транспортний засіб є службовим, яким можуть користуватися будь-хто із працівників бюро, при цьому 27.08.2020 року він не керував зазначеним автомобілем, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 279-1 КУпАП у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.
Згідно статті 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що мають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно з законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та господарських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Судом апеляційної інстанції досліджено наявну в матеріалах справи копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, яке підтверджує, що автомобіль марки ВАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 зареєстрований за Обласним бюро судово-медичної експертизи.
При цьому, як вбачається з Витягу з Наказу від 15.02.2019 року №31КП(П-тр) виконувачем обов'язків начальника Обласного бюро судово-медичної експертизи є саме Жук В.В .
Вищевказане свідчить про те, що зазначена в оскаржуваній постанові особа, щодо якої розглядається справа - Обласне бюро судово-медичної експертизи в особі Жука Вячеслава Васильовича , відповідає вимогам ст. 14-2 КУпАП.
З урахуванням зазначеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення та застосовано адміністративне стягнення за вищевказане правопорушення, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законодавством України, що регулює порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення щодо порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту.
Доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем у межах розгляду даної справи надано не було і судом таких обставин не встановлено, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.122 КУпАП, підтверджується наявними у справі доказами.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів звертає увагу, що ЄСПЛ у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року).
Судова колегія зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).
Враховуючи зазначене, доводи апеляційної скарги позивача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Обласного бюро судово-медичної експертизи в особі Жука Вячеслава Васильовича залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 жовтня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Боровицький О. А.
Судді Шидловський В.Б. Матохнюк Д.Б.