Справа № 640/7148/20 Суддя (судді) першої інстанції: Вовк П.В.
17 листопада 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Парінова А.Б., Ключковича В. Ю., розглянувши у порядку письмового провадження, у місті Києві апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "ЕЛЕКОН" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2020 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 29.07.2020р.) у справі за позовом приватного акціонерного товариства "ЕЛЕКОН" до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Приватне акціонерне товариство "ЕЛЕКОН" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 03 березня 2020 року № 0006970504, № 0006960504.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2020 року у задоволенні позовних вимог приватного акціонерного товариства "ЕЛЕКОН" відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції зроблено безпідставні висновки щодо відсутності настання реальних наслідків за правочином укладеним з ТОВ «Віндеміатрикс» та відповідно формування податкових зобов'язань за рахунок взаємовідносин із вказаним контрагентом.
До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив зареєстрований 25.09.2020 р. за вх. № 35928, у якому відповідач наголошує, що в апеляційній скарзі позивач не наводить жодних підстав та доводів для спростування висновків та позиції суду.
Апелянтом до Шостого апеляційного адміністративного суду надано письмові заперечення на відзив на апеляційну скаргу, зареєстровані 01.10.2020 р. за вх. № 37011, у якому позивач зазначає, що надана як до перевірки так і до суду документація є достатнім та належним доказом настання реальних наслідків за правочином укладеним з ТОВ «Віндеміатрикс»
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДПС у м.Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку приватного акціонерного товариства "ЕЛЕКОН" з питань дотримання податкового законодавства при визначенні взаємовідносинах з ТОВ «Віндеміатрикс» за квітень 2018 року, показників декларації з податку на додану вартість. За результатами проведення перевірки контролюючим органом складено акт від 07 лютого 2020 року №145/26-15-05-04-03/24582136 (далі також - акт перевірки).
Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень податкового законодавства, а саме:
- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п. 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 декларації) за квітень 2018 року на суму 69 500, 00 грн.;
- п. 44.1, п. 44.6 статті 44, п. 85.2 статті 85 ПК України, не надано документи до перевірки.
Як вбачається із змісту акту перевірки, висновки податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту обґрунтовано безпідставністю формування такого за рахунок взаємовідносин з ТОВ «Віндеміатрикс».
На підставі наведених висновків акту перевірки, ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 03 березня 2020 року:
- № 0006970504 з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), в якому визначено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту позивача наступного (звітного (податкового) періоду (ряд. 21 декларації) за квітень 2018 року на суму 69 500, 00 грн.;
- № 0006960504, яким до позивача застосовано адміністративний штраф у розмірі 510, 00 грн.
Незгода з прийнятими суб'єктом владних повноважень рішеннями обумовила позивача на звернення до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі по тексту всі нормативно-правові акти зазначені в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Згідно з п. 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно з п. 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.5 статті 198 ПК України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
При цьому, за правилами п. 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.
Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків
Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту та сум, на які збільшено від'ємне значення фінансового результату до оподаткування, мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.
Як вбачається із змісту акту перевірки, висновки щодо порушень з боку позивача вимог податкового законодавства, відповідач пов'язує з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Віндеміатрикс".
Так, відповідно до наданих доказів, 02 квітня 2018 року між ПрАТ "Елекон" (замовник) та ТОВ "Віндеміатрикс" (виконавець) укладено договір про надання послуг № 45-2018, згідно умов якого виконавець надає замовнику, а замовник приймає та оплачує послуги з просування товару замовника, надає замовнику за його письмовою вимогою, інформацію про об'єм продажу товару, що поставляється останнім.
Згідно з п. 2.1 та 3.4 вказаного договору, розмір оплати за надані послуги замовнику та строки виконання визначаються додатками до цього договору, які є його невід'ємною частиною. Виконавець надає замовнику акт виконаних послуг та рахунок-фактуру.
На підтвердження виконання вимог зазначеного договору позивач надано копії: додатка № 1 до договору про надання послуг № 45-2018, яким визначено товар - смола кам'яновугільна, сорт ІІ, марка А, ТУ У 23.1-00190443-1002007, сума послуг 417 000, 00 грн. (1 етап до 18 квітня 2018 року (207 000, 00 грн.), 2 етап до 20 квітня 2018 року (210 000, 00 грн.); актів виконаних послуг до договору про надання послуг № 45-2018 від 18 квітня 2018 року та 20 квітня 2018 року; платіжного доручення № 21 від 22 травня 2018 року на суму 417 000, 00 грн.; податкових накладних № 1 від 18 квітня 2018 року та № 2 від 20 квітня 2018 року.
Поряд із цим, із наданої документації неможливо встановити які саме послуги та в яких обсягах надавались позивачу. Також, не надано копії рахунків-фактури та письмових заявок позивача, обов'язковість яких встановлена умовами договору.
Відповідно до змісту наявних матеріалах справи копій актів виконаних послуг ТОВ «Віндеміатрикс» надавались послуги з інформування про характеристики товару, організація перевезення, наданні інформації про відстеження просування цистерн від пункту відвантаження до пункту прибуття товару та інші регулярні інформаційно-консультаційні послуги.
Відтак, із змісту актів виконаних робіт неможливо встановити про надання яких саме послуг такий складено, а також у яких обсягах такі послуги надавались.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що хоча і податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ти чи інші господарські операцій, однак критерієм зменшення бази оподаткування податку на додану вартість є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу. А відтак на підтвердження витрат, понесених у зв'язку з оплатою спірних послуг, позивач повинен був надати, зокрема, документи, що свідчать про фактичне виконання постачальником конкретних видів послуг та про результат виконання кожної послуги у вигляді звіту, висновку тощо.
Разом з тим, позивач не подав будь-яких звітів, складенням яких оформлювався результат надання послуг, не представив жодних документів, що підтверджують спрямованість спірних послуг на досягнення конкретних цілей суб'єкта господарювання. Також, позивачем не було надано суду рахунки-фактури, складання яких було передбачено п. 3.3 договору.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо ненадання позивачем належного документального підтвердження настання реальних наслідків за правочином укладеним між позивачем та його контрагентом ТОВ "Віндеміатрикс", а відтак спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.
Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, що, на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Елекон" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2020 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства "Елекон" до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя В. Ю. Ключкович
Суддя А.Б. Парінов
(Повний текст постанови складено 17.11.2020 р.)