01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий суддя у першій інстанції: Шрамко Ю.Т.
17 листопада 2020 року Справа № 640/1538/20
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,
за участю секретаря Лісник Т.В.,
представника відповідача Братущака Р.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної міграційної служби України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 травня 2020 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до Державної міграційної служби України,
про визнання протиправними дій та зобов'язати вчинити дії,
Історія справи.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної міграційної служби України (далі - відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 30 серпня 2018 року № 218 в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 та бланку паспорта громадянина України для виїзду закордон серії НОМЕР_2 ;
- зобов'язати відповідача проінформувати Адміністрацію Державної прикордонної служби України, Службу безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України та Національний банк України про визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 30 серпня 2016 року № 218 в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 .
- зобов'язати відповідача вилучити на ресурсі ДМС України https://nd.dmsu.gov.ua/, у розділі перевірки недійсних документів, інформацію, що "Документ: Паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 визнано недійсним".
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 травня 2020 року адміністративний позов було задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано наказ Державної міграційної служби України від 30 серпня 2016 року № 218 в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ;
- зобов'язано Державну міграційну службу України проінформувати Державну прикордонну службу України, Службу безпеки України, Національну поліцію України, Міністерство закордонних справ України та Національний банк України про визнання протиправним та скасування наказу Державної міграційної служби України від 30 серпня 2016 року №218 в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ;
- зобов'язано Державну міграційну службу України вилучити на веб-ресурсі Державної міграційної служби України https://nd.dmsu.gov.ua/ у розділі перевірки недійсних документів інформацію, що "Документ: Паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 визнано недійсним".
У задоволенні позову в іншій частині вимог - відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено наявності законодавчо визначених правових підстав для визнання бланка паспорту позивача недійсним, а також не надано доказів, що бланк паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , станом на час виникнення обставин тимчасової окупації Автономної Республіки Крим, а також окремих районів, міст та селищ Донецької і Луганської областей був використаний раніше; втрати чи крадіжки спірного бланку паспорту чи його оформлення з порушенням вимог законодавства.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову повністю, наполягаючи на тому, що висновки суду першої інстанції суперечать нормам чинного законодавства та обставинам цієї справи, та стверджуючи, що бланк паспорта позивача виданий з порушенням вимог чинного законодавства.
З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно та неправильно встановлених обставин, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2020 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів апелянта та правильності висновків суду першої інстанції.
При цьому, позивач зазначає, що саме лише факт проживання особи на тимчасово окупованій території АРК не може бути підставою для анулювання бланку її паспорту громадянина України.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020 витребувано додаткові докази у справі.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 13 березня 2014 року Джанкойським РВ ГУДМС України в АР Крим позивачу видано паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 .
У вказаному вище паспорті серії НОМЕР_1 міститься відмітка про видачу позивачу 14.03.2012 паспорту громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 .
30.08.2016 ДМС України прийнято наказ № 218, яким, зокрема, визнано недійсними (анульовано) бланк паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , а також зобов'язано ДПГР забезпечити інформування Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України, Національної поліції України, Міністерства закордонних справ України та Національного банку України про визнання вказаних бланків недійсними.
Позивач, вважаючи протиправним такий наказ ДМС України, звернувся до суду з цим позовом.
Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про громадянство України» від 18.01.2001 № 2235-III (далі - Закон № 2235-III), Порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України від 13.04.2012 № 320, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 320), Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 (далі- Порядок № 302).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 6 Закону № 2235-ІІІ громадянство України набувається: за народженням; за територіальним походженням; внаслідок прийняття до громадянства; внаслідок поновлення у громадянстві; внаслідок усиновлення; внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім'ю або передачі на виховання в сім'ю патронатного вихователя; внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
Статтею 8 Закону № 2235-ІІІ передбачено, що особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.
Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України.
Пунктом 10.4 Порядку № 320 передбачено, що погашаються, уважаються недійсними та знищуються паспорти: які обмінюються у зв'язку зі зміною (переміною) прізвища, імені та по батькові; у разі встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); у разі непридатності паспорта для користування (пошкодження з різних причин, утрата фотокартки); осіб, громадянство України яких припинено; знайдені, замість яких видано нові; померлих громадян; зіпсовані під час заповнення; оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України; не отримані власником протягом року.
У разі оформлення паспорта з порушенням вимог чинного законодавства керівником територіального органу (територіального підрозділу) проводиться службове розслідування, за результатами якого складається висновок у двох примірниках, який надсилається до Державної міграційної служби України для затвердження керівником відповідного структурного підрозділу ДМС України. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС України, другий - у територіальному органі (підрозділі).
Якщо паспорт, який підлягає знищенню, видавався іншим територіальним підрозділом, до цього територіального підрозділу надсилається повідомлення за формою, наведеною у додатку 21 цього Порядку.
У випадках знищення паспортів, зіпсованих при заповненні, у Книзі обліку проставляється відмітка про псування паспорта із зазначенням номера і дати затвердження акта про знищення паспорта, а в графі 1 наклеюється вирізка з бланка паспорта громадянина України, де зазначено серію і номер паспорта.
Відповідно до п. 39 Порядку № 302 за наявності підстав, зазначених у цьому Порядку, раніше виданий паспорт підлягає вилученню, поверненню державі, знищенню або тимчасовому затриманню.
Особа, стосовно якої громадянство України припинено відповідно до Закону № 2235-ІІІ, зобов'язана у порядку та строки, встановлені законодавством про громадянство України, повернути паспорт територіальному підрозділу ДМС, що здійснив його оформлення та видачу (п. 40 Порядку № 302).
Забороняється вилучення в особи паспорта, крім випадків, передбачених законом, зокрема взяття паспорта в заставу (п. 43 Порядку № 302).
Згідно з п.п. 44, 45 Порядку № 302 територіальні органи чи територіальні підрозділи ДМС мають право вилучити, а також тимчасово затримати паспорти, які оформлені з порушенням вимог законодавства, підроблені, або в інших випадках, передбачених законом. Під час вилучення або тимчасового затримання паспорта складається відповідний акт встановленого МВС зразка та видається відповідна довідка.
Паспорт вважається недійсним у разі: 1) коли він підлягає обміну у зв'язку із зміною інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації); 2) встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); 3) непридатності паспорта для подальшого використання; 4) припинення особою громадянства України; 5) коли він заявлений як втрачений або викрадений; 6) смерті особи, якій було видано паспорт; 7) виключено; 8) оформлення паспорта з порушенням вимог законодавства.
Відповідно до п.п. 46-49 Порядку № 302 у разі оформлення паспорта з порушенням вимог законодавства керівник територіального підрозділу ДМС проводить службову перевірку, за результатами якої складається висновок у двох примірниках, який надсилається до ДМС для затвердження керівником відповідного структурного підрозділу апарату ДМС. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС, другий - у територіальному підрозділі ДМС.
Недійсні паспорти анулюються шляхом пробиття не менш як одного отвору в машинозчитуваній зоні, після чого знищуються.
Знищення недійсних паспортів здійснюється комісією в складі не менше трьох посадових осіб територіального органу та територіального підрозділу ДМС, яка складає акт про списання та знищення недійсних паспортів у трьох примірниках.
Недійсні паспорти знищуються щомісяця згідно з актом про знищення недійсних паспортів.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Отже, правовою підставою для визнання паспорту громадянина України недійним є його оформлення з порушенням вимог чинного законодавства України.
Разом з тим, законодавством регламентовано чітку та послідовну процедуру встановлення ДМС правомірності видачі особі паспорту громадянина України, яка передбачає проведення службового розслідування та складання за його результатами відповідного висновку.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що ДМС України не проводилась службова перевірка правомірності видачі позивачу паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 і висновок у відповідності до процедури, визначеної Порядком № 302, не складався.
При цьому, колегія суддів зазначає, що доповідна записка директора Департаменту громадянства, паспортизації та реєстрації Чередніченко А.М. від 28.07.2016 № 6/8324-16 /т.1 а.с.225б-225в/ не є висновком службової перевірки в розумінні вищенаведених законодавчих приписів.
Отже, відповідачем не дотримано регламентовану законодавством процедуру визнання недійсним паспорту громадянина України.
Крім того, колегія суддів відзначає, що в оскаржуваному в цій справі наказі від 30.08.2016 № 218 відповідачем не зазначено жодної конкретної правової норми, якою регламентовано застосовану ним підставу для визнання недійсним бланку паспорту позивача.
Водночас, саме лише посилання відповідача у зазначеному наказі та у вищенаведеній доповідній записці на тимчасову окупацію АРК та окремих територій Донецької і Луганської областей не є в розумінні чинного законодавства правовою підставою для визнання недійсним бланку паспорта громадянина України.
Також колегія суддів відзначає й те, що наказом від 20.08.2016 № 218 ДМС визнано недійсним саме бланк паспорту громадянина України. Проте, вищевикладеними нормами чинного законодавства передбачено можливість визнання недійсним паспорту громадянина України, а не бланку паспорту.
Разом з тим, судова колегія враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в п.п. 70, 71 рішення у справі RYSOVSKYY v. UKRAINE («Рисовський проти України») заява № 29979/04 Європейським судом з прав людини підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування», відповідно до якого, в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).
Крім того, в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року Європейський суд з прав людини наголосив, що саме на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій та мінімізують ризик помилок.
З приводу доводів апелянта про те, що позивач не набув громадянство України в порядку, визначеному законодавством, колегія суддів зазначає, що ці та інші обставини підлягали перевірці у ході проведення відповідного службового розслідування в Порядку № 302, яке в даному випадку відповідачем не здійснювалося.
Більш того, у судовому засіданні представник відповідача зазначив, що йому взагалі не відомо і ДМС України не встановлювалося, коли позивач набув громадянство України.
Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи не витребував у позивача доказів, які б підтверджували наявність підстав для набуття ним громадянства України за територіальним походженням, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки, як відзначалося вище, з'ясування цих та інших питань мало бути здійснено ДМС при реалізації наданих їй дискреційних повноважень шляхом проведення вищевказаного розслідування за відповідною процедурою.
Посилання апелянта на те, що судом неправомірно застосовано до спірних правовідносин Порядок № 320, є необґрунтованими, оскільки саме цей Порядок діяв на момент видачі позивачу паспорта громадянина України.
При цьому, колегія суддів приймає до уваги посилання апелянта на практику Верховного Суду у справах №№ 826/14279/17, 826/1417/17, але зазначає, що рішення в цих справах ухвалені за інших обставин.
Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Державної міграційної служби України підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 травня 2020 року - без змін.
Розподіл судових витрат.
Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду першої інстанції, а тому, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Державної міграційної служби України - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 травня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлено 18 листопада 2020 року.
Головуючий суддя
Судді: