12 листопада 2020 року м. Дніпросправа № 280/939/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів:
судді-доповідача Чумака С.Ю.,
суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 280/939/20 (суддя І інстанції - Максименко Л.Я.)
за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Оріхівської міської ради Запорізької області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
третя особа: Оріхівська районна державна адміністрація Запорізької області ,
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року відмовлено у відкритті провадження у справі № 280/939/20 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Оріхівської міської ради Запорізької області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України. (а.с. 22-23)
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм процесуального права, просить оскаржену ухвалу скасувати та справу направити до суду першої інстанції для відкриття провадження у справі.
В обґрунтування скарги зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення» соціальне житло надається органами місцевого самоврядування, відтак у цій справі таким органом є виконавчий комітет Оріхівської міської ради Запорізької області. Позивач вказує, що спір у цій справі є публічно-правовим, оскільки позов не стосується права власності на житло, а перед судом порушено питання про допущену відповідачем бездіяльність при виконанні покладених на них обов'язків шляхом забезпечення позивача впорядкованим соціальним житлом.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Виконавчого комітету Оріхівської міської ради Запорізької області (далі - відповідач), в якому позивач просила:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо забезпечення ОСОБА_1 впорядкованим соціальним житлом;
- зобов'язати відповідача прийняти рішення щодо забезпечення ОСОБА_1 впорядкованим соціальним житлом, яке має відповідати санітарним і технічним вимогам.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини пов'язані із захисту житлових прав, зокрема, реалізації права позивача на соціальне житло, а тому стосуються цивільних правовідносин, у зв'язку з чим даний спір не є публічно-правовим і не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
У позові позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Оріхівської міської ради Запорізької області щодо забезпечення позивача впорядкованим соціальним житлом та зобов'язати виконавчий комітет Оріхівської міської ради Запорізької області прийняти рішення щодо забезпечення її впорядкованим соціальним житлом, яке має відповідати санітарним і технічним вимогам.
Отже, предметом спору в цій справі є визнання протиправною бездіяльності органу місцевого самоврядування із забезпечення реалізації права позивача на соціальне житло.
Як зі змісту позовної заяви, так і апеляційної скарги слідує, що підставою для звернення позивача до суду з цим позовом стала необхідність захисту її житлових прав, зокрема, реалізації права позивача на соціальне житло.
Щодо посилань апелянта на те, що спір у цій справі є публічно-правовим, оскільки ним перед судом порушено питання про допущену відповідачем бездіяльність при виконанні покладених на них обов'язків шляхом забезпечення позивача впорядкованим соціальним житлом колегія суддів зауважує, що якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і ці наслідки пов'язані з реалізацією порушеного права особи на житло, то такі спори відносяться до захисту цивільних (житлових) прав, незалежно від участі у справі суб'єкта владних повноважень як відповідача.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до пункту 10 частини другої статті 15 Цивільного кодексу України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного (господарського) судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 806/104/16 (провадження № 11-166апп18), 29 серпня 2018 року у справі № 488/1176/14-а (провадження № 11-639апп18), 07 листопада 2018 року у справі № 358/460/16-ц (провадження № 14-379цс18) та 03 липня 2019 року у справі № 1306/9031/2012 (провадження № 11-333апп19).
Отже, вимоги визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати його прийняти відповідне рішення щодо забезпечення впорядкованим соціальним житлом є способом захисту права позивача на житло, не стосуються захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, а тому спір у цій справі не є публічно-правовим і має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.
Вказана позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у поставі від 11 вересня 2019 року по справі № 804/3718/18.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що спір у цій справі не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Відтак, вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання виконавчого комітету Оріхівської міської ради Запорізької області прийняти рішення щодо забезпечення її впорядкованим соціальним житлом, яке має відповідати санітарним і технічним вимогам повинні вирішуватись в порядку цивільного судочинства, як правильно вказав і суд першої інстанції.
За таких обставин, ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, прийнятою із дотриманням вимог норм процесуального права, тому підстави для її зміни або скасування відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242, 243, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 280/939/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач С.Ю. Чумак
суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко