Справа № 640/8362/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко Н.М.
17 листопада 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Парінова А.Б., Ключковича В. Ю., розглянувши у порядку письмового провадження, у місті Києві апеляційну скаргу комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2020 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 06.07.2020р.) у справі за адміністративним позовом комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,-
Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Головного управління Держспоживслужби в місті Києві, в якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 25.04.2019 № 4 про застосування адміністративного-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін до комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва".
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2020 року у задоволенні позовних вимог комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що перевірка здійснювалась з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки перевищили період та строки проведення такої, а тому підприємством правомірно не допущено посадових осіб до проведення перевірки.
Крім того, апеллянтом зауважено, що з 10.06.2018 ціна на послуги утримання багатоквартирних будинків не відноситься до державних регульованих цін. Також апеллянтом зазначено, що спірне рішення від 25.04.2019 № 4 прийнято не у спосіб передбачений законом, оскільки чинне законодавство не містить порядку застосування відповідачем адміністративно-господарських санкцій.
До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив зареєстрований 21.09.2020 р. за вх. № 34999, у якому відповідач наголошує, що в апеляційній скарзі позивач не наводить жодних підстав та доводів для спростування висновків та позиції суду.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві, на підставі річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) на 2019 рік від 25.03.2019, відповідно до повідомлень від 14.03.2019 № 138 та від 15.03.2019 № 170, наказу від 05.04.2019 № 1791 "про проведення планового заходу (перевірки) та направлення від 05.04.2019 № 1453" здійснено вихід на перевірку позивача.
Однак, Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" не допущено посадових осіб до пеервірки.
Рішенням Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін від 25.04.2019 № 4 встановлено порушення комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" вимог ст. 11 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та застосовано штраф у розмірі 3400 грн, оскільки позивач не допустив посадових осіб до планової перевірки, чим створено перешкоди для виконання покладених функцій на посадових осіб Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві.
Вказане рішення прийнято на підставі акта від 10.04.2019 № б/н про створення перешкод посадовій особі спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань дотримання регульованих цін у проведенні перевірки.
Не погоджуючись із рішенням про застосування штрафних санкцій позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877-V).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 877-V державним наглядом (контролем) є діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення регулює Закон України "Про ціни і ціноутворення" від 21.06.2012 № 5007-VІ (далі - Закон № 5007-VІ).
Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 12.04.2017 № 209, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.05.2017 за № 604/30472, затверджене Положення про Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в області, в місті Києві (надалі також - Положення № 209), згідно із пунктом 1, підпунктом 11 пункту 4 якого Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в місті Києві є територіальним органом Держпродспоживслужби, їй підпорядковане та відповідно до покладених на нього завдань забезпечує реалізацію державної політики, зокрема у сфері дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, а саме: здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; здійснює державний нагляд (контроль) за достовірністю інформації, зазначеної у документах про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; приймає рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; надає органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень вимог законодавства щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
Повноваження та порядок діяльності уповноважених органів, права та обов'язки їх посадових осіб, які здійснюють державний контроль (нагляд) за дотриманням суб'єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін та державне спостереження у сфері ціноутворення, у відповідності до приписів частини другої Закон України "Про ціни і ціноутворення" від 21.06.2012 № 5007-VI (далі також - Закон № 5007-VI) визначаються цим Законом, Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та іншими законами.
Статтею 18 закріплене право відповідача проводити у суб'єктів господарювання в установленому порядку планові та позапланові перевірки достовірності зазначеної у документах інформації про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
Відповідно до частини першої, другої, п'ятої статті 7 Закону № 877-V для здійснення планового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою. Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).
Плановим заходам зі здійснення державного нагляду (контролю) присвячена стаття 5 Закону № 877-V.
Планові заходи здійснюються відповідно до річних планів, що затверджуються органом державного нагляду (контролю) не пізніше 1 грудня року, що передує плановому. Внесення змін до річних планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) не допускається, крім випадків зміни найменування суб'єкта господарювання та виправлення технічних помилок.
Плановим періодом вважається рік, який обчислюється з 1 січня по 31 грудня планового року.
Річні плани здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) на відповідний плановий період з урахуванням узгоджених дат початку та строків здійснення визначених у плані здійснення комплексних заходів державного нагляду (контролю) затверджують органи державного нагляду (контролю), оприлюднюють на своїх офіційних веб-сайтах та вносять відомості до інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому.
Органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу.
Повідомлення повинно містити: дату початку та дату закінчення здійснення планового заходу; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; найменування органу державного нагляду (контролю).
Повідомлення надсилається рекомендованим листом та/або за допомогою електронного поштового зв'язку або вручається особисто під розписку керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі.
Суб'єкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу.
Строк здійснення планового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб'єктів мікро-, малого підприємництва - п'яти робочих днів.
Продовження строку здійснення планового заходу не допускається.
Сумарна тривалість усіх планових заходів, що здійснюються органами державного нагляду (контролю) протягом календарного року щодо суб'єкта господарювання (комплексного планового заходу), не може перевищувати тридцяти робочих днів, а щодо суб'єктів мікро-, малого підприємництва - п'ятнадцяти робочих днів.
За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який, у відповідності до приписів частини шостої статті 7 Закону № 877-V повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).
Як вбачається з матерлів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 26.11.2018 Головним управлінням відповідно до статті 5 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", постанови Кабінету Міністрів України від 24.05.2017 № 387 "Про порядок функціонування інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю), внесення відомостей до неї та строки розміщення цих відомостей", спільним наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 07.08.2017 № 1170/81 "про затвердження вимог до оформлення річних та комплексних планів здійснення заходів державного нагляду (контролю), унесення змін до них та звіту щодо їх виконання", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.08.2017 № 1053/30921, винесено наказ № 964 "Про затвердження річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Держпродспоживслужби на 2019 рік".
Річний план здійснення заходів державного нагляду (контролю) оприлюднений на офіційному веб-сайті Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.
Таким чином, Головне управління діє в межах повноважень, визначених Положенням № 209, оскільки останнє відповідно до покладених на нього завдань забезпечує реалізацію державної політики, зокрема, у сфері дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін у сфері дотримання законодавства про захист прав споживачів.
Також, плановий захід відносно позивача здійснено на підставі річного плану, який в свою чергу затверджений з урахуванням комплексного плану.
Відповідно до ч.15 ст.4 Закону № 877-V, при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов'язані використовувати виключно уніфіковані форми актів.
Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 965 від 14.08.2013 затверджено уніфіковану форму акта перевірки дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. Форма зазначеного акту дозволяє зафіксувати порушення, наведені у скарзі позивача, у випадку їх виявлення за результатами позапланової перевірки.
Таким чином, посилання позивача на невідповідність затвердженої уніфікованої форми акту Методиці розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю) є непідтвердженим, оскільки уніфіковану форму акта не визнано уповноважений органом або судом повністю або в окремій її частині такою, що не відповідає вимогам законодавства.
За змістом статті 14 Закону України Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 № 1875-IV ціни/тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.
09.10.2017 прийнято новий Закон України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VIII, відповідно до Прикінцевих та перехідних положень якого цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 01.05.2019, крім статті 1, частини першої статті 2, статей 3-7, 9, 11, 12, частини другої статті 26, статей 27 та 29 (в частині регулювання послуги з управління багатоквартирним будинком), частини другої статті 2, частин третьої та четвертої статті 8, частин другої та третьої статті 10, статті 15, частин першої, третьої та п'ятої статті 16, статті 18, частини п'ятої статті 28, пунктів 2, 3-1, 6, підпункту 1, підпункту "б" підпункту 2, підпунктів 5 та 11 пункту 8 цього розділу, які вводяться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом.
Визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про житлово-комунальні послуги" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 47, ст. 514 із наступними змінами) з дня введення в дію цього Закону, крім норм, що регулюють надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, управління будинком, спорудою або групою будинків, ремонту приміщень, будинків, споруд, які втрачають чинність через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом.
Закон України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VIII набрав чинності 10.12.2017. Таким чином, вищезазначені зміни введені в дію 10.06.2018.
Згідно ч. 2 ст. 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VIII вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування.
Частиною 3 вказаної норми встановлено, що ціна послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, та включає, зокрема, витрати на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, крім витрат на обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги, у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем.
Згідно п. 12 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VIII послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб'єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.
Тобто, згідно з Закону № 2189-VIII витрати на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території включається до ціни послуг з управління багатоквартирним будинком, яка в свою чергу визначається за домовленістю сторін.
Таким чином, новим законом передбачено визначення ціни за домовленістю сторін з управління багатоквартирним будинком, при цьому, питання визначення ціни на послуги з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, вказаним законом не визначено.
Разом з цим, п. 3-1. Прикінцевих положень встановлено, що договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені до введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуг з управління багатоквартирним будинком, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами (у тому числі вивезення побутових відходів за наявності), до дати набрання чинності договорами про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладені за правилами, визначеними цим Законом. У разі якщо згідно з такими договорами передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.
Відтак, договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені до введення в дію норм нового Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, правовідносини за якими були врегульовані нормами Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 № 1875-IV, який прямо визначав державне регулювання цін з надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності доводів позивача з приводу безпідставності проведення перевірки відповідачем з підстав не віднесення ціни на послуги з утримання багатоквартирних будинків до державних регульованих цін є помилковим.
Згідно з вимогами Закону України від 14.12.2015 № 417-VII "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" управитель багатоквартирного будинку - це фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і при будинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.
Враховуючи вимоги цього Закону, призначення управителя багатоквартирного будинку здійснюється: за рішенням співвласників багатоквартирного будинку; за результатами конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку.
За таких умов, ціна на послугу з управління багатоквартирним будинком:
- визначається за згодою сторін та зазначається у договорі з управителем (коли співвласники самостійно приймають рішення про форму управління та функції з управління багатоквартирним будинком передають управителю).
- визначається за результатами конкурсу з призначення управителя - на рівні ціни, запропонованої в конкурсній пропозиції переможцем конкурсу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 529 затверджено типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
П.2 розділу "предмет договору" типового договору, передбачено, що виконавець надає послуги відповідно до встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг, копія якого додається до цього договору.
Встановлення ціни - затвердження (фіксація) рівня ціни, відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України "Про ціни та ціноутворення".
Отже, тарифи на житлово-комунальні послуги зазначаються у договорах на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування, а отже є регульованими цінами.
Крім цього, суд зазначає, що позивач розробляє розрахунки щодо рівня цін/тарифів на послуги, тобто визначає рівень ціни і подає їх на затвердження органу місцевого самоврядування. Таким чином, формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та будинкових територій здійснюється виконавцями, тобто позивачем.
Відтак, обґрунтованими є висновки суду, що Головним управлінням правомірно здійснено вихід для проведення планової перевірки щодо дотримання позивачем вимог законодавства у сфері ціноутворення.
Також надуманими є доводи апелянта з приводу відсутності у заступника начальника управління права на підписання спірного рішення про застосування штрафних санкцій, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 9 статті 7 Закону розпорядження або інший розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) - обов'язкове для виконання письмове рішення органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень у визначені строки. Розпорядження видається та підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу).
Розпорядження може передбачати застосування до суб'єкта господарювання санкцій, передбачених законом.
Оскаржуване рішення підписано тимчасово виконуючим обов'язки заступника начальника управління Карауловим Віталієм Дмитровичем.
Рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін не є розпорядчим документом щодо усунення виявлених порушень у визначені строки.
Разом з тим, тимчасове виконання обов'язків - це виконання обов'язків за посадою до заміщення цієї вакантної посади в установленому законом порядку.
Наказом Держпродспоживслужби України від 26.03.2019 № 209-к покладено виконання обов'язків заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві до заміщення цієї вакантної посади в установленому законом порядку на Караулова В.Д .
У Головному управлінні наказом від 17.11.2017 № 51-АГ затверджено розподіл обов'язків між начальником та першим заступником і заступником начальника, відповідно до якого одним з обов'язків заступника начальника є організація здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, координація та контроль діяльності управління захисту прав споживачів, зокрема, сектору контролю за регульованими цінами.
Заступник начальника підписує рішення, прийняті за результатами проведених заходів державного контролю (розпорядження про усунення порушень законодавства, постанови про накладення адміністративних стягнень, про застосування адміністративно-господарських та фінансових санкцій тощо), за закріпленими напрямками роботи.
Таким чином, спірне рішення від 25.04.2019 № 4 підписано уповноваженою особою, а доводи позивача є безпідставними.
Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, що, на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя В. Ю. Ключкович
Суддя А.Б. Парінов
(Повний текст постанови складено 17.11.2020 р.)