Головуючий І інстанції: С.О. Удовіченко
18 листопада 2020 р. Справа № 440/4349/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.2020, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі № 440/4349/20
за позовом Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба
до ОСОБА_1
про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі,
Позивач - Харківський національний університет повітряних сил ім. Івана Кожедуба, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.2020 по справі № 440/4349/20 позовну заяву Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба - повернуто позивачу.
На зазначену ухвалу суду Харківський національний університет Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з ухвалою суду мотивує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.2020 по справі № 440/4349/20 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Харківський національний університет Повітряних сил ім. Івана Кожедуба звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі.
Позивач подав заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду , в якій вказує, що контракт про проходження військової служби з ОСОБА_1 достроково розірваний 02.11.2017 року, і у відповідача виникло зобов'язання щодо відшкодування витрат. При цьому, з позовом звертається до суду лише 12.08.2020 року, тобто з пропуском строку звернення до суду.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.08.2019 року позовну заяву Харківського національного університету Повітряних сил ім. Івана Кожедуба до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі залишено без руху, а позивача повідомлено про необхідність у десятиденний строк з дня отримання ухвали від року усунути недоліки у позовній заяві та роз'яснено, що в разі не усунення недоліків позовна заява буде йому повернута.
Підставою для залишення позовної заяви без руху стало визнання неповажними підстав, вказані позивачем у клопотанні про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Позивач копію ухвали суду від 13.08.2020 року отримав 17.08.2020 року.
Станом на 01.09.2020 року, тобто у наданий судом десятиденний строк, позивач не виконав вимог ухвали суду від 13.08.2019 року, оскільки будь-якої належним чином оформленої заяви про усунення недоліків позовної заяви з відповідними додатками (документами) для суду та відповідно до кількості учасників справи до суду не надходило.
Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву дійшов висновку, що оскільки позивач, у наданий судом десятиденний строк, не виконав вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, її слід повернути особі, яка її подала.
За приписами ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Норми статей 160, 161 КАС України не містять виключень і поширюються на всі випадки звернення до суду з позовною заявою, у зв'язку з чим недотримання положень цих норм свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам Закону. Вимоги, що пред'являються до змісту позовної заяви, чітко визначені у ст.160 КАС України.
Суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Таким чином, якщо позивач не дотримав якоїсь із вимог до позовної заяви і відсутність певної інформації не дає можливості суду вирішити питання про відкриття провадження в адміністративній справі та виконати обов'язок з повідомлення про це осіб, які беруть участь у справі, суд залишає позовну заяву без руху і пропонує позивачеві виправити виявлені недоліки.
За змістом ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною 2 ст.123 КАС України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Таким чином, повернення позовної заяви є видом юридичної відповідальності особи за порушення строків на звернення з позовною заявою.
Відповідно до ч. ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 було відраховано від подальшого навчання на підставі наказу начальника Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба від 01.11.2017 року №246 01.11.2017 року. Відповідач зобов'язався відшкодувати витрати на утримання в університеті під час навчання частинами, про що свідчить його особистий підпис. Позивач зауважив, що до тепер вказані кошти університету не відшкодовано, а тому звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам пропуску строку звернення до суду, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що позивач звернувся до суду з позовом лише 10.08.2020 року, тобто з пропуском строку звернення до суду. При цьому, судом вірно зазначено, що наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до суду мають суб'єктивний характер та не позбавляли останнього можливості звернутись до суду з даним позовом у встановлені КАС України строки.
Зокрема позивач у позові, а також апеляційній скарзі, зазначав про існування постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 в справі № 804/285/16 (у якій Велика Палата відступила від попередньо викладених висновків) та від 13.03.2019 у справі № 723/18/17, натомість з позовом до суду звернувся лише 12.08.2020.
При цьому підстав неможливості звернення до суду у місячний строк з дня, коли позивачу стало відомо, що такі спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства (як 12.12.2018, так і 13.03.2019), позивачем до суду надано не було.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що наведені позивачем причини пропущення строку на звернення до суду не дають підстав для визнання їх поважними та поновлення строку звернення до суду, оскільки позивач мав можливість своєчасно звернутися до суду за захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не наведено поважних підстав, які б унеможливили звернення його до суду в межах встановленого КАС України строку. Обставини, на які посилається позивач, не свідчать про існування будь-яких об'єктивних перешкод у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів.
Апеляційний суд наголошує, що спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п'ятої статті 122 КАС України. Тобто, у цьому випадку підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 в справі № 804/285/16, у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 в справі № 140/721/19, від 30.09.2019 в справі № 340/685/19, від 24.12.2019 в справі № 824/284/19-а, від 29.04.2020 в справі №560/1942/19, від 18.06.2020 в справі № 140/2024/19 від 01.07.2020 в справі № 400/1758/19.
Відповідно до частин першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Зважаючи на вищевикладені правові норми, беручи до уваги те, що позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про існування обставин, що перешкоджали звернутись з даним позовом до суду вчасно, з позовної заяви та доданих до неї матеріалів не встановлено підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що адміністративний позов підлягає поверненню.
Колегія суддів вважає, що зазначені позивачем підстави для поновлення строку не можна визнати поважними, оскільки останні не є такими, що не залежать від волі особи, яка подає позовну заяву, і не надають їй права у будь-який необмежений після спливу цього строку час реалізовувати право на звернення до суду.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).
Наведеною правовою нормою КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, у пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 року, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).
При цьому, легітимна мета обмеження прав дотримана, права заявника не порушені, оскільки він звернувся з заявою про поновлення процесуального строку на звернення до суду з позовом, не навівши поважних причин, які створювали реально непереборні обставини для вчасного звернення.
У рішеннях Європейського суду з прав людини від 28.10.1998 по справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 по справі «Круз проти Польщі» зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Відповідно до вимог ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що судове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача колегією суддів не встановлено.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, ухвалу постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для її скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Харківського національний університет Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба - залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.2020 по справі № 440/4349/20 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді Г.Є. Бершов І.М. Ральченко