Головуючий І інстанції: О.М. Кунець
18 листопада 2020 р. Справа № 480/1959/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Катунова В.В. , Бершова Г.Є. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.06.2020, по справі № 480/1959/20
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 04.07.2016 по 23.05.2017; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 04.07.2016 по 23.05.2017; визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та не виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні за період з 24.05.2017 по 24.03.2020 у сумі 397905,30 грн. без утримання із зазначеної суми податку з доходів фізичних осіб.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 03.06.2020 позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 04.07.2016 по 23.05.2017.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 04.07.2016 по 23.05.2017.
У задоволені іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог подав апеляційну скаргу, у якій просив судове рішення у вказаній частині скасувати, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач зазначив, що під час проходження військової служби не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, що суперечить вимогам законодавства, що також на підставі ст. 117 КЗпП України дає підстави для виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судовим розглядом, з 04.07.2016 до 23.05.2017 ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 польова пошта НОМЕР_2 .
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 польова пошта НОМЕР_2 від 23.05.2017 № 146 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 23.05.2017.
В подальшому ОСОБА_1 звертався до Військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій просив поновити порушені права шляхом виплати індексації заробітної плати за період проходження служби.
Військова частина НОМЕР_1 листом від 19.03.2020 повідомила позивача, що індексація не є обов'язковою складовою грошового забезпечення, вона не входить до його складу і здійснюється у випадках передбачених законом та згідно з Порядком затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Не погодившись із відмовою відповідача позивач звернувся до суду із даним позовом.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже, рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в частині позовних вимог щодо зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні позивача за період з 24.05.2017 по 24.03.2020.
Так, відмовляючи у задоволенні вказаних позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що ці вимоги є передчасними, оскільки фактично остаточний розрахунок при звільненні позивача з військової служби не проведено.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов'язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Так, аналіз статей 116, 117 КЗпП України, які передбачають обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні, а також те, що для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку, дають підстави для висновку, що в спірних правовідносинах зазначений строк звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні навіть ще не розпочався, оскільки відсутній факт остаточного розрахунку з позивачем.
За такого правового регулювання та обставин справи колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав задоволення вимог позову у цій частині.
Такий висновок відповідає висновку Верховного Суду висловленому, зокрема, у справах № 802/28/16-а у постанові від 20.06.2018, № 823/761/17 у постанові від 25.07.2019, № 440/2896/19 у постанові від 25.06.2020, № 120/1407/19-а від 30.09.2020.
Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків суду вказують на незгоду скаржника із правовою оцінкою, наданою судом щодо обставин справи, встановлених під час розгляду.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанцій є законним та обґрунтованим, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.06.2020 по справі № 480/1959/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач І.М. Ральченко
Судді В.В. Катунов Г.Є. Бершов