12 листопада 2020 року м. Дніпросправа № 280/6208/19
головуючий суддя І інстанції - Максименко Л.Я.
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді (доповідача): Іванова С.М.,
суддів: Панченко О.М., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного Управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.07.2020 року в адміністративній справі №280/6208/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Укрпромекологія" до Головного Управління ДПС у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Укрпромекологія" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного Управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 19.09.2019 року № 0001400507 та № 0001390507.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13.07.2020 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Укрпромекологія" було задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 19 вересня 2019 року №0001400507 та № 0001390507.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне Управління ДПС у Запорізькій області звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нову постанову якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення було прийнято останнім на підставі, у межах повноважень та у спосіб, які передбачені чинним законодавством, що свідчить про відсутність підстав для їх скасування.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Укрпромекологія" було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції, останнє просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі приписів ст. 311 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено судом першої інстанції, ТОВ “НВО “Укрпромекологія” є юридичною особою, яка зареєстрована 05.02.2001, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Основним видом економічної діяльності є 24.10 Виробництво чавуну сталі та феросплавів.
На підставі направлень № № 1747, 1748 від 07.08.2019, наказу від 07.08.2019 № 2745, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та пп.75.1.2. п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, фахівцями Головного управління ДФС у Запорізькій області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ “НВО “Укрпромекологія” з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні показників, включених до декларації з податку на додану вартість за січень 2019 року по взаємовідносинам з ТОВ «АВРОРА БЕСТ» та показників фінансової звітності за І квартал 2019 року з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств.
За результатами перевірки позивача контролюючим органом складено акт № 507/08-01-14-07/31329313 від 20.08.2019 року.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог, зокрема:
1) п.44.1 ст.44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства, який підлягає сплаті до бюджету за І квартал 2019 року у сумі 187 500 грн.;
2) п.п.14.1.36, п.п.14.1.181, п.п.14.1.231, п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету за січень 2019 року на суму 208 333,00 грн.
На підставі Акту перевірки № 507/08-01-14-07/31329313 від 20.08.2019 та виявлених порушень відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 0001390507 від 19.09.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 281 259,00 грн., у т.ч.: за податковими зобов'язаннями - 187 500,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 93 750,00 грн.;
- № 0001400507 від 19.09.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 312 499,50 грн., у т.ч.: за податковими зобов'язаннями - 208 333,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 104 166,50 грн.
Позивачем вказані податкові повідомлення-рішення оскаржено в адміністративному порядку до ДФС України, однак рішенням ДФС України про результат розгляду скарги № 11573/6/99-00-08-05-01 від 02.12.2019 податкові повідомлення- рішення залишені без змін, а скарга - без задоволення.
Не погодившись з обґрунтованістю прийняття наведених податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено фактів відсутності реального характеру господарських операцій позивача з його контрагентами, а відтак спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно із п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 Податкового кодексу України, платниками податку - резидентами є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.
Згідно п.п. 134.1.1 п. 134. 1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно ст. 135 Податкового кодексу України, базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків валового доходу, необхідного для визначення податку на прибуток підприємств, а саме: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використанням придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Так, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Враховуючи вищезазначені норми, у ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.
В силу викладеного будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання/продаж товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Як свідчать встановлені обставини справи, позивач при здійсненні своєї господарської діяльності мав господарські відносини з ТОВ «АВРОРА БЕСТ», які ґрунтувались на підставі договору поставки № 17/01/19 від 17.01.2019.
Відповідно до п.1.1 наведеного Договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар (скраплений газ), а покупець прийняти та оплатити його на умовах договору.
На підтвердження виконання умов наведеного договору, позивачем до суду були подані копії видаткових накладних № 70 від 31.01.2019, № 71 від 29.01.2019, № 72 від 30.01.2019, товаро-транспортні накладні № Р2901 від 29.01.2019, № Р3001 від 30.01.2019 та № Р3101 від 31.01.2019, податкових накладних.
Розрахунок за отриманий товар здійснювався у безготівкові формі, що підтверджується копією платіжного доручення від 20.02.2019 року № 9336.
Дослідивши наведені документи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що останні в повній мірі підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з поставки товару, фактичний рух активів та зміни у майновому стані позивача.
Що стосується посилань відповідача на висновок експерта №163-19 від 28.03.2019, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Відповідно до ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запорожжя від 26 лютого 2019 року, клопотання старшого слідчого з ОВС 2ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Запорізькій області Безкровної О.І. про призначення судової металознавчої експертизи було задоволено.
Доручено проведення судової металознавчої експертизи, до якої залучити експертів Запорізького відділення Дніпропетровського НДІ судових експертиз МЮУ.
На вирішення експертизи поставлено наступні питання:
- Чи використовувався ТОВ «НВО «Укрпромекологія» у період часу з 01.01.2017 року по 30.06.2018 року скраплений газ при виробництві феросиликомарганцю марки МнС-17?
- Чи наявні в дуговій сталеплавильній печі - установці марки УШ-116-І УХЛ 4 (паспорт станом на 2000 рік), марки ДП-116-І УХЛ 4 (паспорт на 2017 рік) конструктивні елементи для подачі скрапленого газу при виробництві феросиликомарганцю марки МнС-17? Якщо так, то чи відповідають зазначені конструктивні елементи печі паспортам дугової сталеплавильної печі марки УШ-116-І УХЛ 4 (паспорт станом на 2000 рік) та марки ДП-116-І УХЛ 4 (паспорт станом на 2017 рік)?
На виконання вимог наведеної ухвали, Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз було складено висновок від 28.03.2019 року № 163-19.
Відповідно до наведеного висновку, по питанню № 1 визначено, що у зв'язку з відсутністю об'єктивних даних про умови проведення технологічного процесу виплавки феросиликомарганцю марки МнС-17 в умовах ТОВ “НВО “Укрпромекологія” у період часу з 01.01.2017 по 30.06.2018 встановити, чи використовувався ТОВ “НВО “Укрпромекологія” у період часу з 01.01.2017 по 30.06.2018 скраплений газ при виробництві феросиликомарганцю марки МнС-17 не надається за можливе. Документально, а саме Технологічним регламентом виробництва феросиликомарганцю МнС-17, підтверджується, що у період часу з 01.04.2017 по 30.06.2018 в умовах ТОВ “НВО “Укрпромекологія” було можливим використання скрапленого газу при виробництві феросиликомарганцю марки МнС-17. Використання природного газу при виплавці феросиликомарганцю марки МнС-17 в умовах ТОВ “НВО “Укрпромекологія” у період часу з 01.04.2017 по 30.06.2018, що підтверджується документально, для відновлення металів із шлакового розплаву і барботажу є необґрунтованим за причин, викладених в дослідницькій частині висновку.
По питанню № 2 зазначено, що у представленій на дослідження Установці дуговій плавильній ДП-116-1 УХЛ 4 конструктивному виконанні Установки УШ-116-1 УХЛ4, згідно Паспорту і керівництву з монтажу і підготовці до експлуатації (станом на 2000 рік) конструктивні елементи для подачі скрапленого газу при виробництві феросиликомарганцю марки МнС-17 відсутні. У представленій на дослідження Установці дуговій плавильній ДП-116-І УХЛ 4 і конструктивному виконанні Установки УШ-116-1 УХЛ4, згідно Паспорту МТ2670-ПС (станом на 2017 рік) конструктивні елементи для подачі скрапленого газу при виробництві феросиликомарганцю марки МнС-17 відсутні.
Відтак, з зазначеного висновку експерта вбачається, що останнім не спростовано можливість використання у власній господарській діяльності скрапленого газу, придбаного у ТОВ «АВРОРА БЕСТ».
Крім того, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що наведений висновок зроблений щодо можливості та обґрунтованості використання ТОВ “НВО “Укрпромекологія” скрапленого газу при виробництві феросиликомарганцю марки МнС-17 у період часу з 01.01.2017 по 30.06.2018. Натомість, перевірка, за висновками якої винесено спірні податкові повідомлення-рішення, стосувалась господарської діяльності позивача у січні 2019 року.
Крім того, позивачем до матеріалів справи надано докази модернізації та технічного переоснащення дугової печі ДП-116-1 УХЛ 4, зокрема договір підряду № 10/04/17 від 10.04.2017, інтентарна картка обліку основних засобів, протокол загальних зборів ТОВ “НВО “Укрпромекологія” щодо реалізації проекту модернізації та технічного переоснащення дугової печі, план локалізації та ліквідації аварійних ситуацій та аварій, затверджений Головним управлінням ДСНС у Запорізькій області 16.09.2019 тощо.
Відносно посилання відповідача на лист Національної металургійної академії України від 19.05.2020 р. № 15/11-63, то колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що останній не підтверджує неможливість використання позивачем скрапленого газу при виробництві феросиликомарганцю марки МнС-17.
Щодо посилань податкового органу на відсутність у контрагентів позивача основних засобів, невідповідність придбаних та реалізованих товарів, віднесення податковим органом певних контрагентів до ймовірних учасників схем ухилення від оподаткування, відсутності достатньої кількості працівників, то суд апеляційної інстанції зазначає, що якщо контрагент порушив податкове законодавство, не забезпечив належне ведення бухгалтерського обліку, збереження первинних бухгалтерських документів, тощо, то відповідно, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 61 Конституції України, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту, якщо останній має необхідні документальні підтвердження їх розміру.
Так, за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків, будь-які порушення виконавцем послуг правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на валові витрати чи податковий кредит.
Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням виконавцем послуг вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.
Європейський суд з прав людини, розглянувши справу "Інтерсплав проти України" (рішення від 09.01.2007 року (заява № 803/02), вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.
Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані, саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.
Так само невиконання контрагентами своїх податкових обов'язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.
Вказана правова позиція також відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постановах від 18.12.2018 року по справі № 816/1118/17, від 15.01.2019 року по справі №809/2918/13-а, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Відносно посилань податкового органу на те, що ТОВ «АВРОРА БЕСТ» є фігурантом кримінального провадження, то колегія суддів апеляційного суду зазначає, що наявність зареєстрованого кримінального провадження не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами, тому як відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Як свідчать встановлені обставини справи, вирок відносно наведеного контрагента відсутній, а зворотного відповідачем не доведено, що зумовлює безпідставність наведених доводів.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 27.03.2018 року по справі № 816/809/17, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Що стосується посилань податкового органу на відомості інформаційних баз даних, як джерела інформації, то колегія суддів апеляційного суду вважає їх необґрунтованими, оскільки така інформація носить виключно інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку, а отже не є належним доказом в розумінні ст. ст. 73-76 КАС України.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 27.11.2019 року по справі № 826/11629/16, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем протиправно та підлягають скасуванню.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Головного Управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.07.2020 року в адміністративній справі №280/6208/19 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі за наявності підстав, передбачених ч. 4 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя О.М. Панченко
суддя В.Є. Чередниченко