Справа № 361/5596/17
10 листопада 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Кучми А.Ю., Бєлової Л.В.
за участю секретаря Волошка О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання дій протиправними,-
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2020 р.зобов'язано подати звіт та стягнуто з начальника Головного управління штраф на користь ОСОБА_1 та на користь Державного бюджету України.
В апеляційній скарзі Головне управління, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати вказане судове рішення.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2018 року визнано протиправним рішення Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 15.08.2017 р. про відмову в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком з ІНФОРМАЦІЯ_1, в зв'язку з досягненням пенсійного віку 54 років, як постраждалому від ЧАЕС III категорії, з урахуванням часу роботи позивача в зоні ЧАЕС; зобов'язано Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком з ІНФОРМАЦІЯ_1, в зв'язку з досягненням пенсійного віку 54 років, встановленого як постраждалому від ЧАЕС III категорії, та 55 років встановленому для інвалідів війни, відповідно до ст.ст. 6, 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та нараховувати пенсію за віком з її підвищенням на мінімальну пенсії по інвалідності в розмірі 110 % від 3,5 мінімальних пенсій за віком + додаткову пенсію, як постраждалому від ЧАЕС III категорії виходячи з розміру встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахування норм міждержавного договору, право на які підтверджує посвідчення.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2018 року рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 березня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправним рішення Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 15.08.2017 р. про відмову в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком з ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з досягненням пенсійного віку 54 років, як постраждалому від ЧАЕС III категорії, з урахуванням часу роботи позивача в зоні ЧАЕС; зобов'язано Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області розглянути повторно заяву ОСОБА_1 про переведення останнього на пенсію за віком з ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з досягненням пенсійного віку 54 років, встановленого як постраждалому від ЧАЕС III категорії, та 55 років встановленому для інвалідів війни, відповідно до ст.ст. 6, 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 15.01.2020 року зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області до 11 лютого 2020 року надати суду звіт про виконання рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13.03.2018 року в справі № 361/5596/17, яке набрало законної сили 24.05.2018.
Проте, відповідачем у вказаний термін такого звіту не подано.
10.02.2020 року позивач звернувся з заявою, якою просив зобов'язати суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання рішення Броварського міськрайонного суду Київської області в адміністративній справі №361/5596/17, яке набрало законної сили 24 травня 2018 року, а також за результатами розгляду звіту, або в разі його не надання, накласти на Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області штраф у сумі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, стягнути половину штрафу на користь позивача, а іншу половину на користь держави.
Конституція України гарантує кожному право порушити в суді будь-який позов, який стосується його прав та обов'язків. Однак "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу до суду, не мало б сенсу без можливості виконання рішення суду. У зв'язку з цим Європейський суд з прав людини зазначає, що "право на суд" було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід'ємна частина "судового процесу" (справа Деркач та Палек проти України).
Статтею 129-1 Конституції України закріплено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
В силу положень частини четвертої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Частинами другою та третьою статті 14 КАС України установлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За приписами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, безсумнівним є те, що судове рішення має бути виконано.
Частиною 1 статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частин 2, 3 названої статті КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.
Будь-яких поважних причини, що об'єктивно перешкоджали виконати судове рішення відповідач у звітах не наводив.
За таких, обставин, враховуючи тривале невиконання рішення суду без поважних причин, судова колегія приходить до висновку про те, що суд першої інстанції обгрунтовано наклав на керівника Головного управління штраф.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - залишити без задоволення.
Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді А.Ю. Кучма
Л.В. Бєлова
Повний текст постанови складено 17 листопада 2020 року.