П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 листопада 2020 р.м.ОдесаСправа № 521/4074/20
Головуючий в 1 інстанції: Тополева Ю.В.
рішення суду першої інстанції прийнято у
м. Одеса, 24 червня 2020 року
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Танасогло Т.М.,
суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В.
секретар судового засідання Колесніков-Горобець І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24.06.2020 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби про скасування постанови у справі про порушення митних правил,-
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеської митниці Держмитслужби про скасування постанови Одеської митниці Держмитслужби у справі про порушення митних правил №0068/50000/20 від 20 лютого 2020 року, якою його, ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за вчинення порушення митних правил, передбачене статтею 485 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 процентів несплаченої по митній декларації суми митних платежів, що складає 180429,24 гривень.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказав, що спірна постанова є протиправною, оскільки зазначені у ній обставини, щодо спричинення недобору митних платежів, не відповідають фактичним обставинам справи. Крім того, позивач вказує, що він не є суб'єктом сплати митних платежів.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 24 червня 2020 року, адміністративний позов задоволено. Скасовано постанову Одеської митниці Держмитслужби, код ЄДРПОУ 43333459, 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-А № 0068/50000/20 від 20 лютого 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення порушення митних правил, передбачене ст. 485 МК України, провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрито.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Одеська митниця Держмитслужби звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначила про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час ухвалення рішення у справі та просить скасувати рішення суду першої інстанції.
У своїх доводах апелянт вказує, що відповідно до «Інструкції про порядок заповнення митних декларації бланку єдиного адміністративного документу» декларант зобов'язаний заявити точні відомості про товар у митній декларації, проте позивачем при поданні декларації, вчиненні дії, спрямовані на зменшення розміру митних платежів у сумі 60143,08 гривень, чим вчинено порушення митних правил, передбачене ст. 485 МК України. Відповідно до графи №54 відповідальною особою за заповнення та надання до митного органу України документів, необхідних для переміщення через митний кордон України, зокрема МД №UA500010/2019/031811 від 12.12.2019 року є митний брокер ТОВ «ОЛЕНІЧ ГРУП ЛТД», який відповідно до вимог ст. 266 МК України несе відповідальність у повному обсязі. Апелянт зауважує, що в матеріалах справи та наданих ОСОБА_1 поясненнях, відсутні відомості щодо оскарження рішення Одеської митниці Держмитслужби про визначення коду товару. Крім того, позивач не використав свого права, передбаченого ст. 260 МК України, на подання до Одеської митниці ДФС тимчасової митної декларації на товар.
28.09.2020 року за вхід. № 18931/20 від позивача у справі надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач наголошує на необґрунтованості доводів апеляційної скарги. Просить залишити її без задоволення а оскаржуване рішення без змін з тих підстав, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
В судове засідання прибув представник позивача. Представник відповідача не з'явився, про причини неприбуття суду не повідомив. належним чином повідомлений про розгляд справи за його апеляційною скаргою.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 07.11.2019 року, митним брокером ТОВ «Оленіч груп ЛТД» ОСОБА_1 , який діяв на підставі договору № 20/08/18 від 20.08.2018 року подано митну декларацію типу «ІМ40АА», зареєстровану за № UA500010/2019/031811.
В якості підстави для переміщення товарів через митний кордон України та подальшого митного оформлення ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС були надані контракт від 30.05.2019 року № 300519, інвойс № ЕХР029/19-20 від 03.10.2019, пакувальний лист до інвойсу, коносамент ZIMUROL6097336 від 12.10.2019 року, сертифікат № 019864 від 14.10.2019, сертифікат аналізу б/н від 03.10.2019 року та інші супровідні документи.
Відповідно до наданої декларації переміщенню через митний кордон України від компанії відправника «JACH CASTOR PRODUCTS PVT LTD (Індія), на адресу компанії покупця та одержувача ТОВ «СП АЗМОЛ-БІ ПІ» (Україна) підлягав товар: «кислоти карбонові:12-гідрокси-стреариновая кислота (пластівці) 34000кг. У мішках по 25 кг. Номер CAS 106-14-9.
Код згідно з УКТ ЗЕД заявлено - 2918199820, ставка мита 2%.
07.11.2019 року відповідачем надано повідомлення про необхідність пред'явлення товарів, заявлених в декларації № UA500010/2019/031811, для митного огляду згідно п. 2 ст. 338 МКУ, у зв'язку з сформуванням автоматизованою системою аналізу та управління ризиками форм митного контролю: код ФМК 202-1 (проведення часткового митного огляду - з розкриттям до 20 відсотків пакувальних місць і вибірковим обстеженням транспортного засобу, з метою перевірки відповідності кількості та опису товарів і транспортних засобів даним, зазначеним у митній декларації).
Під час здійснення митних формальностей за вказаною декларацією 14.12.2019 року митницею було прийнято рішення № КТ-500020-0001-2019, згідно якого встановлено, що заявлений за МД № UA500010/2019/031811 товар є: «пластівці жовтуватого кольору різні за формою та розміром, що складаються з суміші 12- гідроксиоктадеканової кислоти (синонім 12-гідроксистеаринова кислота), яка з хімічної точки зору відноситься до насиченої жирної кислоти з додатковою кисневмісною функціональною групою, а також гексадеканової, гептадеканової, 9-октадеценової, октадеканової, нонадеканової 12-оксооктадеканової кислоти, та неідентифікованих за допомогою лабораторних досліджень сполук та/або їх структурних фрагментів. Не є окремою органічною сполукою визначеного хімічного складу у відповідності з основними правилами інтерпретації УКТ ЗЕД передбачено класифікувати в товарній підкатегорії 3823199000 (ставка мита 5%).
У зв'язку із зміною коду товару встановлено різницю в нарахуванні податків, які підлягають обов'язковій сплаті у разі переміщення через митний кордон України даного товару, яка складає 60143,08 грн.
Як наслідок, 15 січня 2020 року у відношенні ОСОБА_1 було складено протокол про порушення митних правил. Постановою від 20.02.2020 року у справі про порушення митних правил № 0068/50000/20 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 300 відсотків від несплаченої суми митних платежів, що становить 180429,24 грн.
Вважаючи, що відповідачем прийнято необґрунтовану постанову, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що із наявних матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 умисно заявляв відомості про товари в митну декларацію з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, або надавав документи, що містять неправдиві відомості, що в свою чергу виключає наявність ознак інкримінуємого йому адміністративного правопорушення.
Суд першої інстанції також зауважив, що визначена відповідачем різниця в розмірі митних платежів у сумі 60143,08 грн., була сплачена ОСОБА_1 ще до винесення постанови, що оскаржується, при оформленні тимчасової митної декларації, що підтверджується наданими позивачем 13.02.2020 року поясненнями (а. с. 131-132). Вказані обставини не спростовані відповідачем та повинні були враховуватися посадовою особою відповідача при притягненні ОСОБА_1 до відповідальності за порушення митних правил, однак належної правової оцінки вказаним обставинам надано не було.
Зважаючи на викладені вище обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач, заповнюючи митну декларацію, діяв з дотриманням вимог чинного митного законодавства, його вина у вчиненні порушення митних правил в ході судового розгляду відповідачем жодним належним доказом доведена не була.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх обґрунтованим, виходячи з наступного.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини у справі регулюються Митним кодексом України (далі -МК України).
Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до частини восьмої статті 264 МК України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
За приписами ч. 1 ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Митного кодексу України законність та обґрунтованість постанови митниці у справі про порушення митних правил можуть бути перевірені судом або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, а постанови центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, - судом у звязку з поданням адміністративного позову або в порядку контролю.
Приписами ст.ст. 9, 10 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Необхідною ознакою суб'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення є вина у формі умислу або необережності. Відсутність хоча б однієї ознаки складу адміністративного правопорушення виключає адміністративну відповідальність особи.
Відповідно до ст. 251, ст. 280 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Аналізуючи норми вище приведеного законодавства, колегія суддів зазначає, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності і встановлення її вини, необхідна наявність відповідних доказів.
Статтею 522 МК України передбачено, що справи про порушення митних правил, передбачені статями 468-470, 474, 475, 477-481, 485 цього Кодексу, розглядаються органами доходів і зборів.
Згідно спірної постанови про порушення митних правил, дії позивача кваліфіковано як вчинення дій, спрямованих на зменшення розміру митних платежів, що спричинило недобори митних платежів у сумі 60143,08 грн., чим скоєно порушення митних правил, передбачене ст. 485 МК України.
Судова колегія зазначає, що стаття 485 МК України, передбачає адміністративну відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.
Тобто, декларант повинен нести відповідальність за невірне та умисне зазначення невірного коду УКТЗЕД.
В матеріалах справи наявні письмові докази, на підставі яких декларантом ОСОБА_1 заявлялись відомості про товар у митній декларації № UA500010/2019/031811, а саме контракт № 300519 від 30.05.2019 року, коносамент № ZIMUROL6097336 від 12.10.2019 року, інвойс № EXР029/19-20 від 03.10.2019 року, пакувальний лист до інвойсу, сертифікат № 019864 від 14.10.2019 року, сертифікат аналізу б/н від 03.10.2019 року та інші товаросупровідні і комерційні документи.
Водночас, як вказав суд першої інстанції, із пояснень ОСОБА_1 , наданих Одеській митниці ДФС 13 січня 2020 року вбачається, що при декларуванні товарів він, при визначенні коду товару, керувався товаросупровідними документами, отриманими від імпортера товару ТОВ «СП АЗМОЛ-БІ ПІ», висновком за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи від 02.04.2018 року, висновком про якісні характеристики товарів, а також судовим рішенням у справі № 0840/2875/18 від 13.02.2019 року.
Крім того, позивач у позові зауважував, що згідно з додатком до ЗУ «Про митний тариф України», товар 12-гідроксестиаринова кислота відповідає товарній під категорії 2918199820 та класифікація коду товару була ним визначена відповідно до класифікаційний групувань, зазначений в УКТЗЕД та у точній відповідності про товар, вказаний відправником у товаросупровідних документах.
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що сам по собі факт зазначення у митній декларації невірного коду УКТЗЕД і корегування розміру нарахованих митних платежів не може бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення митних правил. Рішення про класифікацію товару за іншим, ніж вказано у митній декларації кодом згідно УКТЗЕД не свідчать про обов'язкову наявність вини декларанта у визначенні невірного коду товару.
Висновки про підстави порушення справи про порушення митних правил повинні робитись за умови достатності даних, що вказують на наявність складу правопорушення.
Диспозиція статті 485 МК України передбачає спеціальну протиправну мету дій декларанта щодо заявлення неправдивих відомостей - неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру.
Наявність спеціальної протиправної мети вказує на те, що правопорушення може бути вчинене виключно з умисною формою вини та лише декларантом або уповноваженою ним особою, оскільки на момент подачі декларації декларант (уповноважена ним особа) повинен усвідомлювати факт заявлення неправдивих відомостей та умисно бажати, щоб заявлені ним неправдиві відомості вплинули на розмір митних платежів, які необхідно сплатити за митне оформлення задекларованого ним товару.
При вирішенні питання щодо наявності/відсутності в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, необхідно також врахувати норми законодавства, які регулюють питання митного оформлення товарів (транспортних засобів).
Так, згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації чи документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.
Відповідно до частини першої статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Частиною другою ст.264 МК України встановлено, що митна декларація та інші документи подаються митному органу в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом із митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, установлених цим Кодексом, декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою ст. 335 МК України, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати митному органу оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їхні копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.
Перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України.
Згідно із частиною першою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення.
З матеріалів справи вбачається, що з метою митного оформлення ввезених на територію України товарів, позивачем було подано митну декларацію, у якій відомості декларантом вказувались на підстави наявних у нього товаросупровідних документів. В тому числі й код УКТЗЕД був зазначений на підставі відомостей, які вбачались декларантом з документів, що подавались разом з митною декларацією.
Аналізуючи зміст нормативного регулювання спірних правовідносин є підстави вважати, що склад правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, передбачає, з-поміж іншого, те що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути від сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі).
Отож, зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння передбаченого статтею 485 МК України обов'язково повинен поєднуватися з умислом суб'єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (визначений законом порядок сплати податків та зборів).
Порушення правил класифікації товарів за кодом УКТЗЕД не є адміністративним правопорушенням, адміністративна відповідальність можлива за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги або кількості, країни походження, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД.
Між тим, матеріали справи не містять жодних доказів, що позивач заявляв відомості про товари в митну декларацію з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, або надавав документи, що містять неправдиві відомості, необхідні для визначення коду УКТЗЕД.
При цьому, як свідчать матеріали справи, на виконання вимог ч. 3 ст. 260 МК України ОСОБА_1 було подано тимчасову митну декларацію, яка була зареєстрована 08.11.2019 року за № 500010/2019/032015 для застосування найбільшої ставки митних платежів з тих, під яку може підпадати товар. Так, у графі 33 МД код УКТЗЕД на товар був вказаний позивачем як НОМЕР_1 (ставка мита 5%) (а. с. 54).
Апеляційний суд враховує надані позивачем у ході розгляду справи судом першої інстанції пояснення, у яких вказав, що визначена відповідачем різниця в розмірі митних платежів у сумі 60143,08 грн., була сплачена ОСОБА_1 ще до винесення спірної постанови, при оформленні тимчасової митної декларації (а. с. 131-132).
Відповідачем не спростовані вищевказані обставини та на переконання судової колегії, повинні були бути враховувані посадовою особою відповідача при притягненні ОСОБА_1 до відповідальності за порушення митних правил, однак, як вірно звернув увагу суд першої інстанції, належної правової оцінки вказаним обставинам надано не було.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Згідно з ч.2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, саме відповідачі повинні надати суду докази про те, що надані позивачем документи для реєстрації податкових накладних є недостатніми, що унеможливлює реєстрацію податкової накладної.
Колегія суддів, за наслідками перегляду судового рішення, дійшла висновку що відповідачем не доведено правомірності спірної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає вказану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24 червня 2020 року у справі № 521/4074/20 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та за приписами частини 3 статті 272 КАС України є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Танасогло Т.М.
Судді Димерлій О.О. Єщенко О.В.