Справа № 640/9692/19 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.
17 листопада 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Парінова А.Б., Ключковича В. Ю., розглянувши у порядку письмового провадження, у місті Києві апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 29.05.2020р.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної казначейської служби України, в якому просить суд:
- визнати бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання рішення протиправною;
- зобов'язати Державну казначейську службу України виконати виконавчий лист № 2а-46/11, виданий Київським районним судом м. Донецьк 14.08.2013 шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 у тримісячний строк з дня надходження виконавчих документів та відомостей з коштів державного бюджету у розмірі 4415,00 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що Казначейством у встановленому порядку направило виконавчий лист з доданими документами до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області для вжиття заходів, передбачених Порядком № 845. Водночас, в органах Казначейства відсутні відкриті рахунки Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради, що вказує на неможливість виконання рішення суду.
До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Київським районним судом м. Донецька 14.08.2014 року було видано виконавчий лист про стягнення на користь ОСОБА_1 , з Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради, за рахунок коштів Державного бюджету України, щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік в сумі 4 415,00 грн.
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2015 року ОСОБА_1 поновлено строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа №2а-46/11 з тих підстав, що стягувач був позбавлений права повторно пред'явити виконавчий лист до виконання, у зв'язку з проведенням у м. Донецьку антитерористичної операції.
25.11.2015 позивач вперше звернувся до Державної казначейської служби України з приводу виконання названого виконавчого листа.
Листом від 23 грудня 2015 року №15-08/3316 Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області повернуло без виконання рішення суду від 14 серпня 2013 року у справі №2а-46/11 разом з виконавчим листом від 13 листопада 2013 року. Підставою для повернення стало те, що управління праці та соціального захисту населення Київської районної у місті Донецьку ради, як боржник по справі, не перебуває на обслуговуванні в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Донецькій області.
Не погоджуючись з відмовою Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області у перерахуванні коштів, позивач звернувся з позовом до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2016 року у справі № 185/736/16-а (2-а/185/43/16) відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність рішення обставинам справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким визнати дії відповідача незаконними; зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області прийняти виконавчий лист та стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 4415,00 грн.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.08.2016 у справі № 185/736/16-а (2-а/185/43/16) позовні вимоги задоволено частково, визнавши дії Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області щодо повернення ОСОБА_1 рішення суду від 14 серпня 2013 року у справі №2а-46/11 та виконавчого листа від 13 листопада 2013 року протиправними. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався з заявою до Казначейства 22.01.2016, у відповідь на яку, останнім зазначено, що з метою вирішення питання про стягнення коштів з боржників (державних органів), які зареєстровані в Автономній Республіці Крим, населених пунктах Донецької та Луганської областей, Казначейство звернулося за роз'ясненнями до Міністерства юстиції України.
Крім того, позивач повторно звертався з заявою до Державної казначейської служби України з приводу виконання виконавчого листа №2а-46/11, що була передана на розгляд Головному управлінню Державної казначейської служби України у Донецькій області листом від 12.08.2016 № 5-10/238-13954.
Листом від 25.01.2017 № 15-16/240 Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області повідомило позивача, що безспірне списання коштів згідно виконавчого листа №2а-46/11 відкладається до усунення обставин, які унеможливлюють здійснення такої операції.
Вважаючи невиконання Казначейством рішення суду протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання визначені у Законі України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI (далі - Закон № 4901-VI).
Відповідно до статті 2 Закону № 4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган, державні підприємство, установа, організація, юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.
Частиною 1 статті 3 Закону № 4901-VI передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону № 4901-VI стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.
Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною 4 статті 3 Закону № 4901-VI перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
Отже, Україна гарантує виконання будь-яких рішень суду майнового характеру, боржником за яким є державний орган шляхом проведення безумовного списання з рахунків такого органу коштів, в обсязі, достатньому для задоволення вимог стягувача, а у випадку відсутності у державного органа - боржника коштів на рахунках - шляхом списання коштів з Державного бюджету України, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Таким чином, відмова у виконанні рішення суду, боржником за яким є державний орган, з підстав відсутності у такого органу коштів є незаконною.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів визначений у Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок №845).
У розумінні зазначеного порядку безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів;
Відповідно до пункту 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Порядок безспірного списання коштів з рахунків боржника визначено у пунктах 24-34 Порядку №845.
Відповідно до пункту 24 Порядку № 845 стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.
Згідно з пунктом 25 Порядку № 845 безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.
Відповідно до пункту 28 Порядку № 845 орган Казначейства не пізніше двох робочих днів з наступного робочого дня після надходження виконавчого документа на підставі документів, поданих стягувачем, визначає коди класифікації видатків бюджету і рахунки, з яких проводиться безспірне списання коштів.
Пунктом 31 Порядку № 845 передбачено, що у разі коли за визначеними органом Казначейства кодами класифікації видатків бюджету, за якими здійснюється безспірне списання коштів, відсутні відкриті асигнування (кошти на рахунках) або до кінця бюджетного періоду їх недостатньо для виконання судового рішення, орган Казначейства надсилає боржнику або бюджетній установі, що здійснює централізоване обслуговування боржника, вимогу щодо необхідності вжиття заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення.
Згідно з пунктом 33 Порядку № 845 у разі коли судове рішення стосується спорів фізичних осіб із суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг або судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку. При цьому органом Казначейства відновлюється проведення платежів боржника. У разі встановлення боржнику відповідних бюджетних асигнувань після передачі до Казначейства документів та відомостей орган Казначейства здійснює заходи, спрямовані на безспірне списання коштів з рахунків боржника, визначені цим Порядком.
Відповідно до пункту 47 Порядку № 845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих:
1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника;
2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.
Пунктом 48 Порядку № 845 передбачено, що для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.
Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей за наявності відповідних бюджетних асигнувань для здійснення безспірного списання коштів.
Таким чином, безспірне списання коштів за рішенням судів здійснюється з рахунків боржника у межах відкритих асигнувань, а у разі їх відсутності територіальний орган Казначейства надсилає боржнику вимогу, якою зобов'язує здійснити дії спрямовані на виконання рішення суду і пошук відкритих асигнувань. У такому випадку орган Казначейства може заборонити боржнику здійснювати інші видатки, окрім захищених статей, передбачених Бюджетним кодексом України.
Разом з тим, виконання рішення суду не обмежуються заходами, що вживаються територіальним органом Казначейства.
У разі якщо судовим рішення з боржника - державного органу стягнуто будь-які соціальні чи пенсійні виплати, і таке рішення не виконується протягом двох місяців незалежно від причин невиконання, виконавчий документа та інші відомості, необхідні для його виконання, передаються до Державної казначейської служби України для виконання за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів.
Рішення суду, не виконані територіальними органами Казначейства, виконуються Державною казначейською службою у тримісячний строк з дня надходження відповідних матеріалів.
Як вбачається з матеріалів справи, та вірно встановлено судом першої інстанції, виконавчий лист у справі № 2-а-46/11 до Державної казначейської служби на виконання від позивача надійшов у серпні 2016 року та листом від 12.08.2016 № 5-10/238-13954 скерований на виконання до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області.
Станом на дату розгляду справи по суті встановлений Порядком № 845 строк для виконання виконавчого листа № 2-а-46/11 про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради минув, однак такий виконано не було.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності доводів відповідача, що про перебування боржника за виконавчим листом № 2-а-46/11 на тимчасово непідконтрольній території звільняє Казначейство та його територіальні органи від обов'язку виконувати відповідне рішення суду є безпідставними.
Обов'язковість судових рішень гарантується статтею 129-1 Конституції України, Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та практикою Європейського суду з прав людини.
Відтак, судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та є практикою, несумісною з положеннями Конвенції.
При цьому посилання апелянта на те, що Управління праці та соціального захисту населення Київського району м. Донецька не перемістилось на територію, підконтрольну Уряду України, є безпідставними та не можоть бути підставою для відмови у виконання рішення суду, яким особі присуджені соціальні виплати, джерелом покриття яких є Державний бюджет України.
Посилання апелянта на Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595, є також безпідставним, оскільки зазначений нормативно-правовий акт не регулює порядку безспірного списання коштів державного бюджету, про що йдеться у виконавчому листі № 2-а-46/11.
Згідно пункту 2 вказаного порядку, у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади визнаний незаконним та нечинним з моменту прийняття постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2015 у справі №826/18826/14, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 та Вищого адміністративного суду України від 16.10.2015.
Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, що, на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя В. Ю. Ключкович
Суддя А.Б. Парінов
(Повний текст постанови складено 17.11.2020 р.)