12 листопада 2020 року м.Дніпросправа № 398/951/20 2-а/398/50/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 червня 2020 року у справі № 398/951/20 (2-а/398/50/20) (суддя Авраменко О.В., повний текст рішення складено 18.06.2020р.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського СРПП Знам'янського ВП ГУНП в Кіровоградській області сержанта поліції Олійника Віталія Михайловича, Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 червня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) задоволено. Судом скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА №679261 від 22 березня 2020 року та закрито справу про адміністративне правопорушення відносно позивача за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головним управлінням Національної поліції в Кіровоградській області подано апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, скаржник просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Позивач та відповідач своїм правом на подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу не скористались.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що 22 березня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, поліцейським СРПП Знам'янського ВП ГУНП в Кіровоградській області сержантом поліції Олійником В.М., винесено постанову серії БАА №679261, згідно з якою 22 березня 2020 року о 15 год. 35 хв. на автодорозі Н-01 3 км. + 500 м., ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21011, номерний знак НОМЕР_1 , обладнаним засобами пасивної безпеки, не був пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. п. «в» п. 2.9 ПДР України. Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 51 грн.
Правомірність та обґрунтованість вказаної постанови є предметом спору, який передано на вирішення суду.
За наслідками перегляду судового рішення колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи із наступного.
Підпунктом «в» п.2.9 ПДР України заборонено водію керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
При цьому, обов'язок користуватися ременями безпеки покладено на водія п. п. «в» п. 2.3 ПДР України.
Отже, керуючи транспортним засобом та навіть будучи не пристебнутим ременем безпеки, позивач об'єктивно не міг порушити п.п. «в» п.2.9 ПДР України, порушення якого інкриміновано поліцейським. Більш того, відповідальність за порушення вимог п.п. «в» п.2.9 ПДР України встановлена ч.6 ст.121 КУпАП, а не ч.5 ст.121 КУпАП за якою позивача притягнуто до відповідальності.
Крім того, факт вчинення правопорушення не є доведеним належними та допустимими доказами.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Згідно з п.1.9. ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 21.1 ПДР, дозволяється перевозити пасажирів у транспортному засобі обладнаному місцями для сидіння в кількості, що передбачена технічною характеристикою так, щоб вони не заважали водієві керувати транспортним засобом і не обмежували оглядовість, відповідно до правил перевезення.
Відповідно до ч.5 ст.121 КУпАП, порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами тягне за собою накладення штрафу в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Позивачу в провину ставиться правопорушення, що виразилося у порушенні правил користування ременем безпеки.
Відповідно до п.10 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 7 листопада 2015 року №1395, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна відповідати вимогам ст.ст. 283, 284 КУпАП, у ній, зокрема: необхідно навести докази, згідно яких зроблено висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення і назвати мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник або наведених ним обставин.
Згідно з п.1 ст.247 КпАП України, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
Статтею 40 Закону України «Про національну поліцію», передбачено застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
При цьому, до суду не було надано доказів, визначених ч.1 ст.251 КУпАП, на підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення.
Відповідач - поліцейський СРПП Знам'янського ВП ГУНП в Кіровоградській області сержант поліції Олійник В.М. взагалі не надав суду доказів і навіть змістовних пояснень на спростування доводів позивача щодо незаконності і необґрунтованості оскаржуваної постанови. Зокрема, не надані матеріали, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті оскаржуваної постанови та не вжито жодних заходів щодо спростування доводів позивача, а також не надано доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.5 ст.121 КУпАП.
Оскаржена постанова у справі про адміністративне правопорушення містить лише відомості, внесені особою яка може бути зацікавленою, а підтвердження зазначених фактів іншими безсторонніми особами та доказами матеріали справи не містять.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ця обставина обґрунтовано ставить під сумнів надання доказів відповідачем щодо вчинення правопорушення позивачем.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В даному випадку, відповідач - працівник органу Національної поліції, при вирішенні питання про наявність чи відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення, не вжив заходів для забезпечення всебічного повного і об'єктивного з'ясування всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, розглянув справу про адміністративне правопорушення всупереч положенням Кодексу України про адміністративні правопорушення, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, не врахував достатність та допустимість доказів, наявність вини позивача, без достатніх підстав виніс постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
З огляду на викладене вище, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необхідність скасування постанови та, як наслідок, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області - залишити без задоволення.
Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 червня 2020 року у справі № 398/951/20 (2-а/398/50/20) - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч.3 ст.272 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак