18 листопада 2020 р. Справа № 520/4544/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бершова Г.Є.,
суддів: Катунова В.В., Ральченка І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2020 по справі № 520/4544/2020 (головуючий 1 інстанції Тітов О.М.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд: визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію №874/Б/ІПК/20-40-33-02-10 від 02.03.2020, яка надана Головним управлінням ДПС у Харківській області.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2020 задоволено позов.
Визнано протиправною та скасовано індивідуальну податкову консультацію №874/Б/ІПК/20-40-33-02-10 від 02.03.2020, яка надана Головним управлінням ДПС у Харківській області.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (61002, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, ЄДРПОУ 43143704) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Відповідач не погодився із таким рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, відповідач посилається на правомірність податкової консультації.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 15.05.2019 ОСОБА_1 подав до Головного управління ДФС у Харківській області звернення про надання індивідуальної податкової консультації з питань щодо включення до складу доходу фізичної особи судових витрат, які були компенсовані на підставі рішення суду.
07.06.2019 ОСОБА_1 отримав індивідуальну податкову консультацію №2571/Б/ІПК/20-40-13-02-11, відповідно до якої Контролюючий орган зробив висновок про те, що судові витрати (судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи), відшкодовані судом. включаються податковим агентом до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника як додаткове благо та оподатковуються податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.
Не погодившись із такою позицією контролюючого органу, ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації №2571/Б/ІПК/20-40-13-02-11 від 06.06.2019.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2019 у справі №520/5925/19 у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 було відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2020 у справі №520/5925/19 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2019 у зазначеній справі було скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги задоволено у повному обсязі: індивідуальну податкову консультацію №2571/Б/ІПК/20-40-13-02-11 від 06.06.2019 визнано протиправною та скасовано.
За результатами розгляду цієї справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судові витрати, відшкодовані фізичній особі - платнику податків на підставі судового рішення, не є додатковим благом і не включаються до загального оподатковуваного доходу.
На підставі пункту 53.2 статті 53 ПК України після набрання законної сили рішенням зобов'язаний надати платнику податків нову індивідуальну податкову консультацію з урахуванням висновків суду.
05.03.2020 на адресу ОСОБА_1 надійшла нова індивідуальна податкова консультація №874/Б/ІПК/20-40-33-02-10 від 02.03.2020, в якій контролюючий орган надав роз'яснення.
Головне управління ДПС у Харківській області зазначило, з поміж іншого, що «у разі, якщо платнику податку - фізичній особі на підставі рішення суду відшкодовуються судові витрати (судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи), то сума таких витрат включається податковим агентом до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника як додаткове благо та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах».
Позивач вважає таку позицію контролюючого органу необґрунтованою, а індивідуальну податкову консультацію №874/Б/ІПК/20-40-33-02-10 від 02.03.2020 протиправною, у зв'язку з чим просить суд її скасувати.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувана податкова консультація Головного управління ДФС у Харківській області №874/Б/ІПК/20-40-33-02-10 від 02.03.2020 не у повній мірі ґрунтується на нормах Податкового кодексу України, якими врегульовані спірні правовідносини, у зв'язку із цим підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до пп. 14.1.172-1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, індивідуальна податкова консультація - роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.
Згідно з абз. 1 п. 52.1 та п. 52.2 ст. 52 Податкового кодексу України, за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Відповідно до пп. 52.3 ст. 52 Податкового кодексу України, за вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній або письмовій формі. Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, обов'язково повинна містити назву - податкова консультація, реєстраційний номер в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.
Положеннями 1, 2 п. 53.2. ст. 53 Податкового кодексу України визначено, що платник податків може оскаржити до суду надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладену в письмовій формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Скасування судом індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
Правові засади оподаткування доходів фізичних осіб визначені розділом IV Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- IV.
Відповідно до пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, доходом платника податку є загальна сума доходу від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Підпунктом 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Згідно з пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування фізичної особи - резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Відповідно до п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України, базою оподаткування вказаним податком виступає загальний оподатковуваний дохід з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
У той же час положення п.п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України визначають перелік доходів платника податку, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, зокрема, дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім: а) сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю.
Так, в основу оскаржуваної податкової консультації Головним управлінням ДФС у Харківській області покладено висновок, що відшкодовані судові витрати у розумінні п.п. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України є додатковим благом, з огляду на що мають бути включені до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.
Отже, спірним у даному випадку є визначення відшкодованих судових витрат та їх правова природа.
Статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
У той же час, розгляд та вирішення судом публічно-правового спору, участь у адміністративному процесі, вчинення окремих процесуальних дій, обумовлює фінансові витрати, а саме судові.
Питання судових витрат у адміністративному процесі врегульоване главою 8 Кодексу адміністративного судочинства.
Відповідно до ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Так, згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, судові витрати можна визначити як законодавчо врегульовану сплату грошових коштів за рахунок сторін по справі, що пов'язана із необхідністю розгляду та вирішення адміністративним судом публічно-правового спору.
При цьому, можливість отримання особою компенсації понесених судових витрат законодавчо передбачена лише у разі підтвердження судом факту протиправних дій (бездіяльності), рішень відповідача, а отже фактично передбачає компенсацію збитків/матеріальної шкоди стороні, права якої порушено.
Аналогічні обставини були предметом дослідження у справі №520/5925/19, у якій колегія Другого апеляційного адміністративного суду в постанові від 22.01.2020 дійшла висновку, що компенсація судових витрат за своєю правовою природою є обов'язковим відшкодуванням, передбаченим законом, і фактично є формою відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної особі неправомірними діями/бездіяльністю, рішеннями іншої сторони та вимушеними матеріальними втратами, які особа зазнала у зв'язку із зверненням за судовим захистом.
У постанові роз'яснено, що вирішуючи питання необхідності оподаткування доходу у вигляду отриманих платником податків сум відшкодування судових витрат, податковим органом не враховано положення абз. «а» п.п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, яким передбачені виключення із переліку оподатковуваних доходів, зокрема суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди.
На виконання вказаного рішення суду апеляційної інстанції, ГУ ДПС області було надано нову консультацію від 02.03.2020 №874/ІПК/20-40-33-02-10, у якій більш детально досліджено питання застосування положень абз. "а" п. п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПКУ у правовідносинах, з приводу яких позивач звернувся за податковою консультацією.
Так, у оскаржуваній індивідуальній податковій консультації зазначено, що відповідно до абз. "а" п. п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПКУ, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю.
Відповідач, з посиланням на Цивільний кодекс України, прийшов до висновку, що відшкодування судових витрат не є за своєю правовою природою реальними збитками, а тому, судові витрати не є збитками у розумінні абз."а" п. п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПКУ, про що зазначено у індивідуальній податковій консультації від 02.03.2020 №874/ІПК/20-40-33-02-10. Отже, відповідач вважає, що твердження про неврахування контролюючим органом висновків Другого апеляційного адміністративного суду не відповідає дійсності.
Судова колегія зазначає, що в контексті абз."а" п. п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПКУ необхідно встановити чи є судові витрати збитками, завданими платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди.
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Інспектора ВРОМ ДТП Управління патрульної поліції в Харківській області, старшого лейтенанта поліції Кулепетова Олега Володимировича, третя особа - Управління патрульної поліції у Харківській області, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії інспектора ВРОМ ДТП Управління патрульної поліції у Харківській області Кулепетова Олега Володимировича з розміщення в інформаційно-аналітичних базах даних НАІС відомостей про розшук (орієнтування) транспортного засобу Nissan Juke (д. р. н. НОМЕР_2 );
- визнати протиправною бездіяльність інспектора ВРОМ ДТП Управління патрульної поліції у Харківській області Кулепетова Олега Володимировича щодо обов'язку виключення відомостей про розшук (орієнтування) транспортного засобу Nissan Juke (д. р. н. НОМЕР_2 ) з усіх інформаційно-аналітичних баз даних, у тому числі НАІС;
- зобов'язати інспектора ВРОМ ДТП Управління патрульної поліції у Харківській області Кулепетова Олега Володимировича виключити відомості про розшук (орієнтування) щодо транспортного засобу Nissan Juke (д. р. н. НОМЕР_2 ) з усіх Інформаційно-аналітичних баз даних, у тому числі НАІС.
Позивачем у зв'язку із захистом своїх порушених прав та їх відновленням понесено судові витрати у вигляді: судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 у справі №520/115/19 стягнено за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. у зв'язку визнанням протиправними дій інспектора ВРОМ ДТП Управління патрульної поліції у Харківській області Кулепетова Олега Володимировича з розміщення в інформаційно-аналітичних базах даних НАІС відомостей про розшук (орієнтування) транспортного засобу Nissan Juke, належного позивачу.
Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2020 у справі №520/115/19 стягнено за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6666 (шість тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 67 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ), особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно з ч. 2 ст. 22 ЦКУ, збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Тобто, з метою відновлення свого порушеного права позивач вимушений був звернутись до суду, сплативши судовий збір, та фахівця в галузі права, сплативши вартість його послуг, та у зв'язку із цим поніс матеріальні витрати, чим зазнав реальних збитків в розумінні ст. 22 ЦКУ.
Стягуючи судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу за результатами розгляду адміністративної справи, суд рішеннями у справі №520/115/19 вирішив відшкодувати збитки, які завдані платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, яка завдана витратами на захист від протиправних дій інспектора ВРОМ ДТП Управління патрульної поліції у Харківській області Кулепетова Олега Володимировича.
Отже, судові витрати є збитками у розумінні абз. "а" п. п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПКУ та не відносяться до загального оподатковуваного доходу.
Судова колегія не погоджується з скаржника, що компенсація витрат на підставі рішення суду є своєрідним "бонусом" стороні, що виграла та, у разі виплати, відноситься до оподаткованого додаткового блага, оскільки судові витрати пов'язані із захистом порушеного права та є вимушеними матеріальними збитками, які можуть бути стягнені судом з відповідача.
Натомість, абз. "а" п. п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПКУ не визначає конкретну особу, яка має відшкодувати збитки, її форму власності чи рахунок, з якого відшкодовуються матеріальні збитки за рішенням суду, тому посилання відповідача про те, що відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень здійснюється державою, а не за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, суд не бере до уваги.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції доходить до висновку, що оскаржувана податкова консультація Головного управління ДФС у Харківській області №874/Б/ІПК/20-40-33-02-10 від 02.03.2020 не у повній мірі ґрунтується на нормах Податкового кодексу України, якими врегульовані спірні правовідносини, у зв'язку із цим підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги дублюють заперечення на позовну заяву були предметом дослідження в суді першої інстанції та висновків останнього не спростовують.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2020 по справі № 520/4544/2020 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач Г.Є. Бершов
Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко