П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 листопада 2020 р.м. ОдесаСправа № 540/133/20
Категорія: 111060000 Головуючий в 1 інстанції: Пекний А.С.
Місце ухвалення: м. Херсон
Дата складання повного тексту: 20.03.2020 р.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута згідно п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправною та скасування вимоги,
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління (далі - ГУ) ДПС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10 травня 2019 року №Ф-1960-50 у сумі 21 030,90 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що він був зареєстрований як фізична особа-підприємець (далі - ФОП) 02 жовтня 1996 року. У період часу з 21 вересня 2015 року по 31 жовтня 2019 року позивач перебував на посаді агронома ТОВ "Тачанка Сад". Відповідно до довідки ТОВ "Тачанка Сад", у період часу з вересня 2015 року по жовтень 2019 року включно, ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась заробітна плата, у тому числі в цей період підприємством як податковим агентом нараховувався та перераховувався за працівника до бюджету єдиний соціальний внесок (далі - ЄСВ), всього за вказаний період на загальну суму 41 983,40 грн. Згідно довідки Пенсійного фонду України форми ОК-7 від 16 січня 2020 року, позивач ОСОБА_1 є застрахованою особою, з 2011 року по 2019 рік був працевлаштований та роботодавцями за нього сплачувались до бюджету страхові внески, заборгованість зі сплати яких відсутня. У період з 2015 по 2019 рік страхові внески за позивача до бюджету перераховувалися ТОВ "Тачанка Сад".
Разом з тим, контролюючим органом виставлена вимога від 10 травня 2019 року №Ф-1960-50 про сплату позивачем боргу з ЄСВ, яка станом на 30 квітня 2019 року складає 21 030,90 грн.
Вважаючи вказану вимогу протиправною, позивач звернувся до суду з позовом.
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що платниками ЄСВ є ФОП, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Відповідно до п.1 ч.2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI-VI (далі - Закон №2464-VI-VI) платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Згідно ч.12 ст. 9 Закону №2464-VI-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI-VI). Мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (ст. 1 Закону №2464-VI-VI).
Законом України "Про державний бюджет на 2019 рік" розмір мінімальної заробітної плати встановлено у розмірі 4 173 грн. на місяць. Таким чином, у 2019 році мінімальний страховий внесок складав 918,6 грн. (4 173 х 22%). Законом України "Про державний бюджет на 2018 рік" розмір мінімальної заробітної плати встановлено у розмірі 3 723 грн. на місяць. Таким чином, у 2018 році мінімальний страховий внесок складав 819,6 грн. (3 723 х 22%). Законом України "Про державний бюджет на 2017 рік" розмір мінімальної заробітної плати встановлено у розмірі 3 200 грн. на місяць. Таким чином, у 2017 році мінімальний страховий внесок складав 704 грн. (3 200 х 22%).
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом №2464-VI-VI є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 20 березня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задоволено.
Визнано протиправною та скасувати вимогу сплату боргу (недоїмки) від 10 травня 2019 року №Ф-1960-50У на суму 21 030,90 грн.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 (вісімдесят) коп.
В апеляційній скарзі ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться фактично до дублювання відзиву на позовну заяву, що викладені вище.
Відзиву на апеляційну скаргу на адресу суду апеляційної інстанції не надходило.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.
Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано ФОП 02 жовтня 1996 року відділом реєстрації Новокаховської міської ради.
09 серпня 2013 року реєстраційною службою Новокаховського міського управління юстиції Херсонської області включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців включено відомості про ФОП з відміткою про те, що свідоцтво про її державну реєстрацію, вважається недійсним.
03 січня 2020 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань включено відомості про ФОП та внесено запис про припинення підприємницької діяльності.
Разом з тим, у період часу з 27 липня 1982 року по 31 жовтня 2019 року позивач здійснював трудову діяльність на підприємствах Херсонської області, що підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_1 .
З індивідуальних відомостей про застраховану особу позивача, наданого Пенсійним фондом України з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування убачається, що позивач є застрахованою особою, а страхувальником є ТОВ "Тачанка" (з 2011 року по 2012 рік) та ТОВ "Тачанка Сад" (з 2015 року по 2019 року включно).
10 травня 2019 року ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі виставлено вимогу №Ф-1960-50У, відповідно до якої за позивачем обліковується борг (недоїмка) зі сплати ЄСВ, яка станом на 18 жовтня 2019 року складає 21 030,90 грн.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, який був зареєстрований як ФОП у 1996 році, проте господарську діяльність не проводить (що підтверджується копією трудової книжки, витягом з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідкою, виданою ТОВ "Тачанка Сад" №1 від 10 січня 2020 року) та доходи з господарської діяльності не отримує, зобов'язаний був би сплачувати ЄСВ не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. Адже, якщо особа є найманим працівником, то вона є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору ЄСВ досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
В іншому ж випадку здійснюється здвоєння сплати ЄСВ за одну і ту саму застраховану особу.
Крім того, суд першої інстанції звернув увагу на те, що 09 серпня 2013 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців включено відомості про ФОП ОСОБА_1 з відміткою про те, що свідоцтво про його державну реєстрацію вважається недійсним (запис №25011750000009098). Отже, з 09 серпня 2013 року позивач втратив правовий статус ФОП. З огляду на викладене нарахування позивачу ЄСВ за 2017-2019 року є безпідставним.
Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 73, 74, 77 КАС України, п.2 ч.1 ст. 1, п.4 ч.1 ст. 4, п.3 ч.1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", п.1, абз.2 п.2, п.3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 року №449, які регулюють спірні правовідносини.
Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
Так, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон №2464-VI.
До вказаного Закону №2464-VI Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №1774-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2017 року були внесені зміни, які запровадили, серед іншого, сплату єдиного внеску для ФОП (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, у сумі, що не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, незалежно від отримання доходу (прибутку) у місяці нарахування єдиного внеску.
Згідно п.2 ч.1 ст. 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 4 ч.1 ст. 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску, є ФОП, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п.п.4 (крім ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 ч.1 ст. 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.2 ч.1 ст. 7 Закону).
Пунктом 3 ч.1 ст. 7 Закону України №2464-VI встановлено, що для платників, зазначених у п.4 ч.1 ст. 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 року №449 (у редакції Наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року №469) та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за №508/26953 (далі - Інструкція №449).
Згідно п.1 розділу VI Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
Абзацом 2 п.2 розділу VI Інструкції №449 встановлено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
Відповідно абз.3 п.3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.
У випадках, передбачених абз.3 цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається), зокрема, платникам, зазначеним у пп.пп.3, 4, 6 п.1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень (п.3 розділу VI Інструкції № 449).
Тобто, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом №2464-VI.
Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу ФОП Законом №2464-VI не врегульовано.
З огляду на предмет спору у даній справі, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що особа, яка зареєстрована як ФОП, проте не веде господарську діяльність та не отримує доходи, зобов'язана сплачувати єдиний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником.
Разом з тим, якщо особа, крім реєстрації як ФОП, ще є найманим працівником, така особа є застрахованою, а тому єдиний внесок за неї сплачується роботодавцем.
Таким чином, особи зареєстровані як ФОП та одночасно, які перебувають у трудових відносинах, фактично спричиняє подвійну сплату єдиного внеску, що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як ФОП (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
На підтвердження сплати ЄСВ позивачем надано довідку з місця роботи №1 від 10 січня 2020 року (а.с.16) з якої вбачається, що ОСОБА_1 з 21 вересня 2015 року по 31 жовтня 2019 року працював в ТОВ "Тачанка Сад" на посаді агроном та у вищевказаний період за нього сплачувався ЄСВ.
Таким чином, у розумінні Закону №2464-VI, позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього у спірний період регулярно нараховувався та сплачувався роботодавцем, що виключає обов'язок по сплаті єдиного внеску позивачем окремо.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року у справі №440/2149/19.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ГУ ДПС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі не доведено наявність у позивача обов'язку щодо сплати єдиного внеску, а відтак, винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною та підлягає скасуванню.
Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судова колегія не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20 березня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 18 листопада 2020 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Суддя: Лук'янчук О.В. Ступакова І.Г.