18 листопада 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/2572/20
Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Єщенка О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2020 року, ухвалене в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Миколаєвіі, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
В липні 2020 року позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просила визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року в сумі 4503,23 грн, враховуючи базовий місяць січень 2016 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 , різницю нарахованої індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, враховуючи базовий місяць - січень 2008 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач під час виконання рішення суду від 25.02.2020 року повинен був керуватись окрім Закону № 1282 та Порядку № 1078 ще й роз'ясненнями Міністерства соціальної політики України від 08.08.2017 року за вих.. 78/о/66-1, де зазначено, що «зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації, якщо не підвищується посадовий оклад», а тому, араховуючи, що впродовж з 2008 року по 28.02.2018 року розмір грошового забезпечення позивача (посадовий оклад) не збільшувався, необхідно під час виконання вищезазначеного рішення суду застосувати базовий місяць - січень 2008 року, як місяць підвищення останнього посадового окладу. Відповідач при нарахуванні індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року протиправно застосував базовий період січень 2016 року, оскільки при нарахуванні індексації грошового забезпечення повинен був використати базовий період - січень 2008 року.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2020 року позов задоволеноо.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі; залучити в межах своїх повноважень в якості третіх осіб Міністерство оборони України та Департамент фінансів Міністерства оборони України. Доводами апеляційної скарги зазначено, що факт підвищення грошового забезпечення позивача з 01.01.2016 підтверджується розрахунком грошового забезпечення військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_1 , який долучений до матеріалів справи. Позивач вже зверталась до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 року по 12.01.2018 року, враховуючи, що Миколаївським окружним адміністративним судом від 25 лютого 2020 року по справі №400/4747/19 було прийнято рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково та зобов'язано здійснити нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 12.01.2018 рік, в решті позовних вимог відмовлено. Відповідно до платіжного доручення №686 від 27 квітня 2020 року (копія платіжного доручення додавалась в матеріалах справи) та розрахунково-платіжної відомості №111 (копія додається) позивачу була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 12.01.2018року в сумі 4435 грн. 68 коп. З огляду на викладене, апелянт вказує, що не зрозуміло, на яких підставах позивач вимагає про перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.10.2016 року по 28.02.2018 року, враховуючи базовий місяць 2008 року, що суперечить вимогам Порядку № 1078 та Закону України № 1282, де визначено, що встановлення базового місяця належить до повноважень відповідача та до п.3 Постанови №1013, де визначено, що для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 р., відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 7 липня 2003 р. № 1078.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 р., крім іншого, клопотання військової частини НОМЕР_1 про залучення в межах своїх повноважень в якості третій осіб Міністерство оборони України та Департамент фінансів Міністерства оборони України - задоволено частково. Залучено до участі в справі як третю особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначає, що відповідач застосовував Наказ МО України від27.01.2016 року № 44 «Про особливості виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в 2016 році», яким піднято розміри преміївійськовослужбовцям, а не як того полягає посадовий оклад. На думку представника позивача, військова частина НОМЕР_1 , нараховуючи ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення перекрутила дійсність, оскільки саме нарахування індексації за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року фактично проведено у примусовому порядку за рішенням суду від 25.02.2020 року та проводилось після набрання ним чинності. В тексті Постанови КМУ №103 відсутнє визначення базового місяця січень 2016 року. Тим паче, як зазначив сам відповідач, вказана Постанова не містить інформації п відомостей щодо підвищення окладів військовослужбовцям. Оклади військовослужбовцям були підвищені з 01.03.2018 року. Посилання відповідача на те, що позивачу в травні 2016 року був збільшений посадовий оклад до 548 грн., а тому не можна ніяк рахувати базовий місяць 2008 рік, на думку представника позивача, є повністю не вірним та не відповідає дійсності. Відтак, оскільки у період з січня 2008 року по грудень 2015 року посадовий оклад позивача майже не змінювався, то саме початок 2008 року слід вважати базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації позивачу. З огляду на зазначене, представник позивача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відзиву на апеляційну скаргу третьою особою без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерством оборони України до суду не надано.
Відповідно до п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорії незначної складності.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач у період з 30.12.2003 року по 26.06.2018 року проходила військову службу на посаді оператора взводу слухового радіоперехоплення радіобатальйону управління Військової частини НОМЕР_1 .
При звільненні з військової служби позивачу не було виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року. у зв'язку з чим позивач звернулась до суду з відповідним адміністратиним позовом.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.02.2020 року по справі № 400/4747/19 Військову частину НОМЕР_1 зобов'язано здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення в період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року.
На виконання рішення суду відповідачем проведено нарахування та виплата позивачеві індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року у сумі 4503,23 грн. Базовий місяць, що застосовано при проведенні нарахування індексації грошового забезпечення, було встановлено січень 2016 року - у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення у 2015 році.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що базовим вважається місяць прийняття на роботу або місяць підвищення заробітної плати. Індекс споживчих цін наростаючим підсумком починає розраховуватися у місяці, наступному за базовим (крім місяця прийняття на роботу). Відтак, оскільки у період з січня 2008 року по грудень 2015 року посадовий оклад позивача майже не змінювався,суд першої інстанції дійшов висновку, що саме початок 2008 року слід вважати базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації позивачу.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Частиною1-3 ст.242 КАС України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами ст.2 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 14 КАС України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За приписами статті 373 КАС України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
В свою чергу, відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно частини першої статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Аналіз зазначених норм свідчить, про наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст. 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України).
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання або неналежне виконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Крім того, Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові ВС від 03.04.2019 року у справі №820/4261/18.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Як вбачається з матеріалів справи, фактично предметом позову у цій справі є визнання протиправними дій щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року в сумі 4503,23 грн., враховуючи базовий місяць січень 2016 року та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату різниці нарахованої індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, враховуючи базовий місяць - січень 2008 року, що були вчинені відповідачем на виконання рішення 25.02.2020 р.
Як встановлено колегією суддів та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зверталась до суду з адміністративним по позовом, в якому просила визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.16 по 28.02.2018; зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, враховуючи базовий місяць січень 2014.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року у справі № 400/4747/19, яке набрало законної сили, позов було задоволено частково.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 28.02.2018 року. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 28.02.2018 року. В решті позовних вимог відмовлено.
В позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що на виконання вищезазначеного рішення суду першої інстанції військовою частиною НОМЕР_1 було проведено нарахування та виплату їй індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р. в сумі 4503,23 грн. , враховуючи базовий місяць січень 2016 року.
Позивач не погодилась з таким нарахуванням у зв'язку з чим звернулась до суду до суду з позовом, який є предметом розгляду в даній справі.
Колегія суддів вважає, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції не дослідив характер правовідносин, що виникли між сторонами та не звернув увагу, що позовні вимоги в даній справі є аналогічними та розглядались в рамках справи №400/4747/19, а тому підстава звернення до суду з даним позовом є неналежною.
Позивач фактично не погоджується з розрахунком, який вчинила військова частина НОМЕР_1 на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.02.2020 р. по справі № 400/4747/19.
Таким чином, звернення позивача до суду з окремим позовом є помилковим.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Зазначена обставина, встановлена після відкриття провадження у справі є підставою для закриття провадження у справі відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України.
Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.
Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
В свою чергу судова колегія вважає за необхідне звернути увагу позивача на положення ч. 1 ст. 383 КАС України, якою передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, в данному випадку в рамках адміністративної справи №400/4747/19, а не окремого позову.
Судова колегія зазначає, що з метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегулювано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження, а тому колегія суддів приходить до висновку, що провадження у цій справі має бути закритим.
Отже, в данній справі, що розглядається новий спір не виник, а має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення, а тому позивач повинен звернутись до суду в рамках адміністративної справи №400/4747/19 з заявою в порядку судового контролю за виконанням рішення, а не пред'являти новий адміністративний позов.
Таким чином, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, розглянувши фактично повторно той самий позов.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі.
Відповідно до ч.1 ст. 319 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення повністю і закриває провадження у справі з підстав встановлених ст. 238 КАС України.
Керуючись ст. ст. 238, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2020 року - скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - закрити.
Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: О.В. Єщенко